Курсова робота по курсу політекономія

На тему «Сутність і причини циклічного характеру відтворення»

Зміст

Вступ 3

1.Сутність і типи економічного зростання 4

2.Сутність НТР та її вплив на економічне зростання 10

3.Економічні кризи та їх причини 13

4. Закон циклічного розвитку економіки . Теорії циклів 17

Висновки 19

Словник економічних термінів та категорій 20

Перелік літератури 21

Вступ

Економічний розвиток взагалі, тобто безвідносно до певного типу економічної системи, охоплює закономірні зміни лише тих елементів даної системи, які притаманні всім суспільно-економічним формаціям. Щоб категорія "економічний розвиток" увійшла в коло специфічних економічних законів і категорій, такий розвиток має відбуватись за умов капіталізму, соціалізму та інших формацій. Розрізняють два основних типи економічного зростання — екстен-сивний та інтенсивний.

За екстенсивного типу економічне зростання досягається внаслідок кількісного приросту всіх елементів продуктивних сил, насамперед, факторів виробництва, за незмінного рівня технічної основи виробництва. Основними факторами цього типу економічного зростання є:

1) збільшення обсягу інвестицій за збереження існуючого рівня технології; 2) збільшення кількості працівників; 3) зростання обсягів оборотних фондів (сировини, матеріалів тощо). Так, для збільшення випуску продукції вдвічі у дію вводиться вдвічі більше машин, верстатів, устаткування такої ж якості, застосовується вдвічі більше робочої сили такої ж кваліфікації і рівня освіти, такі ж форми організації праці, сировина тощо. У цьому випадку продуктивність праці й ефективність незмінні.

1. Сутність і типи економічного зростання

За інтенсивного типу економічного зростання збільшення масштабів випуску продукції досягається внаслідок якісного вдосконалення всієї системи продуктивних сил, насамперед, речових і особистих факторів виробництва. Основою інтенсифікації є науково-технічний прогрес, а в наш час радикальна форма його розвитку — НТР, що розгортається. Основними факторами цього типу економічного зростання є:

1) впровадження нової техніки і технології на основі передових досягнень науково-технічного прогресу, основою яких є процес інвестування виробництва; 2) підвищення загальноосвітнього і професійного рівня працівників; 3) покращення використання основних та оборотних фондів; 4) впровадження нових прогресивних форм організації виробництва і праці; 5) розвиток підприємницьких здібностей; 6) випереджаючий розвиток інформаційної сфери, інформатизація господарської діяльності. Інтенсифікація виробництва виявляється у зростанні суспільної продуктивності праці (тобто у збільшенні виходу кінцевої продукції з кожної одиниці залучених у виробництво ресурсів за економії живої, уречевленої праці), у підвищенні якості продукції, ефективності виробництва.

У процесі розширеного відтворення відбувається поєднання інтен-сивних і екстенсивних чинників економічного зростання. Тому розріз-няють переважно інтенсивний або переважно екстенсивний тип такого зростання. Оскільки земля, корисні копалини тощо украй обмежені, а для суспільства властиве прогресивне економічне зростання, необхідно переходити до переважно інтенсивного його типу. Це означає рішучий перехід до працезаощаджуючих, фондозаощаджуючих і ресурсозаощаджуючих технологій зростання ефективності виробництва.

Основними показниками динаміки економічного зростання на макроекономічному рівні е зростання обсягів валового внутрішнього продукту або національного доходу, темпи зростання цих показників у розрахунку на душу населення та ін. Конкретніші показники — ко-ефіцієнт зростання (визначається як відношення показника певного року, що вивчається, до базового), темп зростання (дорівнює коефіцієнту зростання, помноженому на 100%) і темп приросту (дорівнює темпові зростання мінус 100%).

Важливе значення для характеристики економічного зростання має ефективність та якість такого зростання. Оскільки економічне зростання виражається у збільшенні обсягів суспільного виробництва, то таке зростання в концентрованому вигляді виражається у зростанні ефективності сукупної праці, передусім, у зростанні продуктивності живої праці. Конкретнішими показниками економічного зростання є покращення якості наявних товарів і послуг, підвищення конкурентоспроможності останніх на світових ринках, освоєння нової техніки і технології, посилення пропорціональності та планомірності економічного розвитку, поглиблення суспільного поділу праці, що супроводжується зростанням продуктивності праці, високі темпи економічного зростання та ін.

Якість економічного зростання виражається у покращенні життє-вого рівня більшості населення, умов праці, зростанні загальноосвітнього, професійного та культурного рівнів зайнятого населення, збільшенні вільного часу тощо.

Ефективність та якість економічного зростання формують мету такого зростання. Оскільки при переході від однієї суспільно-економічної формації до іншої загалом відбувається поступальний розвиток продуктивних сил, а основною продуктивною силою є людина, то безвідносно до типу економічної системи кінцевою метою економічного зростання є підвищення матеріального добробуту переважної більшості населення.

Ця мета в кожному суспільстві конкретизується відповідно до ви-мог основного економічного закону, етапів розвитку. Тому соціальною формою економічного зростання при капіталізмі є відносини економіч-ної власності між класом найманих працівників і класом капіталістів з приводу використання робочої сили та привласнення результатів су-спільного виробництва у всіх сферах соціального відтворення. Воно су-проводжується розвитком різних типів і форм економічної власності, ускладненням господарського механізму, а у сфері надбудовчих відно-син — формуванням соціальної та політичної структури суспільства, вдосконаленням буржуазного права власності тощо.

Процес економічного розвитку і зростання неможливий без постій-ного нагромадження. Цей процес за умов капіталізму набув форми на-громадження капіталу.

Від часу розгортання НТР продуктивність праці, а отже, й поповнення джерел нагромадження капіталу, згідно з оцінками вітчизняних спеціалістів, більш як на 50% визначається науково-технічним прогресом, який матеріалізується, насамперед, у нових засобах праці, технологічних процесах. На другому місці серед джерел нагромадження капіталу стоїть якість робочої сили. Третє і четверте місця у цьому процесі посідають впровадження якісно нових форм організації виробництва і праці та вдосконалення предметів праці.

Більш обґрунтованою слід вважати теорію західних вчених про те, що у 80—90-х рр. XX ст. зростання продуктивності праці, а отже, і джерел зростання додаткової вартості приблизно на 60% визначається підвищенням якості трудових ресурсів. На друге місце вони ставлять чинник науково-технічного прогресу, на