Акт четвертий. Фермери продають безплідному класу предмети харчування на суму 1 мільярд ліврів. У результаті цього обміну гроші 1 мільярд ліврів притікають до фермерів, а безплідний клас здобуває предмети харчування. Таблиця прийме наступний вид.

  |

У фермерів | У землевласників | У безплідного класу | Всього:

1 | 3 млрд. ліврів грошима   | 3 млрд.л.

2 | 2 млрд. ліврів у натуральній формі сільськогосподарської продукції | 1 млрд. ліврів у виді продуктів харчування | 1 млрд. ліврів сільськогосподарська сировина

1 млрд. ліврів у виді продуктів харчування | 5 млрд.л.

3  | 1 млрд. ліврів у натуральній формі сільськогосподарської продукції. | 1 млрд. ліврів у натуральній формі сільськогосподарської продукції. | 2 млрд.л.

4 | Всього 5 млрд. ліврів | Всього 2 млрд. ліврів | Всього 3 млрд. ліврів | 10млрд. ліврів

П'ятий акт обміну полягає в придбанні фермерами в безплідного класу знарядь праці промислового виробництва на суму 1 мільярд ліврів, що заміщають у натуральній і вартісній формі засобу праці, що вибули з процесу виробництва внаслідок зносу. Гроші ж у 1 міліард ліврів притікають до безплідного класу. Після заключного акта обмінів таблиця прийме такий вид.  |

У фермерів | У землевласників | У безплідного класу | Всього:

1 | 2 млрд. ліврів грошима  | 1 млрд. ліврів грошима | 3 млрд.л.

2 | 2 млрд. ліврів у натуральній формі сільськогосподарської продукції | 1 млрд. ліврів у виді продуктів харчування | 1 млрд. ліврів сільськогосподарська сировина

1 млрд. ліврів у виді продуктів харчування | 5 млрд.л.

3 | 1 млрд. ліврів у виді знарядь праці промислового виробництва | 1 млрд. ліврів у натуральній формі сільськогосподарської продукції.  | 2 млрд.л.

4 | Всього 5 млрд. ліврів | Всього 2 млрд. ліврів | Всього 3 млрд. ліврів | 10млрд. ліврів

Новий цикл відтворення учасники виробництва починають, обновивши свій основний і оборотний капітал у його натуральній формі.

Клас землевласників забезпечив себе на рік продуктами харчування і промисловою продукцією.

Клас фермерів обновив витрачені в процесі виробництва продукції засобу виробництва, виготовлені промисловістю в розмірі 1 млрд. ліврів. Крім того, забезпечив себе посівним матеріалом і іншими "авансами" величиною вартості 2 млрд. ліврів. Клас фермерів з акумулював 2 млрд. ліврів у грошовій формі, що призначені для майбутньої виплати орендної плати.

"Безплідний" клас, у результаті обмінів, забезпечив себе продуктами харчування, запасся сільськогосподарською сировиною для майбутньої його переробки й акумулював 1 млрд. ліврів, кинутих раніше в оборот при здійсненні другого акта обміну.

В таблиці відображений момент закінчення збору врожаю. Якщо відняти із готового продукту щорічні аванси, залишається 3 млрд ліврів, які і поступають на ринок (зокрема сировина на 1 млрд ліврів та продовольство на 2 млрд ліврів). З них один повинен повернути долю авансів, а два інших є власне чистим продуктом.

До Кене ми не бачимо, щоб економічні письменники розглядали економіку країни як єдиний організм, в якому все взаємопов'язане. Тим більше, ніхто не представляв собі побудову економіки як кругообігу продуктів та доходів. “Економічна таблиця” Кене – це перша в історії політичної економії макроекономічна сітка натуральних (товарних) та грошових потоків матеріальних цінностей. Закладені у ній ідеї – це зародки сучасних економічних моделей.

Безперечно, схема відтворення Кене мала значні вади — в центрі реалізації опинився клас землевласників, промисловці залишилися без засобів виробництва (вони повністю продали свою продукцію), не показана реалізація сільськогосподарської продукції в межах класу фермерів. Але обмеженість “Економічної таблиці” не перекреслює її важливої ролі у розвитку політичної економії.

“Чистий продукт, — писав Кене у статті “Податки”, — це щоденно створюване багатство, яке формує доход нації, представляє собою продукт, що залишається після сплати усіх видатків з доходу, що отримується із земельних володінь”. Таким чином, він стверджував, що чистий продукт виникає лише у землеробстві, а в промисловості спостерігаємо лише складання, комбінування або зміну форм.

Отже, чистий продукт має натуральну форму і виступає як дар природи. Разом з тим, у Кене має місце й інший підхід до визначення “чистого продукту”. Оцінюючи величину чистого продукту, він заявляв, що вона визначена, певна і залежить від витрат виробництва. До останніх він відносить видатки на сировину, матеріали і заробітну плату. Заробітна плата теж визначена – це мінімум засобів снування, видатки на сировину і матеріали – витрати капіталу. Отже виходить, що “чистий продукт” – це не дар природи, а результат додаткової праці землероба.

У питанні заробітної плати фізіократи на чолі з Кене фактично відновили концепцію меркантелістів, прив’язуючи заробітну плату до фізичного споживчого мінімуму. На думку Кене, зарплата повинна забезпечувати найелементарніші потреби, але залишатися незмінною на самому низькому рівні. Тут ми бачимо, що Кене не зрозумів сутності заробітної плати, як доходу найманого працівника і порівнював її з доходом ремісника.

Помітним на економічному тлі свого часу стало вчення Кене про капітал. Проте грошової форми капіталу він не знав, не розумів він і значення економічних функцій грошової фази руху капіталів, оскільки ототожнював капітал лише із запасом засобів виробництва, що застосовуються у землеробстві.

Загальні висновки

Досліджуючи погляди Кене стосовно чистого продукту чи проголошення сільського господарство єдиною виробничою галуззю – сьогодні можна назвати спрощенням, але такі припущення на певних етапах становлення економіки були, до певної міри, виправданими.

В цілому позитивно оцінюючи критику меркантелізму фізіократами, варто відзначити ще й