Асиметрія економічних відносин країн-членів НАФТА.

ПЛАН

Вступ

Для сьогоднішніх міжнародних економічних відносин характерні нові кількісні і якісні характеристики. Основні форми світогосподарських зв'язків, міжнародна торгівля, рух капіталів, міграція населення і трудових ресурсів, транснаціональна діяльність, нарешті, інтеграційні процеси у світі - досягли небачених раніше масштабів. Змінилися їхнє місце і роль у розвитку сучасного суспільства.

Прикметою часу стає різке збільшення динамічності і масштабів міграції населення, трудових ресурсів, що веде до міжнародного переміщення такого важливого фактора виробництва, як праця. У цей процес залучені десятки мільйонів людей. Диверсифікувалися регіони постачальники ресурсів іммігрантів, їх якісний, кваліфікований склад. У свою чергу інтеграційний варіант розвитку полегшує пересування робочої сили, знімаючи офіційні границі і скасовуючи багато формальностей. Процеси інтеграції та глобалізації набули суспільного характеру.

Особливий інтерес до стратегічного регіоналізму виявляють Сполучені Штати Америки. Так, з 1 січня 1994 р. на території США, Канади і Мексики вступила в дію Угода про створення Північноамериканської зони вільної торгівлі (НАФТА). Як показує історичний досвід, торгово-економічні відносини між трьома країнами були і залишаються основним фактором розвитку північноамериканського господарського комплексу.

Основна мета даної роботи полягає у дослідженні особливостей функціонування Північноамериканської зони вільної торгівлі та асиметрії економічних відносин між країнами-членами угоди зокрема.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань:

· розглянути фактори створення зони вільної торгівлі в Північній Америці;

· дослідити передумови інтеграції в рамках НАФТА;

· вивчити форми й особливості взаємодії країн у рамках НАФТА

· розкрити перспективи розвитку НАФТА

Предметом курсової роботи є економічні відносини, що виникають в процесі функціонування Північноамериканської зони вільної торгівлі.

Об’єктом курсової роботи є Північноамериканська зона вільної торгівлі (НАФТА).

Курсова робота складається із трьох розділів, в яких послідовно досліджується поставлена проблема.

Розділ 1. НАФТА - Північноамериканська зона вільної торгівлі

1.1 Фактори створення зони вільної торгівлі в північноамериканському регіоні

Самим розвинутим інтеграційним угрупуванням на американському континенті є Північноамериканська зона вільної торгівлі (“North American Free Trade Area” – НАФТА), утворена в січні 1994 року США, Канадою і Мексикою. НАФТА є в даний час найбільшою в світі регіональною зоною вільної торгівлі, з населенням в 406 млн. чол. і сукупним валовим продуктом у розмірі 10,3 трильйона доларів. Угода про Північноамериканську зону вільної торгівлі містить комплекс домовленостей, що розповсюджуються крім торгівлі на сферу послуг і інвестицій, і вперше об'єднує промислово розвинуті держави і країну, що розвивається.

Створення зони вільно торгівлі в північноамериканському регіоні було обумовлено рядом чинників: по-перше, географічною близькістю країн-учасниць і елементами взаємодоповнювання структур національних економік; по-друге, тісними торговими зв'язками між ними і виробничою кооперацією, що розширяється; по-третє, мережею підконтрольних підприємств американських ТНК в Канаді та Мексиці і Канадських ТНК в США і, нарешті, посиленням позицій ЄС, Японії і нових індустріальних країн на світовому ринку [17, c.53].

Про масштаби економічного взаємозв'язку США, Канади і Мексики на основі взаємної торгівлі і руху капіталу можна судити за наступними даними. В США реалізовується близько 75-80% канадського експорту (20% ВВП Канади). Частка США в іноземних прямих інвестиціях в Канаді – понад 75% і Канади в США – 9%. В США прямує близько 70% мексиканського експорту, а звідти поступає 65% мексиканського імпорту. Частка США в загальному притоці прямих іноземних інвестицій до Мексики перевищує 60%. ВВП США в 14,5 раз перевершує ВВП Канади і в 19 разів – Мексики [12].

Угоду про НАФТА можна вважати принципово новим етапом в процесі лібералізації торгівлі товарами і послугами, а також інвестицій між США, Канадою і Мексикою. На відміну від Західної Європи в Північній Америці імпульси до створення господарського комплексу йшли “від” низу до верху – від прагнення до співпраці між американськими і канадськими компаніями.
В течії XX в. поступово розмивалися межі між США і Канадою шляхом відносно вільного руху товарів, капіталу, робочої сили. Якісна зміна економічних відносин між США і канадою відбулася в 1988 р., коли на міждержавному рівні була укладена американо-канадська угода про вільну торгівлю. Воно передбачало взаємні зобов'язання двох країн ліквідовувати обмеження в торгівлі товарами і послугами (на транспорті, в телекомунікаціях, комп'ютерних, фінансових системах, в області туризму), відмінити обмеження на іноземну власність в кредитно-фінансовій системі Канади і канадських банків в США і ряд інших положень.

За чисельністю населення, за об'ємом сукупного валового продукту і ряду базових економічних показників північноамериканське інтеграційне угрупування сопоставимо з Європейським союзом. НАФТА володіє могутнім (особливо завдяки США) економічним потенціалом, наприклад, щорічний об'єм виробництва товарів і послуг США, Канади і Мексики дорівнює 5 трильйонам доларів, а їх частка в світовій торгівлі складає майже 20%.
Структура північноамериканського інтеграційного комплексу має свої особливості в порівнянні з європейською моделлю інтеграції.
Інша особливість північноамериканського економічного угрупування полягає в тому, що її учасники знаходяться в різних стартових умовах. Якщо Канаді за останнє десятиріччя вдалося наблизитися по головних економічних макропоказниках (об'єму ВВП на душу населення, продуктивності праці) до США, то Мексика, довгі роки що знаходилася на положенні економічно відсталої держави з великою зовнішньою заборгованістю, поки що помітно відстає від цих країн по основних базових показниках [21, c.74].

Створення в 1994 р. НАФТА відображає новий підхід в теорії і практиці інтеграції. Вперше держава “третього миру” добровільно об'єдналася з двома високорозвинутими країнами. Різниця в розмірах ВВП на душу населення між Мексикою і США досягає 6,6 рази, а з Канадою – 4,1 рази. Такий