“Тенденції розвитку інноваційної діяльності в Україні”

ЗМІСТ

Реферат…………………………………………….......……………............…........….3

Перелік умовних позначок, символів, одиниць, скорочень, термінів......................4

Вступ………………………………………..………………………………...…..........5

1.Аналітичний огляд літератури.................................................................................6

2.Аналіз розвитку інноваційних процесів в Україні..................................................7

2.1 Інноваційна політика – індикатор економічного зростання....................7

2.2 Інституційна база забезпечення інноваційного розвитку........................11

2.3 Проблеми фінансування процесів створення і впровадження інновацій.............................................................................................................16

2.4 Державне регулювання інноваційної діяльності .....................................23

3.Розробка механізмів активізації інноваційних процесів.......................................28

3.1 Організаційні і нормативно-правові основи удосконалення інноваційної діяльності в Україні...........................................................................................28

3.2 Рішення питань фінансування і стимулювання суб’єктів інноваційної діяльності, створення сприятливого економічного клімату для новаторської діяльності.....................................................................................33

Висновки……………………………………………...……………………................36

Додаток А Структура інноваційної галузі…………………………….....................38

Додаток Б Схема інвестиційно-правового забезпечення розвитку інноваційної

галузі ...........................................................................................................39

Список літератури………………………………………….......………….................40

РЕФЕРАТ

ПЗ: 41 стор., 7 мал.., 2 табл., 2 додатка, 24 джерела.

Об'єкт дослідження – українська економіка, економіки промислово розвинутих країн.

Предмет дослідження – інноваційні процеси, інституціональне забезпечення інноваційного типу розвитку економіки.

Ціль роботи – проаналізувати сьогоднішню ситуацію розвитку інноваційних процесів на Україні, вивчити досвід сприяння розвитку інноваційного потенціалу у розвинутих країнах, запропонувати шляхи удосконалення інноваційної інфраструктури та активізації інноваційної діяльності, прийнятні для України.

«НОВА ЕКОНОМІКА», ІНФРАСТРУКТУРА, ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ, ЛІЗІНГ, ІННОВАЦІЯ, ТЕХНОПОЛІС, ВЕНЧУРНИЙ ФОНД, ТЕХНОПАРК, БІЗНЕС-ІНКУБАТОР, НОВОВВЕДЕННЯ, ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ КАПІТАЛ, НОВАТОРСЬКІ РОЗРОБКИ.

1 АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

Слова «інновації» та «інноваційна діяльність» останнім часом часто зустрічаються в пресі, Інтернет-новинах, постійно звучать на радіо та телебаченні. Наявність вільних інвестиційних ресурсів та необхідність модернізації виробництва створили базу для інноваційного буму в Україні. Проте значного пожвавлення інноваційної діяльності не спостерігається. Майже всі діячі, які постійно спостерігають та аналізують розвиток української економіки виділяють як основні причини нестача власних коштів у вітчизняних підприємств та відсутність стимулів для кредитування інноваційної діяльності з боку фінансових установ. Значною проблемою залишається недосконалість законодавчої бази, що стримує приплив іноземних інвестицій.

На сьогодня видається два українських журнали “Проблеми науки” та “Наука сьогодні”, які всебічно аналізують проблеми наукової та інноваційної діяльності навчальних закладів, промислових підприємств, установ, які цілеспрямовано займаються розробкою та впровадженням інноваційних технологій та новії продукції. У кожному номері журналу “Проблеми науки” окремий розділ присвячений розгляду проблем утвердження інноваційної моделі розвитку суспільства та структурно-інноваційним перетворення в Україні. Автори публікацій висловлюють різні погляди щодо вирішування питань фінансування і стимулювання суб’єктів інноваційної діяльності.

Найбільш обгрунтовано проблему розкриває Т.Черемисові у своїй статті „Інноваційні процеси на промислових підприємствах”. Вона вважає, що механізм фінансово-кредитного забезпечення – ключовий фактор, який безпосередньо впливає на ефективність реалізації інновацій і є сукупністю економічних відносин у сфері пошуку, залучення та ефективного використання фінансово-кредитних ресурсів та організаційно-управлінських принципів, методів і форм їх впливу на життєздатність технічних, організаційних, економічних або інших інновацій. Черемисові відмічає, що без реальних інвестицій у новітні технології вітчизняні підприємства не зможуть вийти з економічної скрути. Пошук інвестиційних джерел зо кордоном поки що не дає бажаних результатів. Невпевненість у стабільності політики нашої держави, висока корумпованість усіх рівнів влади, відсутність належних законів, які б надійно захищали права іноземних інвесторів, та інші чинники стоять на заваді припливу реальних коштів в Україну.

Журнал “Актуальні проблеми економіки” основну увагу приділяє інноваційній політиці держави та інституціональним аспектам інноваційної діяльності підприємств. Але І.Ю.Єгорова підтримує думку Т.Черемисової стосовно фінансовування фінноваційної сфери, відмічаючи, що “розвиток інноваційної діяльності як на рівні підприємництва, так і на рівні держави залежить від створення якісно організованої та обґрунтованої системи фінансово-кредитного забезпечення. За умов відсутності позитивних змін у структурі національної економіки, неефективності процесів формування та розподілення державних фінансових ресурсів відбувається зменшення можливостей централізованого фінансування науково-технічного розвитку на фоні практичної відсутності у підприємств власних коштів для здійснення інноваційної діяльності”.

Публікації видань “Деньги и технологии” та “Формування ринкових відносин в Україні” найбільшу увагу приділяють інноваційній стратегії як фактору інтенсивного розвитку та пріоритетним напрямкам науково - технологічної та інноваційної політики держави. Свої погляди на проблему у станнях “Инновационные структуры действуют” та “Інноваційна стратегія як фактор інтенсивного розвитку” висловлюють директор Департаменту інноваційного розвитку Міністерства освіти та науки України М. Гончаренко та директор економічних програм Українського центра економічних та політичних досліджень ім. А. Разумкова В. Сиденко.

Аналізуючи законодавчу базу, можна виділити ряд законів, які мають найбільше значення для розвитку інноваційної діяльності в Україні. Передусім, це Закони України „Про інноваційну діяльність”, «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків «Полупровідникові технології та матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка», «Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона», «Інститут монокристалів», які регулюють процес створення та умови діяльності технопаркових структур та Законопроект «Про Український державний банк реконструкції та розвитку», а також Постанови КМУ «Про створення Української державної компанії» від 13.04.2000 №654, «Питання Української державної інноваційної компанії від 15.06.2000 №979, от 22.05.96 №549 « Про ствердження положення порядку створення та функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів». Ці закони відображають принципи та умови діяльності технологічних парків та ін. інноваційних структур.

Закон України „Про інноваційну діяльність” визначає об’єкти та суб’єкти, основні поняття, умови та види інноваційної діяльності. Одним з основних моментів, Закону є стаття, у якій зазанчається, що суб’єктам інноваційної діяльності для виконання інноваційних проектів може бути надана фінансова допомога шляхом повного безподаткового кредитування за рахунок грошей державного бюджету. У періодичних виданнях можна спостерігати безліч публікацій, як позитивного так і критичного характеру, з погляду на вищезазначений нормативний документ. Але більшість експертів вважає, що закон, безумовно, це помітний крок уперед у забезпеченні регулювання інноваційної діяльності в Україні. До позитивних моментів, пов'язаних із прийняттям закону, слід