Таблиця 1

ОБСЯГ ТОРГІВ НА ОРГАНІЗАЦІЙНО ОФОРМЛЕНИХ РИНКАХ

Назва організаційно оформленого ринку |

Обсяг торгів, млн грн

1996р. |

1997р. |

1998р.

ПФТС |

3,12 |

350,54 |

338.54

УМВБ |

13,19 |

381,44 |

76,81

УФБ |

31.61 |

23,11 |

50.14

КМФБ |

0.09 |

4,71 |

27,78

ДФБ |

0,17 |

2.15 |

22.78

УЦСА—— |

6.87

Усього |

48,18 |

761,95 |

522.92

Велика різниця у грошовому обсязі торгів пояснюється значними коливаннями вартості однієї угоди (у середньому) на різних біржах. Так, вартість однієї угоди (у середньому) на УМВБ у 43 рази більша за вартість однієї угоди на ДФБ.

Протягом 1998 р. кількість організаторів торгівлі цінними папе-рами збільшилась: ліцензію фондової біржі було надано Придніп-ровській фондовій біржі (ПФБ), а статус торговельно-інформаційних систем отримав Український центр сертифікатних аукціонів (УЦСА).

2. Котирування цінних паперів

Термін “котирування” в основному застосо-вується на позначення дії або механізму встанов-лення ціни (ринкової вартості, біржового курсу) цінних паперів, валюти або товару (далі йтиме-ться про котирування тільки цінних паперів). Крім того, цим терміном позначають можли-вість обігу цінних паперів (коли цінні папери

обертаються на біржі, то кажуть, що вони “котируються”), а також офіційну публікацію про біржові курси в спеціальних бюлетенях.

Термін “котирування” французького походження — “соter”. Ан-глійська мова користується словом “quotation”, що має таке саме значення.

Котирування здійснюється на фондовій біржі, але біржовим курсом (як орієнтиром) користуються і на позабіржовому ринку цінних паперів.

Котирування цінних паперів відбувається:

а) методом реєстрації;

б) методом встановлення єдиного курсу.

Метод реєстрації передбачає аналіз даних про фактичні угоди, що зареєстровані на фондовій біржі. У результаті аналізу виявляю-ться найбільш характерні (типові) рівні цін, котрі складаються на біржі і є показовими для ринкової кон'юнктури. Предметом реєст-рації є граничні ціни — за верхнім і нижнім рівнем щоденного бір-жового курсу цінних паперів. При цьому показується біржова ціна, що визначається найвищим курсом покупця цінних паперів даного виду і найнижчим курсом продавця. Фіксується також ціна в перші хвилини біржового дня і ціна, що складається в кінці дня. У світі на-копичено вже величезний досвід публікацій біржових курсів обліга-цій у котирувальних бюлетенях, де вказуються не тільки максимальні й мінімальні рівні цін, а й середній рівень ціни на даний день.

Котирувальний аналіз реєстраційним методом дуже швидко ви-конується з використанням сучасних біржових автоматизованих си-стем. Такі самі системи застосовуються і за здійснення іншого мето-ду котирування — встановлення єдиного курсу, про який варто розповісти докладніше.

Єдиний (типовий) курс цінних паперів того чи іншого виду вста-новлюється на підставі відомостей про кількість паперів, котрі ба-жає продати продавець, і про кількість паперів, які бажає купити по-купець. Але ще важливішими є відомості про ціни, що їх просить продавець і котрі пропонує покупець. На підставі порівнювання цих відомостей складається певний баланс, який розглянемо на прикладі.

Але спочатку візьмімо до уваги, що зміна ринкової ціни на цінні папери зумовлює міру заінтересованості продавця й покупця у здій-сненні купівлі-продажу. За зростання ціни заінтересованість прода-вця збільшується, а покупця — навпаки. Існують рівні ціни, коли заінтересованість і продавця і покупця дорівнює нулю: це — межа ціни, пропонованої продавцем (П), і межа ціни, що її просить поку-пець (І). Звідси визначається прийнятний рівень ціни (Ц). Продавець готовий продати цінні папери тільки за Ц > П, а покупець — купити їх тільки за Ц < І. Операція відбувається в діапазоні П < Ц < І.

З цієї аксіоми випливають два біржові правила котирування цін-них паперів.

а) заявки, у котрих є максимальні рівні цін на купівлю й міні-мальні — на продаж, мають виконуватися повністю (якщо немає впливу зовнішніх факторів);

б) заявки, у котрих зазначаються ціни, що наближаються до мак-симальних на купівлю і мінімальних на продаж, можуть виконува-тися частково.

Припустімо, що з кількості всіх заявок (наказів) на продаж цін-них паперів певного виду є група заявок на продаж 50 цінних папе-рів “за будь-якою ціною”, тобто за ціною, що може скластися на фондовому ринку певного дня (зрозуміло, за найліпшим курсом). Припустімо також, що друга група заявок містить наказ продати 40 цінних паперів за ціною не нижче 550 грн. за кожний папір (вище можна, оскільки йдеться тільки про граничну ціну). Постає питання, скільки цінних паперів може бути продано за ціною 550 грн.? Від-повідь очевидна: 50 + 40 = 90 цінних паперів, тому що продавці, ко-трі були згодні продати свої 50 цінних паперів за будь-якою ціною, тим більше погодяться продати їх за 550 грн.

Якщо третя група заявок міститиме наказ продати, наприклад, 60 цінних паперів за ціною 551 грн., то за цією ж ціною із задоволен-ням продадуть свої папери і продавці перших двох груп. Отже, всьо-го цінних паперів, що можуть бути продані за ціною 551 грн., буде вже 90+ 60= 150.

Четверта група заявок містить наказ продати 55 цінних паперів за ціною 552 грн. Тоді всього паперів, що можуть бути продані за цією ціною, буде 150 + 55 = 205. І так далі, поки ціна не підніметься, на-приклад, до рівня 556 грн. Вище продавці в нашому прикладі ціну не підніматимуть, розуміючи нереальність такого продажу.

Як бачимо, загальна кількість цінних паперів, котрі можуть бути продані за певною ціною, визначається з нарощуванням підсумку (табл. 2).

Таблиця 2

СТРУКТУРА МАСИВУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ У ЗАЯВКАХ ПА ПРОДАЖ

№ груп заявок |

Пропоновані граничні ціни, грн. |

Кількість цінних паперів

за кожною групою |

з нарощуванням підсумку

8

7

6

5

4

3

2

1 | 556 |

20 |

325 + 20 = 345

555 |

ЗО |

295