ЗМІСТ

Характеристика товарного виробництва та його типи 3

Товар і його властивості 7

Теорії вартості 13

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 20

1. Виникнення та суть товарного виробництва

Розвиток суспільного виробництва пов'язаний з існуванням різних його форм. Найпершою формою господарювання було натуральне виробництво, за якого продукти праці призначаються для задоволення власних потреб безпосередніх виробників життєвих благ, тобто для внутрігосподарського споживання. Для натурального господарства характерні нерозвинутість суспільного поділу праці, його замкнутість, відсутність зовнішніх зв'язків, примітивна техніка, технологія, патріархальність вироб-ництва загалом. Йому відповідає застій, повільність розвитку са-мого виробництва і суспільного розвитку в цілому.

Таке виробництво замикає всі економічні процеси в тісних межах локальних виробничих одиниць, не відкриваючи каналів для зовнішніх зв'язків. Робоча сила, закріплена за локальними виробничими одиницями, позбавлена мобільності. Виробничі відносини тут виступають у своїй «прозорій», неуречевленій, нематеріалізованій формі як прямі відносини між людьми. Саме та-ка форма господарювання є типовою для всіх докапіталістичних стадій розвитку суспільного виробництва. Вона довела свою життєвість протягом тисячоліть.

На зміну натуральній формі господарювання поступово прихо-дить товарна форма виробництва, яка тривалий час існує поряд з натуральною, проникаючи в неї і розкладаючи її. Остаточний роз-клад натурального виробництва як основної форми господарюван-ня відбувається в епоху пізнього середньовіччя, епоху зародження й прогресу капіталізму. Замкнутість натурального господарства, його відособленість, примітивність, косність, патріархальність, застій капітулюють перед взаємним обміном і прогресом.

Потребу в обміні результатами праці мають і натуральне, і товарне виробництво, оскільки в них в тій або іншій формі існує праці. Він виступає загальною умовою обміну незалежно від форми виробництва. Але якщо в натуральному господарстві обмін здійснюється у вигляді продуктообміну, без умови еквіва-лентності, то товарне господарство об'єктивно вимагає зовсім іншої форми обміну. Продукт праці в товарному господарстві призначається не для власного споживання, а для продажу, для обміну через ринок. Це передбачає постійне економічне спілку-вання, економічний взаємозв'язок між людьми, що розпочи-нається з придбання засобів виробництва й закінчується реаліза-цією готової продукції, обміном досвідом.

Отже, товарне виробництво — це така форма організації суспільного господарства, за якої продукти виробляються еко-номічно відособленими виробниками, котрі спеціалізуються на виготовленні певного продукту, що потребує обміну у вигляді купівлі-продажу на ринку. При цьому продукти праці, якими во-ни обмінюються, стають товарами. З даного визначення випливає:

по-перше, основою виникнення товарного виробництва й обміну, тобто перетворення натурального господарства в товар-не, є суспільний поділ праці. Саме він приводить до того, що ви-робники для задоволення особистих і виробничих потреб по-винні обмінювати продукти своєї праці на необхідні дія них про-дукти праці інших виробників. І коли перший суспільний поділ праці (відділення пастуших племен) зробив можливим регуляр-ний обмін між общинами, а другий (відокремлення ремесла від землеробства й скотарства) зумовив зародження товарного ви-робництва, то третій (відділення торгівлі) сприяв завершенню формування товарного господарства;

по-друге, поділ праці в суспільстві лише тоді стає основою формування товарного виробництва й обміну продуктів через ринок, коли відбувається відокремлення виробників як самос-тійних власників засобів виробництва. І якщо суспільний поділ праці потребує обміну взагалі, то економічна відособленість ви-робників вимагає еквівалентного, товарного обміну.

Товарне виробництво виникає як просте товарне виробницт-во. Воно засноване на особистій праці власника засобів вироб-ництва, дрібне за своїми розмірами, йому властиві пряме поєднання виробника із засобами виробництва та відсутність експлу-атації людини людиною. У формі товару тут виступають лише речові фактори виробництва та готовий продукт.

Спрямованість простого товарного господарства на потреби ринку стає основою прискорення процесу розшарування вироб-ників через їхні різні особистісні якості, вміння використати кон'юнктуру ринку тощо. Іноді навіть випадковий збіг обставин дає можливість здобути перемогу одних над іншими в конку-рентній боротьбі, що призводить до збагачення меншості й зу-божіння більшості, й ніякі сили не змогли зупинити цей зако-номірний процес розвитку вшир та вглиб.

Водночас відбуваються істотні модифікації в самих товарних відносинах. З одного боку, з'являються власники грошей і за-собів виробництва, з іншого — люди, позбавлені їх і вимушені продавати свій єдиний товар — робочу силу. Перші з них стають підприємцями, які можуть наймати робочу силу, інші — найма-ними робітниками, які не мають засобів виробництва, а тому й засобів для існування.

Таким чином, просте товарне виробництво стало ґрунтом для виникнення капіталістичного господарства, капіталістичних відносин. Цьому процесу значно сприяло й так зване первісне на-громадження капіталу — насильницьке відокремлення вироб-ників від засобів виробництва, а також розвиток купецького та лихварського капіталів. Як наслідок безпосередні виробники, позбавлені засобів існування, стають продавцями своєї робочої сили і покупцями продуктів своєї праці. Це означає, що поряд з ринком засобів праці й предметів споживання виникає новий — ринок праці. Форма господарства, коли товаром стає не лише продукт людської праці, а й сама робоча сила людини, нази-вається капіталістичним товарним виробництвом.

Оскільки за капіталізму всі (або майже всі) продукти праці ви-готовляються як товари і робоча сила с товаром, товарне виробництво набуває загального характеру і стає всеохоплюючою формою прояву економічних зв'язків між людьми. Але й на стадії розвинутого капіталізму існує дрібне товарне виробництво.

У колишньому Радянському Союзі, в тому числі і в Україні, роль товарного виробництва і товарно-грошових відносин недо-оцінювалася. В економічній теорії робилася спроба довести, що з розвитком соціалістичних відносин роль товарного виробництва зменшуватиметься. Окремі економісти твердили, що соціалізму взагалі властиві безпосередньо суспільні виробництво та зв'язки і що товарно-грошові відносини тут по суті формальні. Це нега-тивно позначилося на всій господарській діяльності країни, нас-лідком чого є сучасний стан