інститутах повинен бути використаний як стимул для залучення і розміщення високотехнологічних фірм. Початковим етапом реалізації цієї концепції стало створення відповідного середовища – будівництво автостради, заснування університету, відкриття цивільного аеропорту Дортмунд-Відіе. Після цього на території університету виник технологічний центр, а потім і технологічний парк. Тут працює 37 фірм. Таким чином, у Дортмунді сформовано Центр розробки в галузі логістики, технологічних процесів, технології матеріалів, систем управління, робототехніки, електроніки та інформатики.
Технопарки Німеччини Табл. 2.2.
Країна | Назва, загальна характеристика технопарку | Загальна площа парку | Чисельність компаній та створених робочих місць | Спеціалізація | Загальна сума інвестицій | Джерела фінансування | Послуги технопарку
Німеччина | Кельнский технопарк | 100 технопарків | 2000 фірм, створено 20000 робочих місць | Розвиток високотехнологічного бізнесу, підвищення зайнятості населення | 9 млрд. євро, доля витрат - 2,5% ВВП | Загальні витрати держави на фінансування досліджень та розробок | Фінансові та юридичні консультаційні послуги; пільгова оренда приміщень; безкоштовні послуги технологічного центру по створенню бізнес-планів, організації та веденню бізнесу; створення інфраструктури
Німеччина | Інноваційний центр при Аахенському університеті | Біля 200 тис. кв. м | 10000 робочих місць | Організація та розвиток високотехнологічних підприємств Створення та трансфер у промисловість базових розробок університету; створення малих фірм та робочих місць в області високих технологій | - | Інвестиції , орендні платежі
Державна підтримка фінансування дослідницьких робіт, покупку устаткування, приміщень, створення інфраструктури, допомога університету | Створення підприємств, передача устаткування – за 20 % вихідної вартості з першою виплатою через рік з початку діяльності компанії, оренда приміщень на пільгових умовах; надає розробки університету, включаючи права інтелектуальної власності
2.6. Бізнес-інкубатори країн ЄС
В Європейському Союзі переважає думка, що бізнес-інкубатори повинні бути частиною якоїсь програми (територіальної або спеціалізованої). Звичайно це виражається в партнерстві з державними або приватними структурами (місцевими органами влади, університетами, компаніями і фінансовими організаціями), що забезпечує фінансову і політичну підтримку інкубаторам, особливо на стадії їх заснування і становлення.
Державне фінансування інкубатора на стадії створення є ключовим для його подальшого сталого розвитку і в середньому складає 4 млн. євро. Операційні витрати інкубатору складають в середньому 50 тис. євро на рік. І розподіляються наступним чином: утримання штату – 41%; витрати на послуги клієнтам – 24%; утримання помешкань і обладнання – 22%; комунальні послуги – 13%. Багато інкубаторів спроможні компенсувати частину цих витрат (до 40%) за рахунок орендної плати, але, тим не менш, державні субсидії складають значну частку підтримки інкубаторів. Приблизно три чверті (77%) європейських інкубаторів функціонує як неприбуткові організації.
Надання приміщень є основним пунктом в концепції європейських інкубаторів. В середньому європейські інкубатори мають приблизно 5800 кв.м. площі, що здається в оренду (для 18 - 20 компаній одночасно). Прибуток від діяльності інкубатору залежить від типу і якості послуг, що пропонуються.
В країнах ЄС функціонує приблизно 900 інкубаторів, які вносять значний вклад в створення нових робочих місць і розвиток регіональної економіки. За їхнього сприяння створюється біля 40 робочих місць щорічно.
Європейські бізнес-інкубатори надають клієнтам чотири основних види послуг: навчання, бізнес-консультації, фінансова підтримка (або з коштів інкубатору, або з використанням венчурного капіталу, доступ до якого забезпечується інкубатором завдяки його партнерству з джерелами фінансування) і технологічна підтримка.
Рівень сплати за послуги бізнес-інкубаторів повинен мінімізувати ризик витиснення їх приватними провайдерами аналогічних послуг. Приблизно 4% інкубаторів надають послуги безоплатно, а 35% надають послуги за цінами, нижчими за ринкові.
Традиційно європейські бізнес-інкубатори мають штат в кількості 5 – 6 чоловік, половина з яких менеджери. Керівники, як правило, мають досвід роботи в бізнес-структурах. Один з ключових показників результативності інкубатору – співвідношення між числом співробітників інкубатору і кількістю клієнтів компаній. За результатами нещодавніх досліджень це співвідношення складає 1/3, 2 компанії – орендарі і 1/5,0 – орендарі плюс інші клієнти.
У таблиці 2.3 приведено характеристики деяких європейських бізнес-інкубаторів.
Таблиця 2.3
Інкубатори країн Європи,
Країна | Назва | Модель | Спрямованість | Фінансування | Послуги
Країни ЄС | Загальна характеристика | 77 % неприбуткові організації, університетський варіант | Розвиток регіональної економіки за рахунок сприяння розвитку малого високотехнологічного бізнесу | Державне фінансування біля 4 млн. Євро, університети, приватні компанії та фінансові організації, за рахунок здачі в оренду приміщень; венчурне фінансування | Здача в оренду офісні та виробничі приміщення, навчання, ділові консультації, фінансова та технологічна підтримка
Інтеграція вищої освіти Німеччини в національну інноваційну систему
2.7.1. Специфіка освіти і економіки в умовах інноваційного розвитку суспільства
Тема інновацій є сьогодні однією з найпріоритетніших в державній політиці Німеччини, що позиціонує себе як одну з провідних індустріальних країн на міжнародній арені. З метою збереження і посилення свого провідного положення в світі, зважаючи на процеси глобалізації, а також перед лицем необхідності рішення проблем, пов'язаних з демографічним зростанням, зміною умов виробництва і ринку праці і зменшенням ресурсів, Німеччина прагне перш за все створити необхідні передумови для збільшення міжнародних інвестицій в сферу наукових досліджень.
Підставою такого роду рішення є розуміння того, що успішний розвиток економіки і добробуту країни значною мірою засновані на знаннях і компетенції, оскільки економічне зростання і інноваційний розвиток вимагають нових наукових ідей, які повинні перетворюватися в економічну продуктивність. В цілях реалізації нової інноваційної політики федеральний уряд Німеччини розробив шестимільярдну програму дослідження і розвитку, а також так звану High-Tech-стратегію, розраховані на період до 2010 року і направлені на надання фінансової підтримки перспективним науково-дослідним