В цілому ж погляди А.Сміта на співвідношення між вартістю і доходами характеризуються подвійністю і протиріччями, що являється наслідком дуалізму його методології.

РОЗДІЛ 2 Класична політична економія про фактори виробництва.

2.1. Вчення А. Сміта про заробітну плату

Визначаючи заробітну плату, А.Сміт розглядав два стани суспільства: при простому і капіталістичному товарному виробництві. В умовах першого він вважав заробітну плату рівну вартості виробленого товару. При другому способі виробництва( він зауважує, що робітник вже не одержує вартість всьго продукта своєї праці, тому і розрізняє різні суми заробітної плати. Найнижчу межу заробітної плати( А.Сміт називає фізичним мінімумом, стверджуючи, що подальше зниження собівартості робочої сили приведе до вимирання "раси цих робітників". Однак( він вважав, що стихійний ринковий механізм стримує природню (середню, нормальну) зарплату, яка в декілька разів вище фізичного мінімума. Значне підвищення цієї зарплатні, викликає зростання населення, що збільшить конкуренцію серед робітників і знову приведе до зменшення заробітної платні. В протилежному випадку при зменшені зарплатні і відповідно, народжуваності, виникає конкуренція серед підприємців що знову приведе до встановлення середньої заробітної плати. Таке розуміння відповідало загальному уявленню А.Сміта про роль вільного ринку у встановленні відповідної економічної рівноваги.

А.Сміт підкреслює важливу роль, яку відіграє зарплата у житті держави, поділяючи країни на три групи:

- із прогресивним станом суспільства, коли зарплата зростає і становище працюючих покращується;

- із регресивним станом суспільства, коли зарплата падає і становище працюючих стає гірше;

- із сталим станом суспільства, коли заробітна плата залишається непорушною, а матеріальне становище працюючих залишається важким, але постійним.
Заробітна плата — це продукт праці, природна винагорода за неї. Сміт визначає «нормальний» рівень заробітної плати кількістю засобів існування робітника і його сім'ї. Нормальний рівень заробітної плати підтримується ринковим механізмом і залежить від попиту і пропозиції на ринку праці. Сміт був прихильником високої заробітної плати і вважав, що вона сприятиме зростанню продуктивності праці.

Прибуток у Сміта має трудове походження. Він його визначає як різницю між заново створеною вартістю і заробітною платою, тобто як результат неоплаченої праці. Він заперечує тим, хто називає прибуток оплатою праці з нагляду й управління, і зазначає, що прибуток має інші джерела і залежить від величини капіталу, використовуваного у виробництві. Праця з нагляду й управління на двох підприємствах, пояснює Сміт. може бути однаковою, а прибуток абсолютно різним, оскільки різною є величина авансованого капіталу. З прибутку Сміт виводить і процент, як похідний прибуток. А.Сміт приділяв велике значення високій зарплаті, кажучи, що вона стимулює працюючих до більш продуктивної праці, і категорично не погоджувався з Мальтусом, який вважав бідність робітників неминучою. Таким чином, основне достоїнство теорії А.Сміта стало те, що вона сприяла рухові шляхом добробуту суспільства в цілому.

2.2. Теорія доходів

У теорії заробітної плати А.Сміт вказував, що із створеної працею і визначеною кількістю цієї праці вартості товару робітнику у вигляді плати за зусилля залишається лише деяка частина. Залишок доданої працею вартості представляє собою прибуток підприємця. Деяку суму із цього прибутку він повинен у ряді випадків віддати в якості земельної ренти чи створеного проценту, якщо був використаний заємний каапітал.

А.Сміт називав прибутком всю різницю між добавленою працею вартістю і заробітною платою і в цьому варіанті мав на думці додану вартість. В іншій трактовці він розумів під прибутком залишок після сплати ренти, а також проценту, і тоді прибутком називав, по суті підприємницький доход.

Розміри прибутку, за думкою А.Сміта, визначалися розмірами вкладеного у справу капіталу а не складністю і важкістю праці по нагляду і управлінню, як визначали прибуток його попередники. Але він тут же говорив, що прибуток - це особливий елемент підтримки виробництва, закономірний результат продуктивності капіталу винагорода капіталістів за їх діяльність, працю, ризик. В цьому випадку подвійне тлумачення викликало явне протиріччя

В теорії є і інше непорозуміння так якщо прибуток породжується неоплаченою працею, то вона повинна бути пропорційна кількості застосованої праці, а не застосованому капіталу.

Недивлячись на деякі недоліки в теорії А.Сміта, вона була достатньо прогресивною. Так автор відмічав тенденцію доходу до зниження, і( вказував, що він більш низький в розвинутих капіталістичних країнах. Крім того, не слід забувати, що А.Сміт жив більш ніж 200 років тому, і необхідно відноситися до його поглядів з розумінням.

2.3. Теорія продуктивності праці

А.Сміт прагнув вияснити, які види праці сприяють зростанню багатства нації. Ця проблема зберігла своє значення і до наших днів. Для її вирішення він поділяв працю на продуктивну і непродуктивну

Так відомий його приклад про слугу, якого утримують на доходи хазяїна будинку і праця якого не створює вартості.

Учення про продуктивну й непродуктивну працю. Передовсім слід зазначити, що Сміт називає продуктивною будь-яку працю, незалежно від того, до чого її прикладено. Щодо критеріїв її визначення, то в Сміта таких два. Перший — ціннісний. Продуктивною працею є та, що створює цінність. Непродуктивна праця цінності не створює. Так, праця мануфактурного робітника додає цінності матеріалам, які він обробляє, праця служника не додає цінності ні до чого. На купівлю продуктивної праці витрачається капітал, а непродуктивної — дохід. Другий критерій визначення продуктивної і непродуктивної праці пов'язується з її матеріалізацією, уречевленням. Продуктивна праця — праця робітника — закріплюється і реалізується в певному предметі або товарі, що придатний для продажу. А праця служника не закріплюється і не реалізується