Проблеми ринку зерна України

Зміст

Введення...................................................................... 1.

1. Хлібна криза.............................................................1-6.

1.1. Деякі факти про хлібну кризу в Україні................3-5.

2. Аналіз ринку зерна на Україні...............................6-12.

3. Проблеми ринку зерна України..........................12-16.

Висновки................................................................ 17-19.

Література.............................................................. 19-21.

Додаток ( Таблиця 1, Таблиця 2, Таблиця 3, Таблиця 4,

Таблиця 5)............................................................................22-24.

Введення

До 2002 року Україні не вистачало власного продовольчого зерна. Але сприятливі погодні умови призвели до найбільшого за 50 років в Україні врожаю зернових. Незважаючи на це, в 2003 році дефіцит зерна був очевидним вже на початку збиральної стради. Головними постачальником зерна в Україну став Казахстан, США, та Росія. Дефіцит продовольчого зерна викликав стрімкий стрибок цін на хліб і хлібопродукцію. Дефіцит зерна був викликаний багатьма процесами, головним з яких стала аграрна реформа АПК, що розділила землі та приватизувала їх, що викликала великі загострення дефіциту продовольчого зерна. Відвідавши гірких плодів економії на коштах захисту рослин, селяни налагоджені в наступному році краще дотримуватися вимогам агротехніки і збільшити запас продовольчого зерна. Також неврожай 2003 року дав про себе знати. За підрахунками на ринку зернових, Україна повернулася до рівня 50-их років. Але як таке можливо при минулому врожаї, найбільшому за останні 5 років? Це сталося через неврожай 2003 року, через багато недоліків зі сторони держави та недостатньої уваги, приділеної до цього ринку.

І. Хлібна криза.

Стрибок цін на хліб — лише наслідок процесів, які вже довгий час лихоманять продовольчий бізнес.

Раптове подорожчання хліба стало наслідком дії низки об’єктивних і суб’єктивних чинників на продовольчому ринку. Об’єктивність полягає в тому, що українського хліба майже не залишилося, й відтепер недешеве продовольче зерно доводиться завозити з-за океану. Суб’єктивним чинником стали наслідки вирішення владою своїх проблем за рахунок бізнесу. Ціни на зерно сягли світового рівня. Черга — за хлібом. Інформація про подорожчання хліба в тому чи іншому регіоні з’являлася майже щодня. Ціни зросли в Сумах, Харкові, Полтаві, Запоріжжі й Кіровограді. До середини листопада хліб подорожчав у Києві, Чернігові, Донецьку й Миколаєві — тамтешні пекарі вже давно волали про неможливість роботи за такий рівень дохідності. Штучне зниження ціни на хліб не дозволяє хлібному бізнесу формувати довготермінову стратегію.

Ще влітку, підбиваючи підсумки сезону, аналітики обережно

1

попереджали, що якщо й далі триватиме тенденція скорочення збору зернових, то Україні в наступному році хлібного імпорту не уникнути.

Умови імпорту зерна найвигідніші - хлібне зерно включено до переліку товарів критичного імпорту. Відповідно фірми-постачальники завозили зерно на митну територію України, сплачуючи лише мізерні 0,01% митного збору (від вартості контракту). Витрати на ввізне мито (було 40 євро за т) та ПДВ у даному випадку не передбачались.

Тільки не зрозуміло, куди ж поділося те зерно, якого, за твердженнями найвищих посадових осіб у державі, а також за повідомленнями офіційної статистики, начебто зібрано принаймні 26 млн. т. З них пшениці - близько 13 млн. т, тим часом як традиційне річне продовольче споживання становить 6-7 млн. т. Чому обласні держадміністрації, а також Київська та Севастопольська міськадміністрації просять хліба у центральної влади? Найбільшої кількості зерна потребують Луганська (230 тис. т), Донецька (200 тис. т) області, м. Київ (150 тис. т), Харкiвська, Днiпропетровська (обидві по 100 тис. т.), Київська (80 тис. т), а також Волинська, Житомирська, Закарпатська, Львiвська, Рiвненська та Черкаська (по 50 тис. т) області.

Може, все зерно вивезли експортери? Та начебто ні. В усякому разі, в Українській зерновій асоціації (УЗА) запевняють, що всього експортовано з нового врожаю в межах 1,5 млн. т (не так уже й багато, адже в попередньому сезоні продали іноземцям аж 5,4 млн. т). Водночас, за словами директора УЗА Володимира Клименка, зерновий баланс країни не постраждав би, навіть якби ця цифра була вдвічі більшою. Звичайно, за умови, що обсяги зібраного врожаю відповідають офіційно задекларованим.

Тож фахівці найвiрогiднішими вважають дві версії того, що ж змусило країну виходити на світові ринки "з простягненою рукою". Перша - реальні обсяги збору зернових були свідомо завищені. У цьому випадку логіка, за якою діяли можновладці, мало чим відрізняється від тієї, що панувала за часів будівництва світлого майбутнього, - щоб уникнути паніки в народі, краще просто збрехати. Друга версія - зерно є, воно зберігається в господарствах, але в держави руки короткі, щоб відібрати його у селян. Просто вони цього разу на свій розсуд і в найвигідніший спосіб хочуть розпорядитися власним збіжжям. Тому й усіма силами ще під час жнив навмисне занижували врожайність зернових. Потім не поспішали, а то й взагалі відмовлялися везти своє збіжжя на елеватори, де чекали їх зголоднілі митарі. А тепер абсолютно правильно розраховують, що за такої кон'юнктури навесні на ринку зернових станеться суттєве підвищення цін. І виручених коштів за продане тоді зерно стане на те, щоб сяк-так відсіятися.

2

У будь-якому випадку державі залишилося одне: аби забезпечити свій народ хлібом, треба дозволити трейдерам завозити імпортне зерно. А останнім однаково, ким бути - експортерами чи імпортерами. Головне, щоб торгівля не зупинялася і держава не заважала їхній справі.

1.1. Деякі факти про хлібну кризу в Україні

ЛЬВІВСЬКА ОБЛАСТЬ

Пекарні змушені підняти ціни на 50%

З 21 жовтня 2003 року ціни на всі види хліба та борошняних виробів у Львові та області дозовано відпустили — на 20%.

Про таке фіксоване подорожчання по-джентльменськи домовилися головні виробники хліба на