29 листопада 2002 року новопризначений віце-прем’єр-міністр з питань АПК Іван Кириленко повідомив про першу перемогу нового уряду на аграрному фронті. За інформацією агенції Інтерфакс-Україна, Іван Кириленко сказав, що документ підписано й Україні надано персональну квоту на експорт до ЄС 1,5 млн. т зерна. Нагадаємо, що Євросоюз, прагнучи надійно захистити свій ринок від дешевого зерна, насамперед російського та українського, розробляє заходи з обмеження імпорту зернових, передусім фуражних.

Зокрема встановлено квотування імпорту пшениці середньої і низької якості та ячменю. Обсяги ввезення пшениці середньої і низької якості встановлено на рівні майже 3 млн. т, причому для США і Канади надано окремі персональні квоти відповідно на 572 тис. т і 38 тис. т. Зміна правил імпорту зерна в ЄС має для України суттєве значення. Адже наша країна лише з цьогорічного врожаю до кінця листопада встигла вивезти 6,6 млн. т зернових, у тому числі близько 2,5 млн. т (переважно фуражної пшениці) до ЄС.

Опитані «Контрактами» незалежні експерти не підтверджують інформацію, оприлюднену новим віце-прем’єром з питань АПК. «Іван

Кириленко видає бажане за дійсне, — каже директор аналітичної компанії

«ПроАгро» Микола Верницький. — Насправді представники Єврокомісії всього-навсього прийняли від делегатів України заяву про надання квоти на

1,5 млн. т, не прийняти яку вони за процедурою просто не мали права». Остаточне рішення щодо розподілу квот міністри країн ЄС і Європарламент повинні прийняти, як очікується, цього тижня.

І це рішення, як побоюються незалежні експерти, буде не на користь України. По-перше, інтенсивних зусиль щодо надання персональної квоти, причому не меншої за 2 млн. т, зараз докладає Росія. Вона, споживаючи

14

половину експортованого з ЄС м’яса і чималу частину молочних продуктів, погрожує запровадити високі ввізні мита на продукцію тваринництва і цим самим почати торгову війну з Європою. По-друге, надати Україні персональну квоту європейці просто так не можуть — вони за угодою повинні узгодити цей крок зі своїми північноамериканськими торговими партнерами.

3.5. Нестача пестицидів

Застосування пестицидів та міндобрив зросло порівняно з минулим роком. Щоправда, інтенсивні технології спромоглися застосувати тільки ті

господарства, котрим вдалося залучити інвесторів, а таких не багато.

3.6. Різке падання цін на Українське зерно у 2002 році

Сезон активної торгівлі зерном починається за найнижчими за останні півтора року цінами

Погодні умови 2002 року спричинилися до найвищого за останні роки урожаю зернових (орієнтовно 33—38 млн. т) і надзвичайно низької якості пшениці — на продовольчі потреби згодиться 33—40% зібраного. Надлишок зерна, особливо фуражного, викликав падіння цін у 1,5—2 рази, і вони нарешті опустилися нижче світових. Відтак трейдери готуються до активного експорту фуражу, а переробники зерна — до завзятої боротьби за внутрішній ринок збуту. Тим часом інтенсивна торгівля зерном у більшості регіонів ніяк не може розгорнутися через намагання підтримати рівень цін на зерно адміністративними методами.

Нарешті українська пшениця стала дешевшою за імпортну (Див. Табл. 5).

Ще один наслідок найбільшого за останні роки врожаю зернових: ціни на зерно впали сильніше, ніж вони зростали протягом останнього сезону — з 700

до 900—950 грн за тонну пшениці 3 кл., тим часом як на світовому ринку вона коштувала $105—120. Приватні компанії, що займаються сільським господарством, цього й очікували. Вони ще восени склали виробничі плани таким чином, щоб зерно можна було продати за цінами не вищими за світові, маючи при цьому чималий прибуток. Коли міністерство зрозуміло, що рекомендовані ним ціни — 650—700 грн/т за пшеницю 3 кл., 550—600 грн/т за

фуражну пшеницю і 450—480 грн/т за ячмінь — не вдасться втримати, воно

15

спробувало взяти потоки зерна під свій контроль

Однак заходи, вжиті міністерством, незабаром на вимогу уряду було скасовано. Тим часом Мінагрополітики планує втілити в життя компромісний варіант: доручити ДАК «Хліб України» і Держрезерву підтримувати ціни на зерно, закуповуючи його на біржах. Та найімовірніше, що «Хліб України» торгуватим

е зерном, яке отримає безкоштовно — в рахунок старих боргів КСП, які нікуди не зникли після їх реорганізації, а це — понад півмільйона тонн.

Ситуація на внутрішньому ринку наразі нагадує бій у Криму. Як повідомляють підприємці з низки південних областей, «районні адміністрації зібрали керівників господарств, наказали не продавати дешевше «міністерських» цін, і ті за звичкою взяли під козирок. Тож наразі ринок продовольчої пшениці в цих регіонах майже паралізований: одні виробники бояться санкцій з боку влади, інші просто притримують зерно і вичікують — раптом ціни піднімуться. Покупці, своєю чергою, очікують подальшого падіння цін. У результаті ціни на продовольчу пшеницю ще не скрізь склалися. У цій ситуації зерновий ринок часом нагадує бій у Криму: все в диму, нічого не видно — ні цін, ні реальних обсягів торгівлі.

Скаржачись на таку невизначеність, директор полтавської фірми «Торгоптсервіс» Юрій Бутко додав: «Через це хоч якийсь контроль за ринком зерна таки потрібний і я підтримую укладання внутрішніх угод на біржах». Справді, тоді як біржові ціни тільки-тільки опустилися нижче позначок 650 грн/т на пшеницю 3 кл., 600 грн/т на пшеницю 4 кл. і 400 грн/т на ячмінь, на півдні України є випадки продажу господарствами фуражної пшениці по 210 грн/т і продовольчої по 390 грн/т. Скориставшись надлишком зерна, елеватори