- удосконалення роботи технологічних парків, що функціонують у країні в напрямку широкої організаційно-методичної підтримки венчурних інноваційних підприємств, безкоштовного забезпечення їх довідково-інформаційними і консультативними послугами;

-більш широке залучення інституційних інвесторів (комерційних банків, пенсійних фондів, страхових компаній, та ін.) до фінансування ризикових інноваційних проектів;

-посилення провідної ролі корпорацій і науково-промислових об'єднань, а також підприємств недержавної форми власності у фінансуванні фундаментальних і прикладних досліджень;

- підвищення вимог до прибутковості інноваційних проектів, що сприяють зростанню кількості посередників, консалтингових фірм, що спеціалізуються на аналізі і доборі технологічних інноваційних проектів і на керуванні ними, а також на маркетинговому забезпеченні інноваційної діяльності.[9]

Розширення технопаркових структур, створення спеціальних економічних зон і інших аналогічних утворень з особливим режимом інвестиційної діяльності, що будуть ефективно застосовувати наукові розробки, надасть можливість упевнено вийти на світовий ринок і зайняти визначене місце серед індустріально розвинутих країн світу.

Поряд із приведеними вище зауваженнями щодо зміни окремих законопроектів розвиток інноваційної галузі вимагає істотного удосконалення нормативно-правової системи за наступними напрямками:

-формування законодавчої і нормативної бази інноваційної діяльності створення ринку нововведень;

-розробка нових і удосконалення діючих нормативів для забезпечення достатнього і стабільного інвестування наукових проектів;

-досягнення оптимального балансу між обсягами імпорту й експорту науково-технічних, економічних і організаційних нововведень з урахуванням національних інтересів;

-наробіток законодавчих нормативів по удосконаленню процедури надання прав інтелектуальної власності і захисту власних винаходів і раціоналізаторських пропозицій;

-удосконалення патентного права на створення нововведення і використання інноваційної продукції в практичній діяльності;

-регулювання імпортно-експортного співвідношення ліцензій/ контрактів по постачаннях зразків нової техніки, високих технологій, ноу-хау для виключення дублювання і з метою захисту вітчизняних конкурентноздатних видів нововведень.

Важливою метою державної політики є сприяння інноваційним досягненням стандартів, властивим розвинутим країнам світу, зокрема європейського співтовариства, з метою приєднання й активної участі України в інноваційній програмі Європейського Союзу. Ці стандарти стосуються насамперед раціонального споживання енергії і використання природних ресурсів, технологічних стандартів, правового захисту інтелектуальної власності, міжнародних стандартів якості, сертифікації виробів і послуг.[23]

3.2 Рішення питань фінансування і стимулювання суб'єктів інноваційної діяльності, створення сприятливого економічного клімату для новаторської діяльності

Незадовільне положення з фінансуванням української науки не тільки різко знижує її ефективність, але і ставить під погрозу сам факт її існування. Тому, політика держави повинна бути спрямована, насамперед, на розробку ефективної системи створення і стимулювання діяльності технопарків і високотехнологічних виробництв на базі науково дослідницьких інститутів і ВУЗів усієї країни. Потрібно створити умови, щоб займатися наукою стало вигідно. Тобто розробити механізм, що дає можливість усім вищим навчальним закладам, що займаються дослідницькою діяльністю і науково-дослідними інститутами заробляти, втілюючи в життя і продаючи плоди своєї інтелектуальної праці. Головна причина занепаду науково-дослідної сфери - це відсутність попиту на наукові дослідження і розробки з боку промисловості і держави. В даний час ринкові відносини в освітніх центрах України виражені лише в наданні платного навчання, що хоч і служить значною матеріальною підтримкою для ВУЗів, але аж ніяк не сприяє підвищенню якості навчального процесу, і звичайно цих засобів не досить для ведення ефективної дослідницької діяльності. В існуючих умовах науковими дослідженнями можуть займатися хіба що ентузіасти. Але на одних ентузіастах економіку інноваційного типу не побудуєш.

Формування в Україні ринкової інфраструктури і досягнення міжнародного рівня в основних напрямках економіки роблять необхідним сьогодні перерозподіл бюджетних інвестицій з наданням пріоритетності державним фондам фундаментальних і прикладних досліджень, а також централізованому фондуі підтримки важливих комплексних програм з метою стимулювання розвитку інноваційної галузі. Бюджетну підтримку науково-проектної сфери варто доповнювати надходженнями з джерел прямого іноземного фінансування і міжнародних кредитних фондів.[21]

Податковий вплив на інноваційну діяльність в Україні особливо актуальний. Він виражається в державній підтримці і стимулюванні інвесторів, що вкладають кошти в наукомісткі галузі, високотехнологічне виробництво завдяки податковим пільгам, державним гарантіям і кредитам. Україна має всі можливості поліпшити інноваційну діяльність і розвиток інноваційного бізнесу, для чого їй пропонується ввести такі пільги щодо оподатковування суб'єктів інноваційної сфери діяльності:

- встановити пільги науково-дослідним установам, навчальним закладам і підприємствам інноваційної сфери діяльності;

- зменшити розмір бази оподатковування за рахунок збільшення відрахувань у фонди (фонд інноваційної діяльності, фонд розвитку виробництва, амортизаційний фонд);

- встановити податкові пільги для тих, хто вкладає кошти в розширене виробництво;

- надавати істотні пільги сільськогосподарським структурам, що впроваджують нові методи господарювання;

надавати дослідницький і інвестиційний кредит, тобто відстрочку податкових платежів у частині витрат із прибутку на інноваційні цілі;

“податкові канікули” протягом декількох років на прибуток, отриманий від реалізації інноваційних проектів;

пільгове оподаткування дивідендів юридичних і фізичних осіб, отриманих по акціях інноваційних підприємств;

пільгове оподаткування прибутку, отриманого в результаті використання патентів, ліцензій, ноу-хау й інших нематеріальних активів, що входять до складу інтелектуальної власності;

зменшення оподатковуваного прибутку на суму вартості приладів і устаткування, переданих ВУЗам, науково-дослідним інститутам і іншим інноваційним підприємствам;

відрахування з оподатковуваного прибутку внесків у благодійні фонди, діяльність яких зв'язана з фінансуванням інновацій.

Крім того, необхідно створити всі умови для формування повноцінного фонду розвитку підприємств і його амортизаційного фонду, що буде сприяти впровадженню науково-технічних нововведень у виробничих умовах і дасть можливість розробляти новітні організаційно-управлінські системи і проводити експериментальні роботи на мікрорівні.[2]

Необхідно створити визначене пріоритетне середовище для тих фінансових інститутів, що проводять активну інвестиційну політику щодо інноваційних виробництв. Для цього доцільно:

- стимулювати створення в комерційних банках спеціальних фондів довгострокового кредитування за рахунок частини їхнього валового доходу до його оподатковування, а в перспективі створити спеціалізовані інноваційні банки, яким будуть надані відповідні пільги щодо оподатковування їхнього доходу від