- диференціювати ставки податку на прибуток комерційних банків у залежності від напрямків використання фінансових ресурсів: знижені при довгостроковому кредитуванні високотехнологічних інноваційних проектів, і підвищенні – вкладенні ресурсів у високоприбуткові операції на різних сегментах фінансового ринку;

- створити систему пільгового рефінансування для комерційних банків, що надають пільгові кредити для реалізації інвестиційних проектів щодо розробки і впровадження високотехнологічного устаткування й іншої інноваційної продукції;

- впровадити державне страхування кредитів, наданих малому і середньому підприємствам венчурного типу, що розробляють і впроваджують інноваційну високотехнологічну продукцію;

- прилучати фінансові інститути купувати акції підприємств, що виробляють высокотехнологичную інноваційну продукцію, шляхом звільнення від оподатковування тієї частини їхнього прибутку, що інвестуються в акції даних підприємств;

- встановлювати для комерційних банків, що здійснюють пільгове довгострокове кредитування інноваційних проектів, знижені ставки норм обов'язкового резервування коштів.[11]

Підводячи підсумки розробки механізмів активізації інноваційних процесів як основні напрямки удосконалення інвестиційного і нормативно-правового забезпечення можна виділити: удосконалення законодавства по інвестиційному забезпеченню, правах інтелектуальної власності, патентних правах, регулюванню імпортно-експортного балансу й інноваційної діяльності малих підприємницьких структур, пільговому оподатковуванню і кредитуванню; створення умов стимулювання приватних вітчизняних осіб для фінансування перспективних інноваційних розробок, цільового іноземного фінансування і кредитування, відрахувань фондів інноваційного розвитку виробництва, страхових і пенсійних фондів, регулярне фінансування державними і регіональними бюджетами програм науково-технічного й інноваційного розвитку (додаток Б).

ВИСНОВКИ

Не дивлячись на значні втрати в період переходу до ринкової економіки, Україні все-таки вдалося зберігти досить сильний науково-технічний потенціал. Діє розгалужена мережа наукових організацій, що охоплює широкий спектр галузей науки і техніки. Залишаються високим рівень кваліфікації кадрів. Продовжують працювати ведучі наукові школи по багатьом сучасним напрямках природних і технічних наук. Виконаний ряд перспективних і конкурентноздатних на світовому рівні розробок. Усе це підтверджує реальні можливості вітчизняного науково-технічного потенціалу, його здатність забезпечити повноцінне наукове і технологічне забезпечення позитивних зрушень в економіці й інших сферах громадського життя. У той же час у науково-технічній і інноваційній сфері нагромадилася безліч проблем, що переростають у загрозливі тенденції.

Низьким залишається рівень комерціалізації результатів наукових досліджень, відсутні ефективні зв'язки науки і виробництва. Актуалізується потреба в системі стимулів, що посприяли б припливу інвестицій і кредитування в інноваційний розвиток української економіки. Це надасть можливість реально включити вітчизняний інтелектуальний капітал у господарський оборот. Необхідним є прискорення розвитку широкої мережі сучасних структур (технопарки, бізнес інкубатори, венчурні організації), що будуть сприяти активізації інноваційної діяльності, комерціалізації результатів наукових досліджень, допоможуть установити ефективні зв'язки між наукою і виробництвом.

Основні причини, що обмежують інноваційну діяльність, зв'язані з:

нестабільністю фінансового стану і відсутністю власних засобів промислових підприємств,

надмірними кредитними ставками банків і відсутністю довгострокового кредитування,

недостатнім законодавчим забезпеченням, фінансовими та економічними стимулами підтримки і розвитку інноваційної діяльності,

слабкими мотиваційними факторами впровадження інновацій, незацікавленістю приватних і іноземних інвесторів в інноваційному інвестуванні.

Таким чином, першочерговим завданням державної політики є прийняття ряду законодавчих актів, що закріплюють правові основи захисту інтелектуальної власності, регулюють діяльність технопаркових структур, стимулюють кредитування інноваційних проектів та надання позик під впровадження наукових розробок, створюють сприятливі умови для залучення коштів іноземних інвесторів, активізують інноваційну діяльність промислових підприємств через удосконалення амортизаційної політики та податкові пільги.

Перераховані вище заходи повинні активізувати інноваційну діяльність в Україні, розвиток вітчизняного наукового потенціалу, високих технологій і їх впровадження. Це є визначальними факторами прогресивного розвитку нашої держави, перспектив її входження в коло розвитих країн світу.

Додаток А

Структура інноваційної галузі

Додаток Б

Схема інвестиційно-правового забезпечення розвитку інноваційної галузі

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Л.О.Мусіне. Пріоритетні напрямки науково-технологічної та інноваційної політики // Формування ринкових відносин в Україні . - №9 (28)/2003

В.Сизантов. И.Тушканова. Узаконенные преимущества. //ММ. Деньги и технологии. 1-2/2003 Январь-февраль

В.Сизантов. И.Тушканова. Инновационные структуры действуют.//ММ. Деньги и технологии.. 1-2/2003 Январь-февраль

Один із головних стратегічних пріоритетів України – утвердження інноваційної моделі розвитку суспільства // Наука сьогодні. 2003. - №21.

В.О. Гусєв. Інноваційна діяльність в Україні у світових координатах розвитку // Статистика та економіка, аналіз. – 2003. - №3

А.О.Фісун. Інноваційна стратегія як фактор інтенсивного розвитку//Формування ринкових відносин в Україні – 2003. - №7-8 (26-27)

І.І.Цигилик. Інноваційна політика в системі підприємництва // Актуальні проблеми економіки. – 2003. - №1 (19)

Г.В. Гашека. Структурно-інноваційні перетворення у промисловому комплексі України // Проблеми науки. – 2003. - №7

Т. Черемисова. Інноваційні процеси на промислових підприємствах // Банківська справа – 2003. - №1

О.У.Габрук. Методичні аспекти аналізу та оцінки функціонування технопарків. //Вісник Київського Національного університету ім. Т.Шевченко. Економіка. – 2003. - № 66

В. Геєць. Інновативно-інноваційний шлях розвитку – модернізацій ний проект розвитку української економіки і суспільства початку XXI ст. // Банківська справа. – 2003.- №4

Н.Бабанина. Воистине воскрес// Бизнес . - №15 (534), - 14 апреля 2003

В.О. Сизоненко. Інституціональні аспекти інноваційної діяльності підприємств. // Актуальні проблеми економіки – 2003.- №? (25). – с.121

Выгодное новаторство//Галицькі контракти. - №52. - 23.12.-29.12.2002 – с.11

Епіфанов А.О., Сало Ш.В. Регіональна економіка – К.: Наукова думка, 2000

Постановление КМУ «О создании Государственного инновационного фонда» от 18.02.1992г. №77

Постановление КМУ «Об образовании Украинской инновационной компании» от 13.04.2000 №654.

18. Постановление КМУ « Вопросы Украинской государственной инновационной компании» от 15.06.2000 №979

19. Законы Украины «О специальном режиме инвестиционной и инновационной деятельности технологических парков «Полупроводниковые технологии и материалы, оптоэлектроника и сенсорная техника», «Институт электросваривания им. Е.О. Патона», «Институт монокристаллов»

20. Постановление КМУ от 22.05.96 №549 « Об утверждении положения о порядке создания и функционирования технопарков и инновационных структур других типов»

21. Законопроект «Об Украинском государственном банке реконструкции и развития», вынесенный