Перехід у 60—80-і роки розвитих країн на нову технологічну базу, з перевагою всепроникаючих інформаційних технологій супроводжувався бурхливим ростом світогосподарських зв'язків. Підсилилася інтернаціоналізація відтворних процесів, причому в обох її формах — й інтеграційної (через сближення национальних господарств) й трансна-ціональної (через створення міжнародних промислових комплексів).

Так, в усьому світі спостерігається стійка тенденція до регіонального інтеграції. У найбільш розвинутому європейському інтеграційному співтоваристві (ЄС) у найближчому майбутньому передбачається завершити створення «єдиного економічного простору», у рамках якого буде здійснюватися вільне пересування товарів, послуг і робочої сили.

На створення північноамериканського загального економічного простору націлені США, Канада і Мексика. Андський загальний ринок як перспективу розглядають Болівія, Венесуела, Колумбія, Перу. Посилення міждержавної інтеграції характерно для країн Південно-Східної Азії, арабського світу, Африки і Центральної Америки.

Ще інтенсивніше поглиблюється інтернаціоналізація виробництва внаслідок приватнокапіталістичних міждержавних інтеграційних тенденцій. На частку транснаціональних корпорацій, мабуть, найбільш розповсюджених ринкових структур у світовій економіці в 80-і роки, приходилося більш 1/7 глобального виробництва товарів і послуг. Транснаціональні відтворювальні структури багато в чому сприяють створенню міжтранової інтеграції, поєднуючи національні економіки не стільки по географічному (спільність границь), скільки на основі більш глибоких відтворювальних зв'язків.

До числа найважливіших форм світових економічних відносин відносяться: - міжнародна торгівля товарами і послугами;

- рух капіталів і закордонних інвестицій;

- міграція робочої сили;

- міжкрїнова кооперація виробництва;

- обмін в галузі науки і техніки;

- валютно-кредитні відносини.

Приблизно в такій же послідовності від торгівлі до вивозу капіталу, формуванню міжнародного виробництва і світового фінансового ринку йшло становлення світового господарства. Причому форми, що з'явилися раніш інших, виступають основою для розвитку наступних і самі змінюються під впливом форм міжнародних економічних відносин, що виникають у ході еволюції світового господарства. Так, експорт капіталу тепер нерідко прокладає шлях для експорту товарів і т.п.

Хоча різні форми міжнародних економічних зв'язків розвиваються у взаємодії, у реалізації кожної з них є своя специфіка, що дозволяє говорити про їх як про складові частини структури світового господарства. У структуру світового господарства входять світові ринки товарів і послуг, капіталів, робочої сили, міжнародна валютна система, міжнародна кредитно-фінансова система, сфера обміну в галузі науки, техніки й інформації, міжнародний туризм і ін.

Беззупинно зростаюче пересування товарів, робочої сили, фінансових засобів через національні границі прискорює розвиток і удосконалювання всесвітньої інфраструктури. Поряд із украй важливою транспортною системою (морський, річковий, повітряний, залізничний транспорт) усе більше значення для розвитку світової економіки здобуває світова мережа інформаційних комунікацій. Переоцінити значення інформаційної інфраструктури навряд чи можливо вже в силу того, що однієї з першопричин радикальних перетворень у світовому співтоваристві, що несе із собою НТП, послужила поява автоматизованих систем обробки, збереження і передачі інформації.

Сполучення мікропроцесорів, електроніки, комп'ютерних систем з використанням супутників зв'язку і складного програмного забезпечення привело до революційних змін в економічному і соціальному житті суспільства. Від торгових обчислювальних мереж, що будучи підключеними до комп'ютерів дозволяють клієнтам користатися кредитними картками, здійснювати безготівкові покупки і вести банківські операції на відстані, до міжконтинентальних мереж телекомунікацій. Усе більш значимим стає процес формування єдиного науково-інформаційного простору.

Міжнародний обмін усе більше зміщається від матеріалізованих у товарах форм зв'язків («видима торгівля») до нематеріалізованих, тобто до збільшення обміну науково-технічними досягненнями, виробничим і управлінським досвідом, іншими видами послуг («невидима торгівля»). По оцінці ЮНКТАД послуги складають 46% світового ВНП. Помітно росте їхній обсяг і в міжнародному обміні, зокрема, такий їх складової, як «нематеріальний» інформаційний капітал: бази даних, програмне забезпечення, організаційне знання і т.п.

Розвиток інформаційної інфраструктури залежить від рівня розвитку промисловості. Але і конкурентноздатність самої промисловості в усі більшій мері визначається інформаційної складовий. Інформаційна ситуація в країні, її підключеність до каналів світових мереж інформаційних

3.Виробництво автомобілів та продовольчих товарів.

А. КВП, це лінія кожна точка на котрій являє максимальний об’єм виробництва двох продуктів при максимальному використанні усіх економічних ресурсів. Відбиває закон досягнення максимальної ефективності при огранічених ресурсах.

Б.Якщо економіка знаходиться у точці С, то в переходе к точці Д Альтернативні витрати виробництва 1тис. Автомобілів становлять. 90.

С.Альтернативні витрати становлять 30, 38, 90, !22, 150.

Д. Точка М показує рівень при котрому витрати на 20 тис. Автомобілів і 60 тис. продовольчих товарів рівні.

Е.Для досягнення точки К необхідно, щоб витрати на 120 тіс. Шт.. продовольчих товарів і 40 тис шт.. автомобілів були рівні.

Література