для фінансування витрат на відновлення платоспроможнос-ті окремих підприємств, діяльність яких пов'язана з особливо важливими суспільними інтересами.

В Україні безповоротне фінансування підприємств державою здійснюється в межах сум, передбачених видатками бюджету на народне господарство (у тому числі на промисловість та енергети-ку, будівництво, сільське господарство тощо). Проте для того, щоб оцінити реальний стан бюджетних витрат на фінансову підтримку підприємств, слід враховувати розглянуті далі групи видатків:

бюджетне кредитування капітальних вкладень;

обслуговування зовнішнього боргу (у частині виконання зо-бов'язань за окремих суб'єктів підприємницької діяльності);

витрати різного роду галузевих фондів фінансового регулю-вання;

видатки інноваційного фонду та ряд інших.

Аналіз ефективності використання державної кредитної під-тримки на поворотній основі показує, що одержані кошти спря-мовуються підприємствами, як правило, на поточні потреби, а не на збільшення виробництва та проведення санаційних заходів. Тому існує проблема своєчасного погашення підприємствами одержаних кредитів. Крім того, за такого порядку надання креди-тної підтримки відносини розподілу фінансових ресурсів форму-ються на двох рівнях: централізованому й децентралізованому.

Центрсаізований рівень — це фінансові відносини між держа-вою, в особі НБУ, і комерційними банками з приводу одержання на конкурсній основі централізованих кредитних ресурсів для подальшого їх перепродажу виробничим структурам, котрі по-требують кредитної підтримки.

Децентрспізованпй рівень — це відносини між комерційними банками та підприємствами, зазначеними в переліку підпри-ємств, що мають право на одержання державної кредитної підтримки, з приводу кредитування проектів санації та реструктури-зації. Ці відносини базуються на загальноприйнятих принципах кредитування.

Отже, можна зробити висновок стосовно не налагодженості прямих фінансових відносин між державою й підприємствами. Тому немає сенсу розглядати на рівні державних санаційних ор-ганів питання про надання кредитної підтримки конкретним суб'єктам господарювання. Це мас бути компетенцією відповід-ного банку, оскільки він бере на себе всю повноту відповідально-сті перед державою за цільове використання наданих Національ-ним банком кредитів та їх своєчасне повернення.

Розглянутий порядок фінансової підтримки не виправдав себе. Ця проблема пов'язана як із надто високими відсотковими став-ками за користування кредитом (через це деякі підприємства самі відмовилися від санаційних кредитів), так і з відсутністю в бага-тьох суб'єктів господарювання достатнього кредитного забезпе-чення, що стало причиною відмови банків надати таким підпри-ємствам кредитні ресурси. Серед наявних проблем у цій сфері слід також назвати дефіцит бюджетного кредитування та відсут-ність досконалого механізму реалізації законодавства про банк-рутство.

З метою вирішення проблем, пов'язаних з ліквідацією фінан-сової заборгованості підприємств та організацій, внесених до ре-єстру неплатоспроможних, рішенням Кабінету Міністрів України створено Фонд стабілізації підприємств та організацій, внесе-них до реєстру неплатоспроможних.

Управління коштами фонду віднесено до компетенції Органу з питань банкрутства підприємств. Положенням про фонд стабі-лізації визначено джерела формування і встановлено порядок ви-користання коштів Фонду. До основних джерел формування та поповнення Фонду віднесено такі:

кошти, одержані у вигляді добровільних внесків суб'єктів господарювання, в тому числі іноземних.

кошти, передбачені з цією метою в Державному бюджеті:

інші надходження, що не суперечать чинному законодавству. Кошти Фонду використовуються для фінансового забезпечен-ня заходів, які мають па меті:

реорганізацію і санацію підприємств та організацій, внесе-них до реєстру неплатоспроможних;

надання фінансової допомоги для поповнення обігових кош-тів, а також технічного переобладнання і перепрофілювання ви-робництва підприємств та організацій, внесених до реєстру;

ліквідацію підприємств та організацій, внесених до реєстру;

соціальний захист та перепідготовку працівників, які вивіль-няються внаслідок реорганізації або ліквідації підприємств та ор-ганізацій, внесених до реєстру.

Фінансова допомога підприємствам за рахунок коштів фонду надається на умовах повернення або безповоротно. Вона може бути коротко- або довготерміновою.

Одним із методів державної фінансової допомоги підприємст-вам є санаційна підтримка у вигляді повного або часткового ви-купу державою корпоративних прав підприємств, що перебу-вають у фінансовій скруті. Державу, навіть за її участі в капіталі, не можна розглядати як звичайного акціонера, оскільки монопо-льний прибуток і прибуток взагалі не є першочерговим завдан-ням її діяльності як санатора. Головною метою державних інвес-тицій є сприяння відновленню ліквідності та забезпечення діяль-ності підприємств, стратегічно важливих для всього народного господарства. Значну частину державного сектора в Німеччині, США. Швеції та інших країнах сформовано саме з колишніх приватних підприємств, що опинилися на межі банкрутства [4; 371-374].

Непрямі форми державного фінансового

сприяння санації підприємств

Поряд із прямим бюджетним фінансуванням підприємств не-рідко використовуються непрямі форми підтримки (приховане субсидіювання). До основних форм непрямої державної підтрим-ки підприємств слід віднести такі:

підтримка фіскального характеру;

дозвіл на порушення антимонопольного законодавства;

державні протекціоністські заходи, спрямовані на захист віт-чизняного товаровиробника;

розміщення державних замовлень на підприємствах, які пе-ребувають у фінансовій кризі;

обмеження щодо виходу на ринок;

надання державних гарантій та поручительств.

У вітчизняній практиці можна зустріти й інші методи держав-ної підтримки підприємств, наприклад надання певним суб'єктам підприємницької діяльності в оренду приміщень без стягування орендної плати та без оплати комунальних послуг; надання ви-ключних ліцензій на здійснення певних видів господарської дія-льності, погашення державою (або державними підприємствами) заборгованості деяких суб'єктів господарювання за енергоносії.

Залежно від напрямку економічної доктрини держави мож-ливе використання того чи того виду санаційної підтримки під-приємств фіскального характеру. Ця підтримка може набирати таких форм:

надання податкових пільг та податкове кредитування;

реструктуризація заборгованості перед бюджетом та держа-вними цільовими фондами;

списання заборгованості перед державою;

надання цільових податкових пільг підприємствам, які по-требують санації;

фіскальні поступки головним кредиторам підприємств, які погребують санації, з метою активізації участі кредиторів у сана-ційних процесах.

Одним із непрямих методів державної санаційної підтри-мки підприємств с надання їм дозволу на тимчасове недо-тримання антимонопольного законодавства, зокрема під час санаційної реорганізації злиттям чи приєднанням. Згідно із Законом України «Про обмеження монополізму та недопу-щення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяль-ності» з метою