Державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється щодо ринку банківських послуг - Національним банком України; щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів - Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку; щодо інших ринків фінансових послуг - спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг. Антимонопольний комітет України та інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринків фінансових послуг та отримують від них інформацію у межах повноважень, визначених законом.

Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку і Уповноважений орган зобов'язані співпрацювати згідно з положеннями Закону [1], за допомогою засобів зв'язку, що дозволяють фіксувати інформацію, своєчасно повідомляють один одному про будь-які спостереження та висновки, які є необхідними для виконання покладених на них обов'язків, мають право на доступ до інформаційних баз даних одне одного, які ведуться з метою регулювання ринків фінансових послуг. Основною функцією організацій, що здійснюють регулювання фондового ринку, з погляду інвестора, є оптимізація функціонування усієї фінансової інфраструктури. До основних видів регулюючих організацій належать, у першу чергу, державні органи, уповноважені законодавчою або виконавчою владою здійснювати нагляд за учасниками фондового ринку і формувати нормативну базу їхньої діяльності. Аналогічні повноваження можуть бути делеговані професійним учасникам ринку, саморегулівним організаціям.

Організація органів державного регулювання та нагляду здійснюється на таких принципах [4]:

Обов'язки органів державного регулювання та нагляду повинні бути зрозумілими і об'єктивно визначеними. Ефективна система регулювання та нагляду повинна передбачати чітке визначення відповідальності і цілей кожного органу державного регулювання та нагляду.

Органи державного регулювання та нагляду повинні бути незалежними у своїх діях і підзвітними у здійсненні своїх функцій і повноважень. Кожен з таких органів державного регулювання та нагляду повинен мати оперативну незалежність і необхідні ресурси.

Важливим елементом регулювання та нагляду є здатність органу державного регулювання та нагляду здійснювати свої повноваження щодо групи фінансових установ на консолідованій основі.

1.2. Принципи регулювання фінансового ринку

Регулювання фінансового ринку та нагляд за діяльністю фінансових установ повинен створювати ефективний та конкурентоздатний фінансовий ринок, який би реагував на потреби інвесторів та споживачів фінансових послуг в наданні якісних фінансових послуг за розумну ціну. Між рівнем захисту інвесторів та споживачів фінансових послуг, який пропонує регулювання фінансового ринку та нагляд за діяльністю фінансових установ і вартістю діяльності фінансових установ завжди існує взаєморівновага. Чим нижчий ступінь сприйняття ризику фінансовими установами і фінансовою системою, тим більш дієвими повинні бути регулювання та нагляд.

Регулювання фінансового ринку та нагляд за діяльністю фінансових установ не можуть виступати гарантією проти банкрутства. В ринковій економіці банкрутство є протилежною стороною ризику, який бере на себе фінансова установа. Порядок здійснення процедури банкрутства, збитки, які при цьому будуть понесені, є політичним питанням, яке породжує дискусії щодо ступеня підтримки фінансової системи за рахунок інвесторів та споживачів фінансових послуг. Тому такі питання не можуть знаходитись тільки у полі зору органів державного регулювання та нагляду.

Органи державного регулювання та нагляду повинні динамічно реагувати на всі зміни на ринку, виявляти готовність періодично переглядати політику та практику регулювання та нагляду з урахуванням нових змін та тенденцій на ринку. Для цього необхідна достатньо гнучка законодавча система.

Метою регулювання фінансового ринку та нагляду за діяльністю фінансових установ в Україні є:

проведення єдиної державної політики на фінансовому ринку України;

захист прав інвесторів та споживачів фінансових послуг шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на фінансовому ринку, застосування до певних осіб санкцій за порушення законодавства;

вирішення стратегічних системних питань розвитку фінансового ринку в Україні;

забезпечення рівних можливостей для доступу до фінансового ринку та захист прав його учасників;

координація діяльності органів державного регулювання фінансового ринку та нагляду за діяльністю фінансових установ;

контроль за прозорістю та відкритістю фінансового ринку;

дотримання учасниками фінансового ринку вимог законодавства;

розвитку економічної конкуренції та захист від недобросовісної конкуренції на фінансовому ринку;

сприяння адаптації національного фінансового ринку до міжнародних стандартів.

Форми регулювання фінансового ринку та нагляду за діяльністю фінансових установ в Україні:

державна реєстрація фінансових установ;

ліцензування окремих видів діяльності фінансових установ;

нормативно-правове регулювання діяльності фінансових установ, а також вимог до фінансових установ, включаючи вимоги щодо розкриття інформації фінансовими установами про себе, свої послуги та звітність фінансових установ;

контроль за діяльністю фінансових установ;

нагляд за діяльністю фінансових установ;

застосування заходів державного примусу до учасників фінансового ринку.

Регулювання фінансового ринку та нагляду за діяльністю фінансових установ базуються на трьох цілях:

захист інвесторів та споживачів фінансових послуг;

забезпечення умов для справедливості, ефективності та прозорості фінансового ринку;

зниження системних ризиків як інвесторів та споживачів фінансових послуг, так і фінансових установ.

1.3. Уповноважені органи виконавчої влади у сфері регулювання

ринків фінансових послуг

Уповноважений орган є центральним органом виконавчої влади, який працює за колегіальним принципом. Він не може бути учасником фінансових ринків як елемент облігацій внутрішніх та зовнішніх державних позик або здійснювати будь-яку іншу діяльність на фінансових ринках, крім передбаченої чинним законодавством [1, с.23].

Уповноважений орган складається з Голови, заступників Голови та не