- обов'язкове державне страхування, яке пов'язане з розподілом
і перерозподілом частини сукупного суспільного продукту, спрямованого на виплату пенсій та інших обов'язкових виплат. Державне страхування виступає як форма утворення і викорис-тання цільових грошових фондів, що призначені для соціаль-них, відновлювальних, попереджувальних та інших цілей;

- фінанси підприємств як відокремлені грошові фонди, що по-в'язані з формуванням, розподілом і використанням грошо-вих фондів підприємств. Ці фінанси становлять основу де-централізованих фінансів і як елемент фінансової системи мають певні особливості. Так, безумовно, фінанси державних
підприємств є складовою фінансової системи держави і харак-теризуються публічним змістом і регулюванням, а фінанси недержавних підприємств входять до складу фінансової сис-теми держави в тій частині, в якій вони пов'язані з реаліза-цією імперативних обов'язків щодо формування державних
та місцевих грошових фондів.

У цілому підтримуючи і поділяючи розглянуту структуру фінансової системи держави, ми вважаємо, що до останнього еле-мента фінансової системи доцільним було б включити також фінанси установ та організацій, які мають ті ж особливості, що притаманні фінансам підприємств.

Зазначені інститути фінансової системи існують як на дер-жавному, так і на місцевому рівнях. Всі вони мають властивості, що притаманні фінансам як економічній категорії, але в силу своїх особливостей по-різному впливають на соціально-економічні процеси, одночасно взаємодіючи між собою. Природно, що фінан-сову систему України не можна обмежувати зазначеними вище елементами, однак саме вони є предметом дослідження фінансо-вого права. Окреме місце в цій системі посідають органи, що здійснюють управління фінансовою діяльністю держави.

Кожний інститут фінансової системи охоплює специфічні фінан-сові відносини, за посередництвом яких утворюються й викорис-товуються відповідні грошові фонди. Ці фонди, як зазначалося вище, можуть бути як централізованими, так і децентралізовани-ми, а також загального та цільового призначення.

5. Державні органи, які керують фінансовою діяльністю

Фінансова політика держави безпосередньо виробляється і реалізується органами управління державними фінансами. В країнах з розвинутою ринковою економікою більша частина фінансових відносин перебуває поза прямим управлінням з боку держави, оскільки частина фінансових ресурсів формується та використовується тут їх власниками у відповідності з їх же інте-ресами. Держава здійснює вплив на цю сферу суспільних відно-син лише через податкову політику, регулювання фінансового ринку, формування амортизаційного фонду і систему держав-ної підтримки приватного бізнесу шляхом субсидій та інших форм і методів. Тобто в дійсності відбувається не управління фінансами з боку держави, а вплив через фінанси - реалізація фінансової політики. В залежності від концептуальних переду-мов держава то посилює, то послаблює своє втручання в регу-лювання тих або інших сторін економічних і соціальних про-цесів.

В сферу безпосередньо державного управління входять лише державні фінанси. Це відносини по формуванню лише тієї ча-стини фінансових ресурсів, яка мобілізується державою в дер-жавний і місцеві бюджети, спеціальні цільові державні фонди і державні підприємства. Управління цими фінансами здійснюєть-ся насамперед вищим органом законодавчої влади шляхом прий-няття фінансового законодавства, прийняття державного бюд-жету та звіту про його виконання, коректування податкової системи, затвердження граничного розміру державного боргу та інших фінансових параметрів.

В залежності від історичних традицій, державного устрою і політичної системи такими органами публічної влади є, на-приклад, Парламент у Великобританії, Національні збори у Франції, Конгрес у США, Бундестаг в Німеччині, Федеральні Збори в Російській Федерації, Верховна Рада в Україні.

У зв'язку з тим, що виконання завдань держави вимагає від кожного її органу певної роботи, пов'язаної з використанням грошових коштів, у фінансовій діяльності беруть участь всі державні органи законодавчої і виконавчої влади. Проте масшта-би їх фінансової діяльності і міра участі в ній неоднакові в силу відмінностей у завданнях та правовому статусі кожного з цих органів зокрема.

Державні органи законодавчої влади (Верховна Рада Украї-ни, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування) і державні органи виконавчої влади загальної компетенції (Кабінет Міністрів України, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севасто-польська міські, районні, районні в містах державні адмініст-рації) управляють фінансовою діяльністю поряд із здійсненням інших функцій у відповідних територіальних масштабах - Ук-раїни в цілому. Автономної Республіки Крим, відповідної адмі-ністративно-територіальної одиниці. В їх компетенцію входить вирішення загальних фінансових питань, що забезпечують ком-плексний економічний і соціальний розвиток, формування зба-лансованого ринкового господарства на відповідній території, її основи закріплені в Конституції України, в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні».

До повноважень Верховної Ради України у відповідності зі статтею 85 Конституції України належить затвердження Дер-жавного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішен-ня щодо звіту про його виконання; затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержан-ня Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінан-сових організацій позик, не передбачених Державним бюдже-том України, здійснення контролю за їх використанням.

Виключно законами, у відповідності зі статтею 95 Консти-туції України, Верховна Рада встановлює: Державний бюджет України і бюджетну систему України; систему оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансово-го, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутріш-нього і зовнішнього боргу; порядок випуску і обігу державних цінних паперів, їх види і типи.

Згідно зі статтею 102 Конституції України главою держави є Президент України. В силу свого особливого правового статусу в державі Президент здійснює керівництво фінансовою діяльністю, призначає міністра фінансів, представляє на