Іноді застосовується варіація цього перерахункового методу, коли за поточним курсом транслюються всі активи і зобов'язання, крім лише нетто-фиксированные активів, відбивані в консолідованому балансі по історичному обмінному курсі. Відповідно і доходи (витрати), похідні від довгострокових активів, будуть перераховуватися не за обмінним курсом на момент складання звітності, а за історичним курсом.

Отже, у цілому на рахунку доходів (майже індиферентно до методу перерахування, застосовуваному до балансових валютних позицій) виторг від продажу, а також процентні платежі (і надходження) звичайно транслюються по середньому історичному обмінному курсі, що превалював протягом відповідного звітного періоду. Далі, величина амортизації фіксованих інвалютних активів перераховується по історичному обмінному курсі на момент обліку відповідних активів на балансі. Частина загальних і адміністративних витрат, а також витрати від проданих товарів транслюються по історичному обмінному курсі. Нарешті, інші статті транслюються по поточному обмінному курсі.

Основні методи трансляції укрупнених балансових статей в узагальненій формі представлені в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 - Методи валютного перерахування агрегированных позицій балансу

Балансові статті | Поточний/

непоточний метод | Монетарний/

Немонетарний метод | Тимчасовий (терміновий) метод | Метод поточного курсу

Активи

1. Валютні засоби | Т | Т | Т | Т

2. Ринкові цінні папери (по ринковій вартості) | Т | Т | Т | Т

3. Рахунка до одержання | Т | Т | Т | Т

4. Запаси (по вартості) | Т | І | І | І

5. Фіксовані активи | І | І | І | Т

Зобов'язання

1. Поточні зобов'язання | Т | Т | Т | Т

2. Довгостроковий борг | І | Т | Т | Т

3. Капітал | Залишок | Залишок | Залишок | Залишок

Примітка: Т—активы і зобов'язання транслюються за поточним курсом чи за курсом, що превалює на дату складання балансу; И — активи і зобов'язання транслюються за історичним курсом.

У цілому валютні активи і зобов'язання, трансльовані за поточним курсом, під впливом коливань курсів іноземних валют змінюють свою вартість, виражений у вітчизняній валюті. Такі звітні величини розглядаються як ризикові. Навпаки, валютні активи і зобов'язання, трансльовані за історичним курсом, будуть зберігати свою вартість у вітчизняній валюті. Отже, вони не піддані ризику утрати вартості в результаті несприятливої зміни обмінних курсів, тобто не є ризиковими позиціями. Кількісно трансляційний валютний ризик являє собою різницю між активами і зобов'язаннями, підданими ризику знецінювання в результаті несприятливої зміни валютних курсів.

Крім того, фірми (банки) піддані ризику несприятливого впливу змін курсів іноземних валют на свої грошові потоки в тім виді, у якому вони відбиті в русі залишків коштів на поточних валютних рахунках. Такий валютно-курсовий ризик називають валютним економічним ризиком. У більш широкому змісті він зв'язаний з тим, що несприятливі довгострокові стійкі зміни валютно-курсових трендів можуть викликати негативний вплив на конкурентні позиції банку.

Нарешті, говорять про операційний чи контрактний валютно-курсовий ризик. Банки піддаються йому в силу того, що результати їхніх окремих угод можуть позначитися несприятливими під впливом змін курсів іноземних валют. Операційний валютний ризик розглядається як різновид і економічних-економічної-валютно-економічного, і аккаунтингового ризику.

Базою для визначення й оцінки трансляційного ризику є розуміння методів міжнародного аккаунтинга.

Існують також операційні, трансляційні й економічні ризики, що не очевидні на перший погляд. Так, постачальник на внутрішньому ринку може використовувати імпортні ресурси, і компанія, що користається послугами такого постачальника, побічно піддана операційному ризику, оскільки підвищення вартості витрат постачальника в результаті знецінювання національної валюти змусило б такого постачальника збільшити ціни. Ще одним прикладом може бути ситуація з імпортером, якому виписана рахунок-фактура в національній валюті і який виявив, що ціни змінюються його закордонним постачальником у залежності від зміни обмінного курсу з метою забезпечення стабільності цін у валюті країни постачальника.

Сховані операційні і (чи) трансляційні ризики можуть виникнути й у тому випадку, якщо, закордонна дочірня компанія піддається ризику. Материнська компанія також зштовхнеться з трансляційним ризиком, якщо зменшення прибутку від філії буде відбито в оцінці вартості активів філії й у балансовому звіті материнської компанії.

Базова хеджинговая стратегія для зменшення трансляційного ризику зводиться до збільшення суми активів, деномінованих у валютах, обмінний курс яких (щодо вітчизняної валюти) прогнозується до підвищення, а також до зменшення суми активів, деномінованих у валютах, обмінний курс яких (щодо вітчизняної валюти) прогнозується до зниження. Навпаки, фірма (банк) буде зменшувати зобов'язання, виражені в сильних валютах, і збільшувати зобов'язання, виражені в слабких валютах.

Наприклад, якщо ймовірна тенденція до девальвації деякої іноземної валюти, те базова стратегія по покриттю валютного трансляційного ризику буде включати, зокрема, що випливає:

зниження рівня залишків на поточних рахунках у цій валюті;

зменшення термінів наданих торгових кредитів по продажах для зниження величини рахунків до одержання, що виражені в цій валюті;

збільшення запозичень у цій валюті;

уповільнення розрахунків по рахунках до платежу;

висновок форвардних контрактів на продаж цієї іноземної валюти.

Однак ці хеджинговые техніки не приносять успіху. Так, якщо ринок визнає імовірність чи підвищення зниження обмінного курсу тієї чи іншої валюти, те це визнання буде відбито у вартості різних хеджинговых технік (наприклад, з використанням форвардного курсу). Саме тому лише якщо чекання фірми відрізняються від ринкових, такого роду хеджинг приведе до зменшення її витрат.

Відповідно до