Львівщині, які вже кілька місяців працюють з мінусовою рентабельністю, та управління сільського господарства й продовольства облдержадміністрації. Дотепер влада за допомогою стабілізаційного фонду та держрезерву, за словами заступника голови облдержадміністрації Івана Стефанишина, впродовж майже двох місяців утримувала виробників від такого кроку. Хоча пекарі вважають, що ця матеріальна допомога мала, швидше, популістський характер: її отримували тільки великі підприємства, що випускають так звані соціальні сорти хліба, й компенсувала вона лише кілька відсотків сировинної потреби підприємств.
Але часткове підвищення гуртових цін на хлібопродукцію докорінно не вирішує «злакової» проблеми. Оскільки на регіональному ринку взагалі немає зерна, якого Львівська область щомісяця потребує 6700 тонн. На постачання понад 200 тис. тонн збіжжя підписано контракти з Литвою, Німеччиною, Чехією та Казахстаном. Проте виконання цих домовленостей становить 5%. Навіть за добу ціни на зерно на кордоні, зокрема, з Росією, можуть різко підвищитися, наголошує Іван Стефанишин. Сьогодні ціна зерна, що ввозиться, з усіма транспортними витратами становить 1200-1250 грн за 3-й клас, тобто до 2 грн за кілограм борошна вищого ґатунку.
Після недавнього подорожчання білий хліб на Львівщині коштує 1 гривню 55 копійок, чорний — 1 гривню 35 копійок і батон — 1 гривню 15 копійок. Проте Державна інспекція з контролю за цінами у Львівській області зафіксувала в окремих торговельних закладах перевищення цих нормативів. Воно зумовлене самовільним збільшенням уроздріб торговельних надбавок, які місцева влада відрегулювала на рівні 15-18% — на три «соціальні» сорти хліба. До цих магазинів контролюючі структури застосовують заходи
3
адміністративного впливу та економічні санкції. На ціну хліба, вважають експерти, частково впливає й специфіка Львівської області: переважає споживання хліба вищого ґатунку. Натомість вироби, спечені із зерна нижчих класів, майже не користуються попитом.
Влада бодай до кінця року не очікувала подальшого збільшення цін на хліб. Іншої думки дотримуються великі й малі виробники цього продукту. Голова правління ВАТ «Львівський хлібозавод № 1», що входить до трійки найбільших хлібозаводів Львова, Дмитро Ничипуренко стверджує, що підвищення цін на хліб не зупинило фінансову кризу хлібопекарської галузі. Рентабельність ВАТ «Львівський хлібозавод № 1», як і раніше, залишається мінусовою. Випікаючи щодня понад 60 тонн хліба, завод зазнає 1,5 тис. грн збитків щоденно, борг перед борошномельними підприємствами становить понад 1 млн. грн. На думку Дмитра Ничипуренка, є два можливих варіанти розвитку подій: підвищення ціни, за якої завод працюватиме рентабельно, або ж повна зупинка виробництва.
Співвласник мережі невеликих приватних пекарень під торговою маркою «Добрий хліб» Андрій Гудзуватий розповів «Контрактам», що його пекарні працюють з коліс і живуть сьогоднішнім днем. Тому різкий стрибок цін — це справа тижня—місяця. Але найгірше в цій ситуації, вважає Андрій Гудзуватий, — втрата якості виробів через низький ґатунок борошна.
Щоб підприємства хлібопекарської галузі вийшли зі збитків, ціни на хліб, стверджують фахівці, потрібно збільшити більш як на 50%.
ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛАСТЬ
Ціни на хліб отримали «вільну»
З 1 листопада 2003р. на Дніпропетровщині увесь асортимент хлібобулочних виробів подорожчав на 25-30%, крім одного-двох «соціальних» видів.
Популярний у народі хліб «Дарницький» можна купити в середньому за 1 грн 60 коп., «Слов’янський» з борошна вищого сорту — 2 грн 05 коп., а батон «Нарізний» — 1 грн 50 коп., за колишньої ціни 1 грн 18 коп., 1 грн 60 коп. і 1 грн відповідно.
Тепер кожен хлібозавод установлює свої фіксовані ціни на свою продукцію. Як запевнив голова облдержадміністрації Володимир Яцуба, сьогодні запаси зерна становлять 116 тис. тонн, що вважається одним із кращих показників в Україні. Щоб нові ціни не завдали удару по бюджету незаможних, губернатор пообіцяв, що найближчим часом більше 100 тис.
4
соціально незахищених родин буде отримувати щомісячну дотацію в розмірі 6-8 грн. А поки що малозабезпечені верстви населення все частіше вибирають у магазинах «половинки» й «четвертинки» недорогих сортів хліба, а особливою популярністю стала користуватися дешева й почасти низькоякісна продукція міні-пекарень, що подорожчала лише на 15-25 коп. (булочки — на
5 коп.).
Навряд чи місцевим хлібопекарським підприємствам в умовах скасування регулювання цін варто розраховувати на помітне збільшення прибутку. Більшість з них працює на зношеному устаткуванні, а брак державних інвестицій змушує направляти чималу частину прибутку на технічне переоснащення виробництва. Не додає оптимізму пекарям й те, що хлібозаводам дозволено підвищувати рентабельність у межах 10-12%. Якщо врахувати, що сьогоднішні покупці віддають перевагу дешевшому асортименту хлібобулочних виробів, і частина продукції, що дорожча, залишається нереалізованою, пекарі утримуються робити прогнози щодо успіху свого бізнесу в майбутньому.
ЗАПОРІЗЬКА ОБЛАСТЬ
Загальна рентабельність заводів — від -4% до +4%
3 листопада обласна асоціація хлібопекарських підприємств «Запорізький коровай» укотре запропонувала обладміністрації повністю відмовитися від адміністративного регулювання цін на хліб. Хоча «соціальних» сортів хліба, ціна яких обмежувалася, було небагато, зокрема «Запорізький» (з борошна вищого ґатунку) і «Дарницький» (із суміші борошна першого ґатунку й житнього), збитки від їх виробництва тягнули донизу загальні показники підприємств. Так, найбільший в області Запорізький хлібозавод № 3 зазнавав до 22% збитків. Пекарні в райцентрах також втрачали по 15-23 копійки на кожному буханці. Відповідно загальна рентабельність заводів в області коливалася в межах від -4% до +4%.
«Примусова збиткова робота штовхає хлібозаводи до банкрутства. Наприклад, хлібозавод № 3 мусить сплачувати щомісяця 110 тис. грн за користування кредитом, узятим на придбання зерна про запас», — попереджали представники асоціації «Запорізький коровай».
Пекарі всерйоз говорили про можливе зупинення підприємств. Облдержадміністрація відпустила ціни тільки 5 листопада, зберігши фіксовані ціни на два