1/3, в) які спрямовані на розвиток пріоритетних наукових напрямів та створення критичних технологій.
6. Для кадрового забезпечення ПІР і формування національної науково-технічної еліти встановити особливий порядок підготовки наукових кадрів для роботи за Програмами інноваційного розвитку:
виділяти вищим навчальним закладам державне замовлення на підготовку фахівців для виконання Програм інноваційного розвитку, передбачивши значне зменшення відношення кількості студентів до кількості викладачів;
для запобігання відтоку за кордон молодих науковців, студентів і аспірантів, які готуються для ПІР, встановити стипендії, що в 5-6 разів перевищують звичайні стипендії; надати відстрочку від призову на військову службу;
гарантувати випускникам надання робочих місць в НОВК, що виконують ПІР, та виділення безвідсоткових довгострокових кредитів на придбання житла (при переході на роботу, не пов'язану з виконанням ПІР, кредити повертаються з виплатою відсотків).
7. Для залучення талановитої молоді до наукової роботи, підвищення якості підготовки наукових кадрів та подолання розриву між академічною та вузівською наукою:
ліквідувати розрив між оплатою праці наукових співробітників у НАН України і вищих навчальних закладах;
збільшити термін навчання аспірантів (за спеціальностями математичних, природничих і технічних наук) до 5 років;
забезпечити створення за рахунок держбюджету резервного фонду робочих місць професорів, провідних наукових співробітників установ - для осіб, які захистили докторські дисертації у віці до 40 років; доцентів, старших наукових співробітників - для осіб, які захистили кандидатські у віці до 28 років;
передбачити державне фінансування стажувань молодих науковців за кордоном та поїздок на міжнародні наукові конференції;
розробити програму житлового будівництва для молодих науковців і, особливо, гуртожитків для аспірантів.
8. Для мобілізації ресурсів на реалізацію заходів з науково-технічного розвитку країни, розвитку інноваційного потенціалу дослідницьких університетів та науково-дослідних інститутів передбачити, що:
ввезення на територію України високотехнологічного наукового обладнання, наукових періодичних видань проводиться без стягнення НДС та митних платежів;
дослідницькі університети та інститути НАНУ мають пільги з безтендерної закупівлі наукового і навчального обладнання, літератури, матеріалів, інформаційного забезпечення наукових досліджень і навчального процесу;
дослідницькі університети та інститути НАНУ за умови, що одержані прибутки спрямовуються на фінансування науково-освітньої, інноваційної діяльності, наділяються правами зберігати кошти на депозитних рахунках у національній та іноземній валюті відповідно до законодавства про банківську діяльність; встановлювати види платних послуг і бути звільненими від оподаткування податком на додану вартість цих послуг; отримувати 100% орендної плати;
розвиток партнерських відношень влади, науки, освіти і бізнесу, ефективних механізмів залучення вітчизняного та іноземного бізнесу до інноваційної діяльності.
9. Для налагодження взаємодії науки і бізнесу, сприяння комерціалізації прикладних наукових розробок, трансферу технологій:
надавати податкові пільги організаціям та установам різних форм власності, що беруть участь у виконанні Програм інноваційного розвитку та регіональних програм, ухвалених Радами з науково-технічного та інноваційного розвитку при обласних держадміністраціях;
для поширення інформації про науково-технічні розробки, які готові для комерційного використання, та наукові проблеми, що актуальні для установ, підприємств, організацій України та інших країн, створити за рахунок коштів держави, приватних інвесторів, міжнародних кредитів і грантів національну інформаційну мережу та відповідний банк даних;
створити регіональні Центри комерціалізації науково-технічних розробок і трансферу технологій з функціями посередників між бізнесом і прикладною наукою, передбачити на початковому етапі роботи (2-3 роки) фінансову підтримку діяльності Центрів з обласних бюджетів.
10. Розробити із залученням незалежних експертів та експертів ЄС проект довгострокової (не менше 15 років) рамкової Програми створення та розвитку національної інноваційної системи і проектів регіональних систем. Організувати широке його обговорення з використанням процедур громадських слухань, національного та регіональних громадських форумів тощо.
11. Розробити комплекс показників ефективності інноваційної діяльності в господарській системі України та ввести ці показники до системи державної статистики.
12. Удосконалити організаційно-методичне і правове забезпечення процесів оцінки та обліку об'єктів інтелектуальної власності.
13. Для реалізації окремих великих інноваційних проектів створювати інноваційні компанії за участю держави. Встановити, що акції цих компаній можуть бути використані таким же чином, як державні цінні папери при формуванні обов'язкової частки інвестиційного портфелю інституціональних інвесторів (пенсійних фондів, страхових компаній тощо). Забезпечити державні гарантії для міжнародних кредитів, що будуть потрібні таким компаніям.
14. В якості важливого елементу формування національної інноваційної системи може розглядатися реалізація в Харкові пілотного проекту зі створення регіональної інноваційної системи, відпрацювання комплексу організаційно-правових та фінансово-економічних механізмів залучення вітчизняного й іноземного приватного капіталу до науково-технологічної та наукомісткої виробничої сфер регіону.
3.3 Інноваційна ситуація в Харківській області як передумова створення РІС
Значний науково-технологічний комплекс Харкова створювався протягом декількох десятиліть для вирішення проблем і задач, які забезпечували індустріальну і технологічну міць і престиж країни. З часів СРСР Харківська область виконувала роль загальносоюзного збирального цеху і центру оборонної промисловості. Багато тисяч технологічних і загально коопераційних ланцюжків пов’язували місцеві підприємства з тисячами міст СРСР. Тому промисловість області зазнала найбільш нищівного удару від розпаду радянської держави і ліквідації систем державного планування, замовлень, дотацій.
В силу об’єктивних і суб’єктивних чинників сьогодні на Харківщині мають перспективу орієнтоване на експорт виробництво складного енергетичного обладнання, літакобудування, випуск кабельно-проводникової продукції, систем управління для електростанцій, бронетехніки. В той же час, повністю зупинено виробництво дизельних двигунів для сільгосптехніки, під великим питанням подальше майбутнє тракторобудування та електронної промисловості. І сьогодні регіональна влада вирішує ключове питання – за рахунок яких галузей діяльності область може бути конкурентоспроможною на внутрішньому і світовому ринках?
Таким чином, ставку потрібно робити на інтелектуальний ресурс регіону, який повинен стати основою високотехнологічних наукомістких виробництв. Технологічно відсталим машинобудівним підприємствам конкурувати зі світовими грандами неможливо. Тільки об’єднання освіти, науки, бізнесу і влади у сполученні із формуванням привабливого інвестиційного клімату підсилить