проблема державних гарантій, на думку деяких фахі-вців, полягає в тому, що вони надаються на користь проектів, про які держава не має повної інформації. Державні чиновники не можуть (а в деяких випадках і не зацікавлені) володіти інформа-цією про специфічні умови діяльності конкретних підприємств та їх позицію на ринку. Цей дефіцит лише частково може бути по-критий із залученням зовнішніх експертів.
Серед найбільш дієвих заходів, які вживаються урядом з ме-тою відшкодування витрат державного бюджету на виконання гарантійних зобов'язань, назвемо такі:
подання до арбітражного суду позову щодо звернення стяг-нення заборгованості перед бюджетом на майно боржника:
продаж акцій, що належать державі, з додатковими зобов'я-заннями покупців відшкодувати витрати державного бюджету на виконання гарантійних зобов'язань і здійснювати погашення та обслуговування іноземного кредиту;
запровадження фінансового управління спеціалізованою компанією — переможцем тендеру, який проводиться у спеці-альних цілях;
порушення справи про банкрутство, продаж майна, що на-дійшло за рахунок кредитних коштів на умовах відшкодування витрат бюджету та повернення непогашеної частини кредиту.
Законодавством України Державній податковій адміністрації надані необхідні права на здійснення примусового відшкодуван-ня боржниками витрат держави з гарантійних випадків [1; 84-90].
ВИСНОВКИ
В нашій роботі ми вивчали форми і методи державної підтримки санації підприємств. Для цього ми:
Ознайомились із джерелами санації підприємства.
Розглянули зміст та необхідність державної підтримки санації підприємств.
Дали оцінку формам та методам державної фінансової підтримки підприємств. Переглянули прямі та непрямі форми державного фінансового сприяння санації підприємств.
З цього можна зробити наступні висновки:
За джерелами мобілізацій фінансових ресурсів розрізняють автономну санацію (власні кошти підприємств і капітал його власників) та зовнішню санацію (кошти кредиторів і держави). Виділяють окремий вид санації підприємств — яз допомогою державної фінансової підтримки.
Фінансування державою санаційних заходів може здійснюватися на поворотній або безповоротній основі. Крім того, в окремих випадках держава може вдатися до непрямих методів сприяння санації суб’єктів господарювання: податкові пільги, створення особливих умов підприємницької діяльності тощо.
Вибрана санаційна стратегія визначає конкретний комплекс заходів щодо залучення фінансового капіталу із внутрішніх та зовнішніх джерел. Неодмінною умовою одержання державної фінансової підтримки є першочергове використання всіх можливостей одержання фінансових ресурсів із децентралізованих джерел.
Централізована санаційна підтримка має здійснюватися:
прямим фінансуванням;
непрямими формами державного впливу.
До основних форм прямого державного фінансування підпри-ємств належать бюджетні позики, в тому числі на інноваційний розвиток, субсидії, придбання державою корпоративних прав підприємств (внески до статутного фонду).
Найпоширенішими формами непрямої державної фінансової підтримки санації підприємств с податкові пільги, реструктури-зація податкової заборгованості, надання державних гарантій (поручительств), дозвіл на порушення антимонопольного законо-давства.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Бандурка О.М., Коробов М.Я та ін. Фінансова діяльність підприємства. К.: Либідь, 1998.
Грідчіна М.В. Корпоративні фінанси: Навчальний посібник. –К.: МАУП, 2002.
Терещенко О.О. Фінансові джерела санації підприємств // Фінанси України, № 9, 1999, С. 52—64.
Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навчальний посібник. –К.: Вид-во КНЕУ, 2000.
Брігхем Е. Основи фінансового менеджменту: Пер. з англ. –К.: Молодь, 1997.