Кредитні ресурси надаються після ухвалення позитивного рішення кредитного комітету банку «Аваль» і затвердження проекту Нацбанком України.

2.4.. Довгострокове кредитування молоді на одержання вищої освіти

Відповідно до законів "Про вище утворення" і "Про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді в Україні", з державного і місцевого бюджетів повинні виділятися гроші для довгострокового кредитування молоді, що хоче одержати вище утворення. По відповідній статті Міністерство утворення і науки виділяло кошти більш 120 державним вузам.

У ході перевірки було встановлено, що керівники вузів не завжди направляли гроші по призначенню, а використовували їх для розрахунків за комунальні чи послуги покупки комп'ютерів. Угоди про надання кредиту часто полягали без участі чи банку не полягали взагалі, не велася відповідна бухгалтерія, також широко поширилася практика "економії" на студентах-контрактниках: їх переводили на бюджетну форму чи навчання відчисляли, але гроші не повертали.

Самі численні порушення були виявлені в навчальних закладах Дніпропетровської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Харківської, Херсонської, Черкаський областей і Києва

3. ПРЕСПЕКТИВИ УКРАЇНИ НА ШЛЯХУ ІНТЕГРАЦІЇ У СВІТОВЕ ЕКОНОМІЧНЕ СПІВТОВАРИСТВО

У Берліні на зустрічі з головою Східного комітету німецької економіки, членом правління концерту «Даймлер Крайслер» говорилося про ті, що нині Україна одержує новий серйозний інвестиційний шанс. В умовах розширення Європи, очікуваних у цьому зв'язку змін в економіках її країн інвестори дедалі частіше звертають свої подивися за межі ЄС. Сьогодні, як ніколи, готові вкладати в Україну фінанси, технології та менеджмент.

За деякими оцінками, інвестиційна ємність українського ринку, зумовлена необхідністю модернізації вітчизняних підприємств, перевищує 40 млрд. діл. Проте наша економічна система не містить у собі механізмів інноваційної мотивації. Якісного прориву в залученні інвестицій поки що немає. Нинішнього долі обсяг капіталовкладень на душу населення становив лише 117 діл. США. В Естонії та Росії цей показник вищий учетверо, у Чехії — у 18 разів, у Великобританії — у 73. У загальному обсязі інвестицій питома ваги іноземних капіталовкладень торік становила в Україні близько 12%.Чи можемо мі в цьому зв'язку говорити про необхідність лише активізації інноваційної діяльності? Глибокі структурні проблеми української економіки — переважання в структурі ВВП енергоємної, сировинного типу продукції, моральний і фізичний знос основних фондів, недостатні темпи ринкових реформ — потребують інших підходів. Навіть при темпах зростання ВВП на рівні 3—4% — а це зовсім не мало! — Україні знадобиться близько 50 років, щоб досягти рівня розвитку розвинених європейських країн. Тож позиція промисловців, підприємців і роботодавців така: нам необхідна стратегія технологічного ривка. А ривок — це особлива форма рухові, яка вимагає підпорядкування всіх намірів одній меті, концентрації всіх сил і ресурсів на одному напрямі.

Ніщо не може ефективно захистити інвестиції, якщо в країні не створено надійну законодавчу базу, яка стабільно працює. Останнім годиною вдалося ухвалити низку необхідних законів. Проте серйозною перешкодою є відсутність Податкового кодексу, який має звільнити ресурси для інвестицій. Істотно стримують динаміку процесів уповільнені темпи реалізації пенсійної реформи, формування недержавних пенсійних фондів. Захист прав інвесторів, нові можливості інвестування капіталу та його повернення повинні забезпечити законі «Про державну програму приватизації», «Про кредит», «Про забезпечення вимог кредиторів і реєстрації», «Про акціонерні товариства» тощо.

Для забезпечення ефективної інноваційно-інвестиційної моделі розвитку нам необхідно дуже серйозно реформувати грошово-кредитну, банківську системи. Її потенціал аж ніяк не відповідає масштабам і стану економіки країни. Кредитні ставки комерційних банків майже втричі перевищують дисконтну ставку НБУ; переважає кредитування діяльності зі швидким оборотом коштів.

Фактично немає інструментів довгострокового рефінансування, які б надавали банкам можливість виконувати стратегічне завдання — інвестувати кошти в реалізацію довгострокових проектів. Хоча потреба в таких кредитах велика, і передусім у стратегічних галузях економіки, де на них припадає лише третина від загального обсягу. Загалом, заподій цього явища зрозумілі: довгострокове кредитування пробуксовує в зв'язку з високими кредитними ризиками, низькою платоспроможністю позичальників, відсутністю ліквідної застави, нерозвиненістю фондового ринку.

Механізми розв'язання цих проблем поступово напрацьовуються. З ініціативи промисловців і підприємців створено експертно-аналітичну групу Національного банку України. Сьогодні її зусилля спрямовано на розробку механізмів ліквідації деформацій у фінансовій системі.

ВИСНОВКИ

Довгострокові кредити надаються банками позичальниками для формування основних фондів. Об'єктами кредитування при цьому є капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію, та розширення вже діючих основних фондів.

В умовах наявності кризової ситуації в національній економіці України закономірно підвищується ризик кредитних операцій комерційних банків. Кредити з підвищеним ризиком посідання у таких умовах провідне місце в кредитні портфелі банків.

У ринковій економіці в умовах економічної невизначеності будь-якій позиції властивий ризик несплати відсотків чи неповернення в наслідок непередбачених обставин. У стратегічному плані для комерційних банків важливо нарощувати обсяги кредитних операцій, в тому числі й за рахунок тих позик, яким притаманний підвищений ризик. Адже саме для цих кредитів характерна більша доходність у порівнянні з малоризикованими.

ЛІТЕРАТУРА