юридичні особи, створені як організаційно оформлені централізовані ринки з фіксо-ваним торговельним майданчиком і електронною торговельно-інфор-маційною мережею, на яких постійно відбувається торгівля цінними паперами, мають право іменуватися фондовою біржею тільки за вико-нання ними цілої низки вимог. Передовсім біржові угоди (операці'р укладаються лише між засновниками і членами біржі, а послуги клі-єнтам надаються через посередництво членів біржі. Угоди мають централізовано реєструватися на підставі офіційного біржового кур-су. Біржа зобов'язана забезпечити ефективне функціонування сис-теми інформації про цінні папери та умови їх обігу на терені Украї-ни. Має існувати система нагляду за діяльністю членів біржі та осіб, уповноважених здійснювати торговельні операції, за дотриманням професіональної етики, статуту і правил фондової біржі.
Однією з найвідповідальніших біржових процедур є лістинг (до-слівно “включення до списку”), тобто процедура одбору клієнтів і цінних паперів для наступного допуску до біржових торгів. Ця про-цедура є досить трудомісткою, забирає багато часу, а тому фондові біржі в деяких країнах обходяться без неї. Така “демократизація” біржової діяльності є дуже зручною для емітентів, але надто небез-печною для інвесторів, котрі змушені купувати кота в мішку. Отже, найпростіше — це не завжди найліпше, і переважна більшість фон-дових бірж вибирає лістинг.
Для того щоб лістинг справді був ефективним, опрацьовуються жорсткі (не посоромимося сказати, бюрократичні) правила внесення компаній до біржового списку. До відділу лістингу біржі необхідно по-дати значну кількість документів, що підтверджують легітимність і фі-нансовий стан компанії. Наскільки жорсткі вимоги лістингу, можна су-дити з процедури, яку прийнято на Нью-Йоркській фондовій біржі. Фірма, що проходить цю процедуру, має документально підтвердити:
а) що розмір її активів не менший за встановлений мінімум;
б) прибуток за останній балансовий рік також не нижчий за ви-значений розмір, а кожний з трьох останніх років був для компанії прибутковим;
в) кількість випущених в обіг акцій (в штуках) не менша за ви-значену кількість;
г) кількість акціонерів, які володіють не менше ніж 100 акціями, теж відповідає встановленим нормативам;
д) компанії справді належить помітне місце у своїй галузі (підгалузі);
е) компанія є достатньо відомою в масштабі країни, у неї добра репутація, авторитет на ринку і т.д.
У Німеччині підприємство-емітент лише через три роки матиме право клопотатися про допущення своїх цінних паперів до офіцій-ного котирування на фондовій біржі. (Цікаво, що емітенту достатньо
пройти процедуру лістингу хоча б в одній фондовій біржі і його ак-ції стануть котируватися на інших німецьких біржах.)
Лістинг зв'язаний не тільки з додатковими витратами, а ще й з малоприємним контролем за діяльністю компанії-емітента. Зате він підвищує престиж емітента, полегшує випуск ліквідних облігацій та оцінку акцій у процесі оподаткування. Лістинг забезпечує так звану мартабельність, тобто високу ліквідність цінних паперів, їх придат-ність для швидкої реалізації та відносну стабільність цін.
Фондова біржа відповідає лише за операції з такими цінними па-перами, що пройшли лістинг. Підприємцеві-початківцю (і не тільки початківцю) слід пам'ятати, що банки і брокери дуже неохоче пого-джуються проводити передплату на нові випуски акцій та облігацій тих підприємств, які відмовилися від проходження процедури ліс-тингу хоча б на одній із зареєстрованих фондових бірж. Натомість компанії, які пройшли цю процедуру, стають відомими, їм довіря-ють банки, вони займають на ринку стійкіші позиції. Фондова біржа також виграє від лістингу. Вона здобуває репутацію організації, ко-тра працює лише зі “справжніми” цінними паперами, за які відпові-дає разом з емітентом. Довіра до фондової біржі зростає, якщо її наді-лено правом призупиняти котирування цінних паперів тієї чи іншої компанії і взагалі виключати її з біржового списку у разі фінансової неспроможності компанії або її ухиляння від лістингу (несвоєчасного подання щорічного звіту про свою фінансову діяльність).
Нині у світі налічується близько 200 фондових бірж: у Велико-британії — 22, США - 13, Японії - 9, Франції та Німеччині — по 8, Канаді — 5. Найбільш відомі Нью-Йоркська фондова біржа, Токій-ська, Лондонська, Паризька, Франкфуртська, Копенгагенська, Амс-тердамська, Міланська, Торонтська, Австралійська, Цюрихська, Се-ульська, Манільська (на Філіппінах), Бангкокська (в Таїланді), Сингапурська та ін.
Як правило, в економічно розвинутій країні налічується кілька фондових бірж, котрі створюють певну біржову систему. Розрізня-ють моносистему, в якій головну роль відіграє одна з бірж (наприк-лад Лондонська біржа у Великобританії) і полісистему, котрій влас-тива наявність кількох великих бірж (Німеччина, Канада). Є й проміжні форми наприклад біржова система США, де поряд із па-нуванням Нью-Иоркської фондової біржі досить упевнено почува-ють себе регіональні фондові біржі.
В Україні першою виникла Українська фондова біржа (УФБ), яка за період 1992—І995рр. обслужила понад 21 млн торгових операцій за середнього річного приросту 200—300%. Конкурентами стали (з 1995 р.): Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ), Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ), Донецька фондова біржа (ДФБ) і Позабіржова фондова торгова система (ПФТС). Конкурентність відносин між ними підтверджується такими прикладами. 1996 року на УФБ було укладено 40% від загальної кількості угод на бір-жовому ринку, а на УМВБ — 59%. Однак за обсягом продажу пер-шість іще залишалася за УФБ (70%). Різка зміна структури біржової торгівлі відбулась у 1997 р., коли обсяг торгів за рік на УМВБ зріс у 29 разів, а на ПФТС — у 112 разів. Але навіть і без ПФТС ситуація змінилася: за показником обсягу торгів УФБ програла своїй основ-ній суперниці — УМВБ: частка УФБ за обсягом торгів за рік скоро-тилася з 70% до 6%, а частка УМВБ зросла з 29% до 93%.
ПФТС почала тіснити біржі 1997 року: за темпами зростання ця позабіржова система вийшла на перше