Вивчили теоретичні аспекти ринку фінансових послуг.

Переглянули необхідність державного регулювання фінансового ринку на етапі становлення його функціональної системи.

Розглянули зміст та сутність ринку фінансів.

З цього можна зробити наступні висновки:

Будь-яка дія ставить під сумнів цілісність фінансового ринку і вимагає втручання органів контролю. Тому для регулювання фінансового ринку, і особливо ринку цінних паперів, втручання держави повинно бути обов’язковим. 

Регулювання ринку фінансових послуг повинно передбачати встановлення правил інвестиційного процесу, обов’язкових для всіх – і для дрібних, і для великих інвесторів. Завдяки цьому стає очевидним те, що є закон, який захищає кожного інвестора, і є покарання для тих, хто його порушить. Це підтримує віру людей у необоротність позитивних змін, без якої не може розвиватись ринкова економіка. Що стосується великих інвесторів і емітентів цінних паперів, деякі обмеження їх «свободи» державним контролем – лише невелика плата за стабільність, довіру і забезпечення законності в їх сфері, які дозволять забезпечити державний контроль.

Державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється щодо ринку банківських послуг - Національним банком України; щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів - Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку; щодо інших ринків фінансових послуг - спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг. Антимонопольний комітет України та інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринків фінансових послуг та отримують від них інформацію у межах повноважень, визначених законом.

Регулювання фінансового ринку та нагляду за діяльністю фінансових установ базуються на трьох цілях:

захист інвесторів та споживачів фінансових послуг;

забезпечення умов для справедливості, ефективності та прозорості фінансового ринку;

зниження системних ризиків як інвесторів та споживачів фінансових послуг, так і фінансових установ.

Уповноважений орган є центральним органом виконавчої влади, який працює за колегіальним принципом. Він не може бути учасником фінансових ринків як елемент облігацій внутрішніх та зовнішніх державних позик або здійснювати будь-яку іншу діяльність на фінансових ринках, крім передбаченої чинним законодавством

Уповноважений орган складається з Голови, заступників Голови та не менше трьох членів Уповноваженого органу - директорів департаментів (далі - директори департаментів), якщо призначає на посади та припиняє їх повноваження на цих посадах Президент України.

Саморегулівна організація - це добровільне об'єднання професійних учасників фінансового ринку, яке не має на меті отримання прибутку, створене з метою захисту інтересів своїх членів, інтересів інших учасників ринку і зареєстроване Уповноваженим органом.

Основною метою саморегулювання на фондовому ринку України є забезпечення оптимізацій державного регулювання фондового ринку шляхом дерегхляиії та посилення контролю за дотриманням учасниками фондового ринку регуляторних вимог та встановлення єдиних методів регулювання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Закон України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг” від 12.07.01 р. № 2664-ІІІ

Доценко М. Саморегулівні організації в очікуванні обмежень // Цінні папери України. -2001. -№ 47 (187) – с.18.

Иванов В.М. Финансовый рынок: Конспект лекцій. –К.: МАУП, 1999, -112 с.: ил.

Концепція регулювання фінансового ринку України (проект) // Цінні папери України. -2002. -№ 1 (190) с.7-22.

Маслова С.О., Опалов О.А. Ринок фінансових послуг: Навчальний посібник. –К.: Кондор, 2006. -192 с.

Мисюра О. Шахрайство на фондовому ринку // Цінні папери України. -2003. -№ 3 (241). –с. 26-27.

Ринок фінансових послуг. Навчальний посібник / М.А.Коваленко, Л.М.Радванська, Н.В.Лобанова, Г.М.Швороб. –Херсон: Олді-плюс, 2004. -572 с.

Ходаківська В.П., Данілов О.Д. Ринок фінансових послуг: Навчальний посібник. –Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. -501 с.

Шелудько В.М. Фінансовий рикнок: Навчальний посібник. –К.: Знання-Прес, 2002. -535 с.