5

...«Я не бачу підстав для різкого підвищення цін на хліб в Україні». Можливі сезонні коливання, що залежать від ажіотажного попиту, але це не визначальний чинник у встановленні ціни на хліб».

Іван КИРИЛЕНКО, віце-прем’єр-міністр з питань АПК, 24 червня

«Підстав для паніки немає. Україна була й буде з хлібом, обов’язково».

Леонід КУЧМА, Президент України, 15 липня

«До середини серпня ціни на борошно, хліб і хлібобулочні вироби підвищуватися не будуть. Водночас згодом прогнозується збільшення цін на хліб принаймні на 50%».

Головне управління з питань цінової політики КМДА, 24 липня

«Український ринок зерна необхідно звільнити від регулювання ціни — що пізніше це буде зроблено, то стрімкіше зросте ціна на хліб».

Володимир ГРАНОВСЬКИЙ, керівник групи радників міністра економіки та з питань європейської інтеграції, 19 серпня

«Уряд візьме на контроль імпорт в Україну такої кількості зерна, яке забезпечило б стабільну ситуацію на ринку як з погляду його насичення, так і підтримання сприятливої для споживача ціни. Я доручив керівникам регіонів проаналізувати ситуацію й створити рівні умови із забезпечення борошном і великих підприємств, і міні-пекарень, що працюють на єдиному податку й мають можливість відпускати дешевший хліб».

Віктор ЯНУКОВИЧ, прем’єр-міністр України, 30 липня

«Підстав для продовольчої кризи в Україні восени немає, позаяк в країні створено достатні запаси зерна».

Микола АЗАРОВ, перший віце-прем’єр-міністр, 3 вересня

2. Аналіз ринку зерна на Україні

Вже на початку осені українські імпортери переключилися на Казахстан. Звідти завозять приблизно половину всього продовольчого зерна, що надходить до України. Однак казахське зерно виявилося не далеко вищої якості. Тому наприкінці вересня трейдери почали завозити великі партії пшениці з Латвії, Литви, Франції, Німеччини. Проте і в країнах Євросоюзу цього сезону також недорід, а в країнах Балтії надлишків вистачить, як попереджають аналітики, хіба що до грудня. Усе це змусило імпортерів починати закуповувати пшеницю в Північній Америці, де цього року зібрано великий врожай. Однак транспортні витрати автоматично здорожчують тамтешнє зерно на $25 за тонну. Як наслідок — наприкінці жовтня ціни на пшеницю стабілізувалися на рівні 1220-1250 грн/т за 3-й клас. Відповідно й

6

підтягнулися ціни на пшеницю 4-го класу — до 1150 грн/т.

На ринку жита — ситуація ще напруженіша. Порівняно з аналогічним періодом минулого сезону ціни зросли більш як утричі: з 250 до 850-870 грн/т. Причина подорожчання проста — жито не вродило і в Україні, і в Росії. У

сусідів дійшло до того, що в окремих областях влада заборонила вивозити жито. (Див. Табл.1).

При ретельному аналізі ринку стало зрозуміло, що сезону 2003 року

ПРОГРАЛИ:

споживачі — від подорожчання борошна, хлібобулочних і макаронних виробів, а також від зниження якості продукції більшістю виробників хліба та частиною виробників макаронів;

абсолютна більшість сільгоспвиробників — від завданих негодою збитків;

переробники — від подорожчання сировини і перебоїв з нею, від спроб

регулювання державою цін на продукти переробки і від втручання влади в рух зерна вітчизняного виробництва;

зернотрейдери — від зниження обсягів операцій та втручання держави в зерновий ринок.

ВИГРАЛИ:

сільгоспвиробники тих регіонів (Західна Україна), де зібрано непоганий урожай — завдяки різкому подорожчанню зерна;

хлібозаводи — завдяки забезпеченню дешевим борошном з Держрезерву;

ДАК «Хліб України» і Держрезерв — завдяки обслуговуванню міждержавних угод (якщо вони відбудуться) і сприянню держави у зміцненні позицій на зерновому ринку, а також допомозі властей в закупівлях зерна за зниженими цінами у сільгоспвиробників;

потужні інтегровані переробні підприємства — завдяки забезпеченню обіговими коштами для придбання сировини і зерном, виробленим афільованими агрофірмами;

міні-млини, що працюють за давальницькою схемою — завдяки стабільним надходженням борошна в рахунок оплати за послуги;

«човники» зі східних областей — завдяки можливості заробити на різниці цін на борошно і макарони на російському та українському ринках

7

2.1. Бізнес постраждав від зернової кризи раніше, ніж споживач

Як наслідок — ціни на зерно в Україні наблизилися до світових і стали визначатися кон’юнктурою північноамериканського ринку. Однак обласні адміністрації, з подачі уряду взявши ціни на хліб під свій контроль, тримали їх на попередньому рівні. Саме тому рентабельність роботи хлібозаводів досягла «мінус» 15-20%. Робота собі на збиток майже повністю забрала у них обігові кошти. Хлібозаводи почали накопичувати заборгованість перед кредиторами й постачальниками борошна. Керівники пекарських підприємств зверталися до губернаторів з проханням дозволити підвищити відпускні ціни.

Поки ціни на хліб залишалися практично стабільними, відчутних втрат зазнали всі групи учасників зернового ринку. До того ж неабияких втрат на початку сезону зазнали ті, кого Генпрокуратура та аграрне лобі в уряді найбільше звинувачували в надприбутках — трейдери. Річ у тім, що в Україні зернотрейдери мають змогу заробити тільки на скромних (5-8%) комісійних із зовнішньоторговельних операцій. Експорт зерна з України нинішнього сезону, за прогнозами Української зернової асоціації, скоротиться більш як у чотири рази — з 10,6 до 2,3 млн тонн. Відповідно зменшилися й обороти трейдерів. Навіть активний імпорт, що розпочався нещодавно, наразі не зміг компенсувати трейдерам доходи, недоотримані через відсутність експортної пшениці.

У борошномельних підприємств, як і у трейдерів, значно поменшало роботи. Молоти майже нічого. Чи не все борошно зараз виготовляється на замовлення хлібозаводів. Відтак низка підприємств, зокрема «Київмлин», скоротили постачання борошна на роздрібний ринок.

Дефіцит пшениці або грошей на її придбання змушує переробників працювати «з коліс», а відтак почасти переглядати ціни. Щоправда, завдяки таким частим змінам, ціни не стрибають так різко, як на хліб, а зростають

плавно. Проте без упину підвищувати ціни вони не в