коли час і сума валютних надходжень не визначені;
з метою захисту експортних і імпортних потоків товарів, чутливих до змін ціни;

у випадку публікації прейскурантів на свої товари в іноземній валюті;
з метою підтримки комерційної пропозиції на укладення контракту, оціненого в іноземній валюті;

у разі потреби забезпечення одночасного страхування від комерційних і валютних ризиків.

У світовій практиці в залежності від характеру валютообмінної операції розрізняють опціон "колл" (call) і опціон "пут" (put). Опціон "колл" надає право його власнику купити певну суму однієї валюти в обмін на іншу. Опціон "пут" дає власнику право продати певну суму однієї валюти в обмін на іншу. Опціони "колл" використовують переважно:

з метою хеджування короткої валютної позиції;

у випадку, коли валютний курс має стійку тенденцію до підвищення;

для перепродажу з метою одержання прибутку.

До використання опціонів "пут" переважно прибігають:

з метою хеджування довгої валютної позиції;

тоді, коли валютний курс має стійку тенденцію до зниження;

з метою хеджування очікуваних надходжень і продажу валюти.

Якщо опціон виконано, то продавець опціону "колл" повинен продати валюту власнику опціону, а продавець опціону "пут" повинен купити валюту у власника опціону. Це є обов'язковою умовою виконання опціону (здійснення опціонного контракту).

Форфейтинг є однією з нових для вітчизняного ринку форм банківських операцій, економічний зміст якої складається у фінансуванні зовнішньоекономічної діяльності експортерів на основі надання їм середньострокових пільгових кредитів на умовах обліку без права регресу комерційних і фінансових векселів, власниками яких виступають підприємства-експортери.

Передумовами виникнення форфейтингу були операції "а-форте" (переуступка прав), що з'явилися в 50-х роках у період значного збільшення обсягів міжнародної торгівлі в зв'язку з обмеженістю коштів експортерів для надання середньострокових комерційних кредитів імпортерам.

Поява форфейтинг була обумовлена певною недосконалістю угод "а-форте", які ще називають формою обліку делькредере. Угоди "а-форте" також використовувалися з метою надання кредитів експортерам, але на принципах солідарної відповідальності під вексельні зобов'язання і поручительства банків чи фінансових товариств. Відповідно до умов угод "а-форте" векселедавець не мав права порушити умови тратти про солідарну гарантію платежу, пов'язані з його підписом, але міг не гарантувати акцепту. Індосант також мав можливість ухилитися від гарантії платежу й акцепту. Крім того, у зв'язку із солідарністю, значно більшими були розміри комісійних і дисконту, виплачуваних банку за даний кредит.

ВИСНОВКИ

В нашій роботі ми вивчали страхування валютних ризиків, його види, сутність. Для цього ми:

Розглянули поняття та головні чинники виникнення валютних ризиків.

Вивчили особливості управління валютними ризиками.

Дали оцінку страхуванню валютних ризиків.

З цього можна зробити наступні висновки:

Валютним ризик – це мож-ливість грошових утрат суб’єктів валютного ринку через коливання валютних курсів. Під суто економічним кутом зору такий ризик є наслідком незбалансованості активів і пасивів щодо кожної з валют за термінами і сумами.

Серед методів валютного страхування можна виділити такі:

Хеджування;

Форвардні угоди;

Валютні контракти „своп”;

Валютні ф’ючерси;

Валютні опціони;

Форфейтинг.

При здійсненні валютних операцій важлива роль відводиться валютним ризикам. Не варто недооцінювати вплив цього фактора. Неврахування валютних ризиків може звести нанівець всі сподівання очікуваного прибутку, або ж зовсім призвести до значних втрат і збитків.

Але все ж можна запобігти втратам, або хоча б зменшити їх розмір. Уміле маніпулювання валютними ризиками значно знижує рівень ризикованості валютних операцій. Одного найбільш ефективного методу не існує, в різних випадках використовуються різні способи, а також використовують їх у сукупності. Страхування валютних ризиків повністю не усуває ризик, але значно зменшує його вплив і є ефективним способом захиститу від непередбачувальних та неконтрольованих ринкових змін.

Отже, правильне управління, основане на достовірній інформації та ретельному аналізі, є частковою, а іноді й повною гарантією захисту від валютних ризиків збитку.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ