споживача, який за нинішніх умов став ще чутливішим до ціни, переробники знизили рентабельність до мінімуму. «Ніхто не працюватиме собі на збиток,

але ніхто й не відлякуватиме покупця високими цінами».

Подорожчання зерна зумовить певний перерозподіл ринку макаронів і круп на користь великих підприємств, які завдяки потужним фінансовим ресурсам встигли влітку закупити порівняно недороге зерно. «На великих і середніх виробниках криза на зерновому ринку особливо не позначиться, зате малим підприємствам буде важче».

8

Під впливом держструктур зараз на зерновому ринку сформувалося дві ціни — віртуальна і реальна. Ціна на рівні 750—850 грн/т за пшеницю 3 кл. частіше згадується в громадсько-політичних, надто — офіційних виданнях; навколо неї точаться розмови чиновників з самого початку жнив: управління сільського господарства закликають аграріїв не продавати зерно дешевше, а губернатори «настійно рекомендують» здавати пшеницю до регіонального резерву і на місцеві хлібозаводи саме за такою ціною, а не дорожче. Однак, за даними аналітичної компанії «ПроАгро», реальних угод за такими цінами надзвичайно мало. У Тернопільській області продовольчу пшеницю справді продають по 700 грн/т, але лише 4 кл. і тільки за регіональним замовленням, тобто, як підозрюють спостерігачі, не без тиску з боку влади. Інших угод наразі немає. «Ми витратили на рекламу про закупівлю продовольчої пшениці 15 тисяч грн. У результаті дзвінків — одиниці, та й то відразу кладуть слухавку, щойно ми скажемо закупівельну ціну — 850 грн/тонн за 3 кл.», — повідомили в одному з переробних підприємств Тернополя.

Реальні пропозиції, як повідомляє компанія «ПроАгро», починаються з 1000—1050 грн/т за пшеницю 3 кл., 900—950 грн/т за 4 кл. і 600 грн/т за жито, причому все це — з елеватора чи навіть з господарства і партіями лише в 30—60 тонн (Див. Табл. 2). І навіть за такими цінами торгівля йде надзвичайно пасивно — аграрії використовують продовольче зерно як банк, притримуючи його, поки не підскочать ціни. І їхню стратегію аналітики вважають найправильнішою. В умовах дефіциту продовольчого зерна прогнозується, що традиційне сезонне здешевлення збіжжя цього року буде незвично слабким і короткотерміновим.

2.2. За врожайністю зернових Україна повернулася до рівня 50-х років

Коли жнива закінчились в усіх областях України, а на півдні вже встигли завершитися, вже можна робити перші впевнені прогнози урожаю зернових-2003. Отже, станом на 5 серпня середня врожайність зерна становила 14,8 ц/га,

що на рівні 50-х років (Див. Табл. 3). Вояж керівництва уряду до країн, що є головними постачальниками зерна в СНД, змусив деяких представників малого і середнього агробізнесу переглянути свої бізнес-плани. В очікуванні дешевого імпортного зерна вони відклали створення запасів зерна вітчизняного виробництва. Однак провідні аналітики висувають слушні аргументи на користь того, що ці угоди продиктовані не так економічною, як політичною кон’юнктурою і ризикують так і залишатися добрими намірами.

9

По-перше, сам Іван Кириленко визнав, що законодавче узгодження українсько-російської угоди може розтягнутися на півтора місяці, адже постачальником є Держрезерв Росії, а відтак на це потрібна санкція Держдуми. «За ці півтора місяці внутрішні ціни в Росії можуть настільки підскочити, що постачальнику буде невигідно виконувати міждержавну угоду», — прогнозує директор аналітичної компанії «ПроАгро» Микола Верницький. По-друге, навряд чи Росії через рік буде потрібен мільйон тонн українського зерна в умовах, коли тамтешній уряд не знає, що робити з надлишками російського збіжжя. По-третє, є сумніви в тому, що Росія й Казахстан спроможуться експортувати таку велику кількість зерна, адже в Росії теж очікується зниження валового збору зерна, хоча й не настільки суттєве, як в Україні. Урешті, не визначено питання фінансування цих закупівель.

Загалом нинішнього року Україні бракуватиме 3 млн. тонн продовольчої пшениці і 500 тис. тонн фуражної. Таким чином, імпортні операції тимчасово стануть основним джерелом доходу трейдерів, які традиційно орієнтувалися на експортні потоки зерна. Надії на активний експорт ячменю й кукурудзи, яких, навіть за песимістичними прогнозами, з надлишком вистачить для внутрішніх потреб, наразі не справджуються. «Трейдери зараз не працюють з ячменем, закуповуються лише партії, необхідні для виконання укладених раніше експортних контрактів», — говорить Дмитро Куровський. «Експорт якщо й почнеться, то наприкінці серпня або у вересні, а соняшника й кукурудзи — взагалі наприкінці осені», — додає Микола Верницький. В умовах дефіциту фуражної пшениці аграрії радше замінятимуть її ячменем і кукурудзою, ніж купуватимуть імпортну пшеницю 6 кл. Це підтягує вгору ціни на всі фуражні культури і знижує їхню експортну привабливість.

Утім, зернотрейдери все ж зароблять на ячмені й кукурудзі, а також на соняшнику. Як прогнозує Міністерство сільського господарства США, з України буде експортовано 1,5 млн. тонн ячменю і 1,3 млн. тонн кукурудзи, експорт останньої зросте порівняно з минулим роком у півтора разу. Однак досить високі внутрішні ціни на фуражні культури та зовнішні — на

продовольчі змусить трейдерів зменшити маржу до мінімуму.

Однак, якщо реформа була прийнята, то вона мала б поліпшити стан АПК.

В документах, що визначають стратегію державної політики, мета перетворень в аграрному секторі економіки України окреслена таким чином: “Стратегічна мета аграрної політики полягає у формуванні реального власника і господаря землі, соціально0економічні розбудові села, вирішені продовольчої проблеми, виведенні аграрного сектора економіки України на світовий рівень розвитку.

10

Дійсно, менші за площею використовуваних земель господарства, зокрема, ті з них, що в значній мірі є низько товарними, або повністю натуральними, виробляють у розрахунку на 1 га більше продукції, ніж більші господарства. Це