Реферат

На тему:

“Економічна таблиця Ф. Кене та її історичне значення”

Зміст

Вступ

Франсуа Кене, як лідер французької школи фізіократів, піддавши критиці меркантилізм, на початку 18 століття проголосив справжнім багатством нації “продукцію землеробства”. “Багатство, яке створюється промисловою працею, — писав Кене, — виникає за допомогою доходів, що їх дає земля, і є багатством самим по собі безплідним, яке відтворюється тільки за допомогою доходів від земельних угідь.”

Ідеї Кене були розвинені видатними представниками школи фізіократів — А.Р.Тюрго, В.М.Мірабо та іншими. Зокрема, в основу їх теоретичних поглядів була закладена концепція Кене “природного порядку” (викладена у його праці “Природне право”,1765), який панує як у природі так і у суспільстві. Між тим, під природнім порядком вони розуміли буржуазний порядок, а під маркою його захисту фактично захищався капіталізм.

Одне з центральних місць в економічних поглядах Кене та його послідовників займало вчення про “чистий продукт” (або “додану вартість”), який вони розуміли як надлишок продукції, отриманої в землеробстві, над витратами виробництва. З вченням щодо “чистого продукту” нерозривно пов’язана і концепція виробничої та невиробничої праці. Вершиною ж економічного генію Кене вважається його “економічна таблиця”, у якій наочно показаний процес суспільного відтворення.

В узагальненому ж вигляді економічна програма Кене була викладена у його праці “Загальні принципи економічної політики землеробної держави”(1758). Водночас, доктор Кене не мав ученого ступеню “доктора економічних наук” – він був лише лікарем.

1 Економічна таблиця Ф. Кене та її історичне значення

Франсуа Кене (1694 — 1774 р.) — французький економіст, засновник школи фізіократів. Фізіократи, і насамперед Кене, уперше дали аналіз капіталу. Саме вони стояли в джерел сучасної політичної економії. Кене і його школа відкинули основну тезу меркантелізму про походження прибутку від обігу і намагалися вивести приріст багатства з процесу виробництва. Перші статті Кене, присвячені питанням цін на хліб і податкам, були поміщені в енциклопедії Д. Дідро.

По своїх філософських поглядах він був супротивником матеріалізму, по політичним — прихильником абсолютної монархії. У своїх роботах Ф. Кене використовував метод природних наук. Тому він розглядав суспільство як живий організм і розрізняв у ньому два стани: здорове (нормальне) і хворобливе (ненормальне). Коли суспільство здорове, воно, по помилковій думці Кене, знаходиться в рівновазі.

На відміну від класичної буржуазної політекономії, яка сконцентрувалася переважно на проблемах розподілу праці, вартості, прибутку, в першу чергу аналізуючи промислове виробництво, а вже потім сільське господарство, Кене об’єктом свого дослідження зробив землеробство. Він аналізував сільське господарство, проголосивши його єдиною виробничою силою.

Лише у землеробстві, стверджував Кене, створюється нове багатство, тому економічна політика повинна заохочувати лише виробничі витрати (у сільському господарстві), а невиробничі (у промисловості) залишити сам на сам. Таку хибну думку підтримували усі фізіократи.

Не зважаючи на те, що Кене не підійшов до розуміння сутності ще одної важливої економічної категорії — вартості, його ідея щодо еквівалентності обміну виявилася досить плідною. Зокрема, він вважав, що товари попадають у відносини обміну із попередньо визначеною ціною. Купівля зрівнюється з обох боків таким чином, що взаємодія перетворюється на обмін цінності на рівнозначну цінність, тобто обмін в дійсності нічого не створює. Тому, на думку Кене, ефективні методи збагачення полягають у матеріальному виробництві – переважно в сільському господарстві.

Особливою відзнакою Кене-економіста можна назвати те, що саме він навчив економічну думку розрізняти дві категорії витрат: разові та поточні. Але серед усього творчого доробку лідера фізіократів Кене чільне місце по праву належить його “Економічній таблиці” (1758 р.).

Ця таблиця показує процес суспільного відтворення – а саме те, як сукупний суспільний продукт розподіляється між класами; із чого складається доходи трьох класів суспільства; як між цими класами доходи обмінюються на продукти. Суспільство розглядається як єдиний організм, що об’єднує три основних класи. “Нація, — пише Кене, — складається з трьох класів: виробничого класу, класу власників та класу безплідного.”

До виробничого класу включені усі, хто обробляє землю – селяни, фермери, наймані працівники. Власниками Кене називає тих, хто отримує щорічний чистий продукт, створений у землеробстві (король, землевласники, церква тощо). Безплідним же класом він оголосив усіх зайнятих в промисловості (наймані робітники, ремісники, капіталісти, купці, торговці), а розподіл суспільства на фермерів, власників та промисловців відповідав розподілу суспільства у середні віки на селян, дворян та міських жителів.

Таким чином, у “Економічній таблиці” Кене вперше в історії політичної економії намагався показати основні пропорцій та основні лінії реалізації суспільного продукту, поєднавши численні акти обміну та рух грошей і товарів. Саме Кене належить відкриття того, що процес відтворення та реалізації відбувається безперервно лише за умови дотримання певних пропорцій розвитку господарства.

“Економічна Таблиця” – це схема, яка спрощує реальну економічну ситуацію заради виявлення закономірностей. Він представляв звертання річного продукту в такий спосіб.

Кене приймає такі вихідні дані:

1. Первинні аванси виробничого класу

(в потоках участі не приймають ) 10 млрд ліврів.

2.Річні аванси виробничого класу 2 млрд ліврів.

3.Річний продукт виробничого класу 5 млрд ліврів,

у тому числі:

промислова сировина 1 млрд ліврів;

продовольство 4 млрд ліврів.

До початку процесу обігу клас фермерів сплачує класу землевласників ренту, яку Кене вважав єдиною формою "чистого продукту", у сумі 2 млрд. ліврів. Сам обіг складається з п'яти актів:

1) Клас землевласників купує в класу фермерів засобу харчування на 1 млрд. ліврів. Отже, до класу фермерів повертається 1 млрд. ліврів і 1/5 частина річного продукту виходить з обігу.

2)