Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу. Таким чином, у разі неподання вантажоодержувачем доказів сплати вартості вантажу залізниця не має права повертати або залишати претензію без розгляду з цих мотивів.

Якщо залізниця визнала претензію, але не перерахувала заявникові відповідні кошти, стягнення визнаної суми здійснюється у порядку, визначеному частинами п'ятою і шостою статті 8 ГПК . У разі подання в такому випадку позовної заяви суддя відмовляє у її прийнятті на підставі пункту 1 частини першої статті 62 ГПК.

Правила пред'явлення та розгляду претензій допускають пред'явлення однієї претензії про відшкодування за втрату, псування або пошкодження вантажу не більше як за п'ятьма відправками, які завантажені однорідним вантажем на одній, станції одним відправником на одну станцію призначення на адресу одного одержувача. Що ж до претензій, які пред'являються з інших підстав, наприклад, про стягнення штрафу за невиконання плану перевезень або штрафу за несвоєчасну доставку вантажів, то кількість об'єднуваних в одній претензії вимог не обмежується.

Статут не обмежує права позивача об'єднати кілька вимог в одній позовній заяві. У вирішенні відповідного питання слід керуватись статтею 58 ГПК. Суддя має право повернути позовну заяву без розгляду, якщо в одній позовній заяві об'єднано кілька вимог і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво ускладнить вирішення спору (пункт 5 частини першої статті 63 ГПК).

В одній позовній заяві до залізниці та вантажовідправника (вантажоодержувача) не повинні об'єднуватись вимоги, які відповідно до чинного законодавства не підлягають задоволенню за рахунок залізниці, наприклад, відшкодування за пошкодження вантажу і штраф за поставку неякісної продукції, або які не зв'язані між собою поданими доказами.

Для подання позовів до залізниці згідно зі статтею 366 Цивільного кодексу та статтею 136 Статуту встановлено двомісячний строк позовної давності. Перебіг цього строку починається з дня одержання відповіді на претензію або з дня закінчення строку, встановленого для такої відповіді (стаття 135 Статуту). У разі коли згаданий двомісячний строк пропущено з поважних причин, суд має право поновити цей строк на підставі статті 80 Цивільного кодексу.

Якщо претензію не було пред'явлено, але залізниця залучається до участі у справі з ініціативи господарського суду, строк позовної давності обчислюється з дня, коли позивач повинен був одержати відповідь на претензію у разі її своєчасного пред'явлення.

У вирішенні спору за позовом до залізниці та вантажовідправника (вантажоодержувача) може виявитися, що строк позовної давності за позовом вантажовідправника (вантажоодержувача) менший ніж загальний строк для пред'явлення претензії та подання позову до залізниці. За цих обставин питання про поновлення строку позовної давності за позовом до вантажовідправника (вантажоодержувача) за наявності поважних причин підлягає вирішенню господарським судом на загальних підставах.

Для подання залізницею позовів до вантажовідправника (вантажоодержувача), що випливають з перевезення вантажів, встановлено 6-місячний строк позовної давності (стаття 366 Цивільного кодексу ) та стаття 137 Статуту.

Строк позовної давності, встановлений статтею 31 Угоди, згідно з параграфом 4 статті 31 Угоди не підлягає поновленню судом навіть за поважних причин його пропуску.

ГПК і Статут не передбачає обов'язку залізниці додержувати досудового (претензійного) порядку врегулювання спору стосовно її вимог до вантажовідправників чи вантажоодержувачів.

Статут не надає права на звернення з позовами підприємствам, установам та організаціям залізничного транспорту загального користування. Право на звернення з позовами до вантажовідправників (вантажоодержувачів) за змістом статей 1 та 137 Статуту мають відповідні залізниці, а не їх дирекції, станції та інші структурні підрозділи.

Оскільки стаття 54 ГПК надає право підписувати позовні заяви уповноваженій посадовій особі позивача або його представнику, керівник структурного підрозділу залізниці може підписувати процесуальні документи від імені залізниці за наявності відповідного доручення або довіреності, а також представляти інтереси залізниці у судових органах. За змістом частини третьої статті 358 Цивільного кодексу, статті 105 Статуту сторони несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених Статутом та окремими договорами. Тому у вирішенні спору, пов'язаного з невиконанням або неналежним виконанням залізницею, вантажовідправником, вантажоодержувачем обов'язків, що виникли у зв'язку з перевезенням вантажів, слід враховувати, що вони несуть відповідальність лише в межах, передбачених Статутом, а у встановлених ним випадках - угодою сторін. Вимоги щодо відшкодування збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням договору перевезення у розмірі більшому, ніж це передбачено Статутом, задоволенню не підлягають.

Висновок.

Залізничний транспорт - виробничо-технологічний комплекс організацій та підприємств залізничного транспорту, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва та населення в перевезеннях.

Основним транспортним документом, за яким здійснюється перевезення вантажу, є договір перевезення. Такий договір вважається укладеним з моменту здачі вантажу перевізнику для доставки і підпису представника транспортної організації в його отриманні.

Належне приймання вантажу для перевезення, як правило, сприяє зберіганню вантажу, який перевозиться. Забезпечення зберігання прийнятого до перевезення вантажу є основним обов'язком транспортних організацій. Видача вантажу перевізником передбачає і його приймання вантажоодержувачем.

Для забезпечення правильного приймання вантажу вантажоодержувач призначає працівників, які знають правила прийомки, для приймання вантажу, які можуть правильно оцінити вантаж, що надійшов; забезпечує умови для належного прийняття вантажу; забезпечує справність засобів вимірювання і випробування, які застосовуються при прийманні; організує контроль за роботою членів приймальної комісії.

Юридична