Промислова зона «Рогань», яка проектується разом з італійськими партнерами, буде мати в перспективі загальну площу 2180 га. і передбачає створення близько 300 промислових ділянок різних розмірів і характеристик, відведених під проекти малих, середніх і великих підприємств. У той же час, широкий простір зони передбачає вдале співіснування виробничої діяльності різних типологій. На першому етапі буде виділено 60 гектарів у зазначеному районі.

Передбачається розташування промислових ділянок, пов'язаних між собою новою дорожньою мережею і призначених для однорідної галузевої діяльності для створення так званих «островів» подібних виробництв.

Необхідно відзначити, що головною концептуальною особливістю проекту є використання кластерних технологій. Кластер (промисловий вузол) являє собою територіально локалізовану групу взаємозалежних технологічними, виробничими і збутовими циклами підприємств, компаній, науково-дослідних інститутів, вузів і інших організацій, що використовують загальну інфраструктуру; взаємодоповнюючих один одного і посилюючих конкурентні переваги, як окремих компаній, так і кластера в цілому. Основу кластеру, як правило, складають великі, усталено функціонуючі підприємства, що визначають "кореневі бізнеси". Вигоди від розвитку кластеру складаються в підвищенні ефективності функціонування за рахунок зниження поточних витрат, підвищення гнучкості і наявності інноваційного потенціалу для створення конкурентноздатних продуктів і впровадження новітніх технологій, що, в свою чергу, сприяє завоюванню міцних позицій і розширенню присутності на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Організації в складі кластера одержують очевидні переваги за рахунок:

Таким чином, локалізація на території Промзони «Рогань» взаємодоповнюючих підприємств покликана на основі обміну інформацією, технологіями, кадрами створити умови для їхнього прискореного розвитку.

Формування територій Промзони створює умови створення в їхньому складі на корпоративних принципах профільних центрів науково-технічного розвитку із залученням провідних галузевих науково-дослідних і проектно-конструкторських організацій.

Отже, місце, яке посідатиме Україна в глобалізованому світі, залежить, в першу чергу, від того, чи буде відповідати її економіка критеріям економіки знань, чи буде здатна вона генерувати наукові ідеї світового рівня і втілювати їх у високі технології. Запропонована інноваційна модель взаємодії науки, освіти, бізнесу і влади може стати базовим принципом реалізації державної політики, спрямованої на розвиток і впровадження інноваційної перебудови економіки, утвердження України як високотехнологічної держави.

Висновки

Науково-технічний прогрес, визнаний у всьому світі як найважливіший чинник економічного розвитку, все частіше пов'язується з поняттям інноваційного процесу. Це, єдиний у своєму роді процес, який об'єднує науку, техніку, економіку, підприємництво і управління. Його суть полягає в отриманні нововведення і триває від зародження ідеї до її комерційної реалізації, охоплюючи, таким чином, увесь комплекс відносин: виробництва, обміну, споживання. Під інновацією зазвичай мається на увазі:

- вкладення засобів в економіку, що забезпечує зміну поколінь техніки і технології;

- безпосередньо нова техніка, технологія, що є досягненням науково-технічного прогресу.

Існує безліч форм управління інноваціями на різних рівнях: від підрозділів корпорацій до держави, в цілому покликаної в сучасних умовах здійснювати спеціальну економічну політику. Як і практично будь-яка інша політика, вона неоднакова в різних країнах, хоч і підпорядкована одній і тій же меті: стимулюванню інноваційної активності і розвитку науково-технічного потенціалу. Місце і роль інноваційної політики в структурі державного регулювання економіки визначаються особливостями інноваційного процесу як об'єкту управління.

Існує досить багато близьких за сенсом визначень, що в цілому описують поняття "Національна інноваційна система", як сукупність інститутів, що відносяться до приватного та державного секторів, які індивідуально і у взаємодії один з одним обумовлюють розвиток і розповсюдження нових технологій в межах конкретної держави.

Отже, говорячи про "інновації", або інноваційну діяльність, найчастіше мова йде про створення і впровадження фірмами продуктів і виробничих процесів, що є новими для цих фірм. Таким чином, говорячи про НІС, увага зосереджується на технологічних інноваціях. Проте, розглядаються також і нетехнологічні інновації, - зокрема, інституційні інновації, соціальні і освітні інновації, а також організаційні зміни.

У країнах ЄС інноваційні центри відіграють важливу роль в інфраструктурі науки і технологій. Інноваційні центри розглядаються як один з найбільш важливих і найбільш успішних інструментів в умовах виникаючого інтересу до науково-технічної політики, орієнтованої на механізми розповсюдження. При цьому робиться акцент на застосування існуючих ноу-хау і технологій в промисловості замість стимулювання складніших досліджень.

Технологічні парки розглядаються як інструмент для подолання складнощів при переході від сучасної промисловості до інноваційної промисловості майбутнього, під час якого скорочення робочих місць на старих підприємствах не може бути повністю компенсоване створенням нових.

Однією з умов успішного інноваційного розвитку держави та її регіонів є створення необхідної інноваційної інфраструктури, яка дозволяє сформувати потребу в нововведенні і забезпечує відповідний рівень пропозицій. Тобто інноваційна інфраструктура забезпечує організаційну, правову, та економічну підтримку інноваційної діяльності на різних рівнях і в різних формах.

Отже, місце, яке посідатиме країна в глобалізованому світі, залежить, в першу чергу, від того, чи буде відповідати її економіка критеріям економіки знань, чи буде здатна вона генерувати наукові ідеї світового рівня і втілювати їх