допомоги підприємствам промисловості в перший період їхнього функціонування, тому тут широко використовуються консалтингові послуги. У технологічних центрах концентруються фірми, що спеціалізуються на інноваційній діяльності в області нових технологій. Інноваційні центри - організації, основними напрямками яких є створення наукомістких технологій, інноваційних товарів і передача їхній у промисловість.
Існують й комплексні технопаркові структури: науково-технологічні парки, науково - технічні парки, науково - промислові парки, що поєднують два названих різновиди технопаркових структур.
У дослідно - конструкторських парках проводяться прикладні наукові дослідження і конструкторські роботи для нових видів продукції, серійне виробництво яких здійснюється поза парком.
Науково - промислові парки - регіональні об'єднання підприємців, головною задачею яких є сприяння прискоренню конструкторських робіт і технологічних розробок, а також виробництво промислових серій нових виробів на основі об'єднань фінансових засобів і матеріальних ресурсів науково - дослідницьких організацій і промислових фірм.
Агропромислові парки (агротехнопарки) - організації, що забезпечують інтеграцію і взаємозв'язок підприємців, що займаються виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою, поширенням і реалізацією на основі найбільш мобільних форм просування інновації в агропромисловому комплексі, малих фірм, малих підприємств харчової і переробний промисловості.
Бізнес-інкубатори – організаційні структури, метою яких є формування сприятливих умов для стартового розвитку малих підприємств через надання їм певного комплексу послуг і ресурсів.
До послуг бізнес-інкубаторів відносять:
оренду площ (офісних, виробничих, лабораторних, конференц-залів);
технічно-адміністративне обслуговування (пошта, Інтернет, телефон, факс, ксерокс, офіс-секретар тощо);
консультаційні (з бізнес-планування, юридичних, податкових та інших питань);
економічні (послуги бухгалтера, фінансиста, економіста, маркетолога, менеджера);
інвестиційні (пошук інвесторів, залучення кредитів, стартове фінансування новостворених компаній, створення кредитних союзів);
науково-технічні (впровадження нових технологій, ноу-хау, нових продуктів);
навчальні (тренінги, курси перепідготовки, навчання за програмою загального менеджменту й економічних дисциплін, необхідних для ведення бізнесу);
презентаційні (виставки, конкурси, конференції);
інформаційні (створення баз даних, передавання нових інформаційних технологій, що можуть використовуватися у бізнесі, Інтернет-центри і мережі);
видавничі (видання буклетів, рекламних проспектів, листівок, новітніх методичних розробок тощо);
працевлаштування (пошук роботи, внесення до бази даних професій і вакансій, підготовка резюме, підготовка до співбесіди з роботодавцями тощо).
У процесі організації бізнес-інкубатора важливим є створення діючої мережі організацій, установ і суб’єктів господарювання різних форм власності, які можуть впливати на економічний розвиток регіону. Об’єднання можна здійснювати по-різному: від пайової участі при створенні бізнес-інкубатора як юридичної особи до участі в консультаційній раді або співробітництві на договірній основі.
Вільні та спеціальні економічні зони (СВЕЗ) – це ще один радикальний інструмент прискорення науково-технічного та економічного розвитку в окремих регіонах країни, який гарно зарекомендував себе в світовій практиці.
СВЕЗ - це частина території країни з особливим юридичним та митно-експортним статусом. СВЕЗ специфічне регіональне утворення, що формується на основі детального вивчення умов країни впровадження і має забезпечити більш повну реалізацію її конкурентоспроможності, залучення іно-земних інвестицій та прискорення входження до міжнарод-ного поділу праці.
У спеціальній літературі досить поширеною є класифіка-ція СВЕЗ за функціональною орієнтацією.
Розглянемо детальніше види СВЕЗ за їх функціональним спрямуванням. Перш за все, нас цікавлять СВЕЗ, що безпосередньо сприяють інноваційно-технологічному розвитку територій.
Зовнішньоторговельні зони (ЗТЗ) — це вільні економічні зони, де товари іноземного походження можуть зберігатись, обслуговуватись без сплати мита і митних зборів або з їх відстроченням. Традиційно вони локалізуються на обмеженій території, що має необхідну транспортно-складську інфра-структуру та сучасні системи комунікацій. Як правило, це морські або річкові порти, залізничні вузли, аеропорти, перети-ни магістральних доріг. Формуються вони переважно як анклави (територія, що обмежена територіями інших держав або водним простором від території своєї держави), що не мають тісних економічних зв'язків з рештою території держа-ви впровадження.
Безмитна зона - це територія, виділена з митної території держави для вільного і безмитного ввозу і вивозу іноземних товарів, що зберігаються в складах обмежений чи необмежений термін, розфасовуються і переробляються. Потім їх пропонують на внутрішній ринок країни з оплатою мита чи вивозять за кордон.
Торговельно-виробничі зони (ТВЗ) — зони, які створюють-ся з метою стимулювання підприємництва, залучення інвести-цій у пріоритетні галузі господарства, розширення зовнішньо-економічних зв'язків і забезпечення зайнятості населення.
ТВЗ існують у формі експортоорієнтованих або імпортоорієнтованих зон. Вони є функціонально ускладненим, більш високого рівня видом зон, що має як провідні характеристики зовнішньоторговельних зон, так і специфічні риси.
Експортні зони - вільні економічні (промислові) зони, діяльність яких спрямована на виробництво товарів на експорт, тобто цілей зовнішньої торгівлі.
Імпортоорієнтовані зони - це вільні зони, діяльність яких орієнтована на насичення сучасними товарами держави, на території яких вони розташовані, забезпечення цієї країни передовою технікою, ноу-хау в керуванні.
Науково-технічні зони (НТЗ) — зони, які спрямовані на розвиток наукового і виробничого потенціалу через стиму-лювання фундаментальних та прикладних досліджень з по-дальшим впровадженням їх результатів у виробництво.
Це особливий вид зон, що орієнтовані на поєднання науко-вого та виробничого потенціалу, формування дійового меха-нізму стимулювання НТП на засадах міжнародного співро-бітництва у сфері впровадження наукових винаходів та роз-робок. За своєю суттю механізм НТЗ повинен забезпечувати сприятливі умови для здійснення наукових досліджень і роз-робки необхідної технічної документації, проведення випро-бувань, організації виробництва.
Зони технологічного розвитку створюються на базі наявного науково-технічного потенціалу держави, де розташована вільна зона, за участю іноземного капіталу і використанням прогресивного устаткування, ноу-хау, іноземного менеджменту, закордонного комерційного і маркетингового досвіду.
НТЗ орієнтовані на наукомістке виробництво, високі тех-нології, комерціалізацію наукової діяльності. Вона здійсню-ється організацією відповідних виробництв та міжнародною торгівлею ліцензіями, патентами, ноу-хау. Зони цього виду формуються на базі комфортної соціально-побутової та на-уково-виробничої інфраструктури, дослідного, дослідно-кон-структорського і страхового обслуговування.
Як правило, НТЗ орієнтовані на високопрофесійні наукові кадри держави впровадження та перспективність результа-тів їхніх досліджень з точки зору