На сучасному етапі фінансові відносини спрямовані на те, щоб у повній відповідності із затвердженим державним фінансовим пла-ном - бюджетом зібрати передбачені кошти та розподілити їх у відповідності із суспільними потребами держави, тобто виконати розподільну функцію фінансової діяльності. З другого боку, фінан-сові відносини повинні забезпечити законність збирання, розподілу та використання фондів грошових коштів і виконати контрольну функцію фінансової діяльності.

Фінансова діяльність України базується на підставі єдиних принципів державного управління: плануванні, обліку і контролю, участі трудящих в управлінні, законності і фінансової дисципліни. Вона здійснюється специфічними методами у певних правових формах. Метод фінансової діяльності - це засіб, за допомогою якого уповноважений державою орган від її імені мобілізує, розподіляє і використовує кошти фонди. Методи фінансової діяльності держа-ви прийнято поділяти на відповідні групи: методи формування та методи розподілу грошових доходів. Першу групу складають обов'язковий метод мобілізації, який полягає у примусовому і бе-зоплатному вилученні частини грошових коштів у їх власників на користь держави, та метод добровільної мобілізації, який включає в себе проведення лотерей, випуск державою облігацій, інших цін-них паперів, добровільні внески громадян і т.п. Розподіл мобілізо-ваних державою грошових коштів до її фінансових фондів також забезпечується відповідними методами. Так, розподіл видатків між бюджетами здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про бюджетну систему України». Видатки всіх бюджетів поділяються на поточні видатки і видатки розвитку. Поточні видатки - це фі-нансування заходів щодо соціального захисту населення, обороноз-датності та управління державою. Видатки розвитку - це витрати на фінансування інвестиційної діяльності та структурної перебудо-ви господарства.

Для розподілу зібраних коштів між ланками фінансової системи держава застосовує бюджетний та кредитний методи фінансування. Перший заснований на безоплатному, безповоротному, цільовому і плановому відпуску коштів з бюджету, другий - кредитний - на принципах повернення, строковості, оплатності та матеріального забезпечення. Однак, використовуючи обидва методи розподілу грошових коштів з бюджету, держава спрямовує госпрозрахункові підприємства на самофінансування своєї інноваційної та інвести-ційної діяльності, соціальний захист своїх робітників. З метою зба-лансування соціальних потреб різних верств населення держава практикує надання пільг та субсидій.

Правовою формою відображення фінансової діяльності держа-ви є фінансово-правові акти. Вони поділяються на акти органів за-конодавчої влади і акти органів виконавчої влади, тобто на закони і підзаконні акти. Широке коло актів, що регламентують фінансові відносини в Україні, складають її фінансове законодавство, а сукуп-ність правових норм, що включені в ці акти для регулювання фі-нансових відносин, становлять фінансове право України. За допо-могою фінансово-правових норм держава мобілізує фінансові ре-сурси, необхідні для виконання її функцій.

4. Фінансова система держави

Фінанси як цілісна економічна категорія мають свою структуру, що складається із взаємопов'язаних інститутів, кожен з яких має власні особливості. Фінансовий інститут - це група однорідних економічних відносин, врегульованих фінансово-правовими нор-мами, які взаємопов'язані за формами та методами акумуляції або розподілу грошових коштів.

Необхідність їх виділення зумовлена розмаїттям потреб сус-пільства, які обслуговуються фінансами і охоплюють своїм впли-вом всю економіку та соціальну сферу. Сукупність фінансових інститутів, що входять до складу фінансів в їх взаємному зв'язку, утворює фінансову систему держави.

Під фінансовою системою держави також розуміють:

- сукупність фінансових інститутів, кожний з яких сприяє ут-воренню та використанню відповідних грошових фондів;

- сукупність державних органів та установ, які здійснюють у межах своєї компетенції фінансову діяльність;

- систему форм і методів утворення, розподілу і використання фондів грошових коштів держави, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, галузей господар-ства.

Фінансова система держави - це су-купність фінансових інститутів, кожний з яких сприяє утворен-ню і використанню відповідних централізованих та децентралі-зованих фондів коштів для здійснення фінансової діяльності дер-жави, тобто діяльності з приводу утворення, розподілу та викори-стання централізованих та децентралізованих фондів коштів для виконання завдань і функцій держави та органів місцевого само-врядування.

В юридичній літературі існують різні підходи стосовно вста-новлення структурних елементів фінансової системи держави. Так, О.М. Горбунова і О.Ю. Грачова вважають, що до складу фінансової системи держави входять інститути державних фінансів, фінансів господарюючих суб'єктів, місцевих фінансів, страхуван-ня, кредиту.

В організаційному аспекті фінансову систему можна розгля-дати як сукупність органів державної влади та місцевого само-врядування, які здійснюють у межах своєї компетенції керівниц-тво фінансовою діяльністю держави та підприємств, установ, органі-зацій, що беруть у ній участь.

Інші автори як структурні елементи фінансової системи дер-жави виділяють бюджетну систему; позабюджетні державні та муніципальні фонди; кредит; фінанси майнового та особистого страхування; фінанси підприємств різних форм власності, об'єд-нань, організацій, установ, галузей народного господарства.

На мою думку, заслуговує на увагу і підтримку підхід М.П. Кучерявенка щодо визначення елементів фінансової системи дер-жави. Автор вважає, що зазначена система включає:

- бюджетну систему України, яка складається з Державного бюджету і місцевих бюджетів. Відповідно до ст. 5 Бюджетно-го кодексу України (далі - БК України) місцевими бюджета-ми визнаються бюджет Автономної республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місце-вого самоврядування (бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань);

- кредитну систему, що включає як державне, так і банківське кредитування. Але якщо державне кредитування є безумов-ною сферою публічного регулювання, то банківське кредиту-вання досить специфічно входить до фінансової системи. Фінансово-правовий аспект