фінансування малих інноваційних підприємств, що розробляють нові технології. Тобто венчурні фірми – це переважно малі підприємства в прогресивних з технологічного погляду галузях економіки, що спеціалізуються у сферах наукових досліджень, розробок, створення і впровадження інновацій, пов’язаних з підвищеним ризиком.
Особливість таких фірм полягає в орієнтації на вирішення наукових проблем і конкретних виробничих завдань з чітко визначеним кінцевим результатом. Вони найпоширеніші в наукомісткіх галузях економіки, що спеціалізуються на наукових дослідженнях та інженерних розробках, тобто на комерційній апробації науково-технічних нововведень.
Втім, роль венчурних фірм не лише у підвищення науково-технічного рівня виробництва, а й у їх впливі на динамічність усього господарського комплексу. Вони є генераторами принципово нових ідей, на основі яких відбуваються потужні науково-технічні зрушення. Крім того, ці фірми сприяють ефективному використанню праці фахівців високої кваліфікації, розвитку їх творчого потенціалу. Малі венчурні фірми з допоміжних структур науково-технічних комплексів національної економіки більшості індустріально розвинутих країн перетворилися на важливу ланку загальної системи реалізації державної науково-технічної політики.
Джерела венчурного капіталу можуть бути різні в кожній країні: наприклад, благодійні фонди, державні субсидії, фонди спеціальних інвестиційних компаній тощо. Для зменшення ризику венчурне фінансування передбачає виділення коштів не на весь проект одночасно, а поетапно: перший – фінансування формування колективу виконавців, другий - фінансування створення технологічного зразка, третій – фінансування тиражування нової продукції із „неризикованих фондів”, вихід на біржу.
Венчурне підприємництво розвивається у різних формах, найпоширенішими з яких є:
незалежні венчурні фірми – організовуються як акціонерні товариства, що рекламують у пресі свою ідею створення новації, акумулюючи під цю ідею кошти приватних та інституційних інвесторів;
впроваджувальні фірми – створюються однією або декількома корпораціями на пайових засадах. Отримали назву “зовнішнього венчуру” і можуть бути представлені у кількох модифікаціях, організаційно оформлених як науково-дослідні консорціуми:
консорціум, створений з метою проведення фундаментальних довгострокових досліджень. Він має свою науково-дослідну базу (лабораторії, дослідні виробництва, інформаційно-обчислювальні центри, інші елементи науково-дослідної інфраструктури). Його засновниками можуть бути великі військово-промислові концерни. Частково може субсидуватися державою;
консорціум, метою якого є активізація наукової діяльності науково-дослідних інститутів, університетів на їхній виробничій базі з використанням наявного науково-виробничого потенціалу. Для розроблення і випробування ідей одержує від корпорацій донорське фінансування і має міжгалузевий характер;
консорціум, створений корпораціями на пайових засадах з метою розроблення галузевих стандартів, технічних умов і контролю за їх застосуванням. Може створюватися під егідою великої холдингової компанії, має тимчасовий характер і часто розпадається внаслідок внутрішньогалузевої конкуренції.
венчурні фірми, що фінансуються інвестиційними фондами (компаніями, трастами) – можуть також використовувати кошти великих корпорацій, банків, пенсійних і благочинних фондів, страхових компаній, особисті заощадження інвесторів, частково державні субсидії. Попит на венчурний капітал цих фірм дуже великий і не задовольняється комерційними банками, які утримуються від надмірного ризику. Це зумовило виникнення спеціалізованих венчурних інвестиційних фондів і компаній. Їх метою є акумулювання венчурного капіталу та венчурне фінансування і кредитування спеціальних ризикових фірм (венчурів);
внутрішні венчури – виникли в 60-х роках XX століття в США (передували згаданим вище організаційним формам венчурного підприємництва), коли великі концерни і корпорації почали створювати у своїх структурах автономні науково-дослідні та проектні групи або відділи, які були призначені для пошуку, обґрунтування ідей дослідних зразків і налагодження виробництва нових видів продукції, впровадження прогресивних технологічних процесів.
Сучасні венчурні підприємства – це гнучкі, мобільні структури, що характеризуються високою цілеспрямованою активністю. Це зумовлено особистою зацікавленістю працівників фірми і партнерів з венчурного бізнесу в прискореній успішній комерційній реалізації певної ідеї, продукції чи технології. За темпами доведення розробки до комерційної реалізації з ними не можуть конкурувати навіть великі промислові підприємства. Саме малі венчурні фірми дали путівку в життя таким винаходам, як електрографія, вакуумні лампи, кулькова ручка, реактивний двигун, кольоровий папір тощо. Статистика стверджує, що життя понад 60% важливих нововведень XX століття дали венчурні фірми.
Приведемо визначення різних типів інфраструктури в загальноприйнятому розумінні.
Бізнес-школи (БШ) - це освітні структури, що здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації підприємців, керівників малих підприємств, персоналу для малих підприємств (бухгалтерів, фінансових директорів, менеджерів тощо), з числа безробітних і інших шарів населення, що бажають створити власну справу, державних і муніципальних службовців, відповідальних за розвиток малого підприємництва. Ці структури можуть називатися й інакше: школи керування, освітні центри, школи підприємців та інше. Однак суть від цього не міняється. Бізнес-школи здійснюють свою діяльність за допомогою проведення короткострокових семінарів. По закінченні їх не завжди видаються документи державного зразку. Як правило, БШ – недержавні освітні установи, що створюються на базі вузів, технікумів, різних структур підтримки.
Агентства підтримки підприємництва (АПП) є консалтинговими фірмами, що роблять широкий спектр послуг малим підприємствам у реєстрації, навчанні, одержанні інвестицій і т.д. Уперше вони з'явилися в Англії в період економічної депресії 50—60-х років. В Україні цей термін пішов від першого агентства підтримки підприємництва, що було створено по Програмі «ТАСИС». В даний час їх уже більш 7.
Учбово-ділові центри (УДЦ) реалізують широкомасштабну програму підготовки кадрів для ринкової економіки. УДЦ мають подібні функції з агентствами і бізнесами-школами, однак на відміну від агентств, як правило, у більшому ступені націлені на реалізацію освітніх програм, а на відміну від бізнесів-шкіл значну увагу приділяють консалтинговому й організаційному супроводові проектів на комерційній основі. В даний час найбільш відомої є Консалтинг-Групп «Гештальт».
Бізнес-інкубатори (БІ) - це структури, що орієнтовані на комплексну підтримку знову створених підприємств шляхом надання виробничих, офісних площ для ведення господарської діяльності, оргтехніки, засобів зв'язку, офісного