1.4.4. Вплив зовнішньополітичної діяльності держави

Зовнішньополітична діяльність держави також має істотний вплив на діяльність фірм. Держава може огороджувати ринок від імпорту і навпаки. Стимулювати зовнішньоекономічну діяльність через відшкодування НДВ. На Україні в даний момент у кращому положенні виявляються ті фірми, що працюють на зовнішній, а не на внутрішній ринок - природні монополії (наприклад топлівноенергетичний комплекс) [1].

1.5. Границі державного втручання у діяльність фірм

Ринкова система несумісна з прямим і всеосяжним державним втручанням у виробництво. Суб'єкти, що хазяюють, діяльність яких заснована на недержавній власності, самі несуть усю відповідальність за виробництво і реалізацію продукції, забезпечуючи покриття витрат із власних доходів. Тому перехід до ринкової системи супроводжується заміною прямого державного керування на державне регулювання за допомогою методів переважно непрямого впливу на суб'єкти господарювання.

Тактичними цілями державного регулювання економіки в сучасному світі виступають:

забезпечення економічної безпеки країни;

підвищення добробуту всього населення і боротьба з бідністю;

підтримка безупинного техніко-технологічного прогресу виробництва;

досягнення збалансованого росту економіки і фінансової стабільності в країні;

підвищення конкурентноздатності продукції, підприємств, регіонів і країни;

виробництво продукції (товарів і послуг) для суспільного використання, що ринкова система не робить.

Основними функціями державного впливу на ринкову економіку є:

створення нормативно-правової бази регулювання взаємин між суб'єктами, що хазяюють;

розробка й організація виконання бюджетів країни, області, міста, району, села;

створення і підтримка діяльності податкової, митної і ліцензійно-дозвільної систем країни;

підтримка конкурентних початків в економіці, демонополізація виробництва;

розробка і реалізація інноваційних і інвестиційних державних програм;

цінове, тарифне і грошово-кредитне керування неринковим сектором економіки: обороною, утворенням, охороною здоров'я, наукою, соціальним забезпеченням, охороною навколишнього середовища;

організація раціонального рівня зайнятості працездатного населення, подолання кризових явищ.

До методів державного регулювання економіки можна віднести:

1) соціально-економічне прогнозування й індикативне планування розвитку окремих галузей, регіонів і всієї країни;

2) бюджетовання країни, регіонів, міст, районів;

3) установлення ставок оподатковування, цін і тарифів на монопольні товари і послуги, економічних нормативів, квот;

4) грошово-кредитна емісія і встановлення максимальної величини процентної ставки за користування кредитами;

5) підтримка курсу національної валюти;

6) установлення правил і процедур матеріальної підтримки багатодітних родин, пенсіонерів, інвалідів;

7) фінансування проектів розвитку, що мають загальнодержавне значення [12].

1.6.Висновки

Вибір конкретних цілей і методів державного регулювання визначається загальним соціально-економічним положенням країни, співвідношенням інтересів різних шарів населення, що панує політичним режимом і багатьма іншими факторами внутрішнього і зовнішнього характеру.

У перехідних (трансформаційних) економічних системах співіснують пряме керування і непряме регулювання господарської діяльності. Пряме керування застосовується, головним чином, до державного сектора економіки, що займає досить велику питому вагу. В міру розвитку економічних реформ сфера прямого державного впливу скорочується.

Таким чином великий вплив на діяльність фірми має діяльність органів які забезпечують державне регулювання економіки. Визначене пріоритетів розвитку, антимонопольна політика, митне законодавство, податковий тиск від цих факторів залежить розвиток та розквіт діяльності фірм.

2.Державна установи як економічний агент

Державною установою яку мі будемо розглядати вибрано податкова інспекція. Важливим важелем державного регулювання економіки виступає податкова система. Тому одним з найважливіших агентів регулювання економіки виступає податкова інспекція.

2.1. Мета діяльності державної установи:

Податки мають такі функції: фіскальної соціальної регулюючий, і стимулюючої. Основними функціями податків вважають фіскальну і регулюючу [1].

Споконвічно податки у всіх державах вводилися з метою виконання фіскальної функції, тобто забезпечення держави джерелами коштів. Для фінансування державних витрат. Потім держави в більшому чи меншому ступені стали використовувати податкові ставки і податкові пільги для регулювання соціально-економічних процесів, і податки стали виконувати регулюючу функцію. Почали впливати на відтворення, (стимулювати чи стримувати його темпи, збільшувати чи зменшувати нагромадження капіталу і платоспроможний попит населення. Податки почали сприяти рішенню соціальних задач - захисту низькооплачуваних осіб, перерозподіл доходів для забезпечення соціально незахищених верств населення, здійснення ефективної економічної політики. Оскільки регулююча функція податків спрямована на економічні і соціальні процеси, її можна підрозділити на економічну, стимулюючу і соціальну і т.д.

Іноді поряд з перерахованими, виділяють також розподільну і контрольну функцію податків. Цим підкреслюється, що податки, будучи складовою частиною фінансів як економічної категорії, крім специфічної (фіскальної), виконують і загальні функції фінансів (розподільну і контрольну).

Питання про те, наскільки ефективна держава може використовувати регулюючу функцію податків, є одним з центральних у теорії оподатковування. Історія розвитку теорій податків це історія боротьби двох основних напрямків в економічній теорії: монетарізма і кейнсіанства.

Прихильники монетарних методів, до яких відносилися також основоположники класичної політекономії і теорії податків А. Сміт і Д. Рикардо, вважали, що податки повинні виконувати в основному фіскальну функцію і бути нейтральними щодо економічних процесів. Кейнсіанци відстоювали необхідність посилення державного регулювання економіки за допомогою фінансових регуляторів, у тому числі податків [1].

2.2. У чому вимірюється продукт діяльності податкової іспекції

Продукт, зроблений податковою інспекцією можна представити з однієї сторони як наповнюваність дохідної частини бюджету з іншої як рівень виконання податковою системою своїх функцій.

Результатом діяльності податкової інспекції є наявність бюджетних засобів для фінансування соціальної політики держави, а також для здійснення різних державних витрат., крім того , результатом виступає розвиток галузей необхідних для розвитку держави в цілому. Наприклад у Фінляндії знижені податки для всіх, чия діяльність зв'язана з транспортуванням і торгівлею фруктами. Така політика приводить до наявності великої кількості фруктів на ринку північної країни, де багато фруктів не виростають. У даному випадку результатом дій організації виступає наявність порівняно недорогих фруктів на ринку. Подібним чином можна стимулювати різну діяльність, що представляє собою позитивний екстернал. Наприклад, в Україні навчальні заклади платять ПДВ. На діяльність, що створює негативний екстернал установлюється підвищена податкова ставка чи акцизні збори.