Видобуток вугілля шахтами України (млн. т) |

1990 | 1991 | 1992 | 1993 | 1994 | 1995 | 1996 | 1999 | 2001

Вугілля

Всього | 164.8 | 135,6 | 133,7 | 115.8 | 94,6 | 83,8 | 70,5 | 81,71 | 61.6

Кам'яне | 155,5 | 128,4 | 127,9 | 111,7 | 91,9 | 81,5 | 68,9 | 80,5 | 60,8

Буре | 9,3 | 7,2 | 5,8 | 4,1 | 2,7 | 2,3 | 1,6 | 1,2 | 0,8

Управління галуззю здійснюється виробничими об'єднаннями, до складу яких входять відповідні підприємства вугільної промисловості. У Донбасі найбільшими із них є “Донецьквугілля”, “Донецькзбагачення”, “Луганськвуглезбагачення”, ”Шахтарськантрацит”, “Торезантрацит”, “Стахановвугілля”, “Краснодонвугілля”, “Красноармійськвугілля”, “Ровенькиантрацит”, “Антрацит-Павлоградвугілля”.

Найбільше шахт зосереджено у центральній частині Донець-кої області, де, головним чином, добувають коксівне вугілля (До-нецьк, Макіївка, Єнакієве, Красноармійськ, Горлівка, Костянтинівка), у Луганській області (Красний Луч, Кадіївка, Краснодон, Антрацит тощо). Зокрема, в Антрацитівському, Лутугинському та Алчевському районах Луганської області більше добувають енер-гетичного вугілля.

Західний Донбас становить дещо відокремлену частину Доне-цького басейну, розташовану в районі міст Новомосковська і Павлограда (Дніпропетровська область). Площа басейну 7 тис. км.

У Львівсько-Волинському басейні обсяг видобутку кам'яного вугілля становив у 2000-01 pp. близько 3 млн. т на рік. Площа басейну 10 тис. км2. Вугільні шари залягають на глибині 300-500 м. у межах Львівської та Волинської областей тепер діє 21 шахта. Однак запаси вугілля тут невеликі, тому передбачається на перс-пективу залишити тільки 2 діючі шахти.

Дніпровський буровугільний басейн розташований переважно на Правобережжі України й об'єднує родовища Житомирської, вінницької, Київської, Кіровоградської, Черкаської, Запорізької та Дніпропетровської областей. Все ж видобуток бурого вугілля ведеться переважно в Кіровоградській і Черкаській областях, всього в басейні налічується до 200 родовищ із загальними запа-сами 2,7 млрд. т. Вугілля залягає на глибині від 10 до 170 м. Разом із тим є родовища (всього 58), де йде розробка відкритим способом. Найбільше таких родовищ у Кіровоградській (29), Дніпропетровській (19) та Черкаській (5) областях. Буровугільна промисловість розміщується у вигляді окремих центрів. Найбіль-ші із них: Олександрія (Кіровоградська область), Ватутіне (Чер-каська) і Коростишів (Житомирська).

Щорічно в Україні споживається більше 85 млн. т вугілля. Бі-льше 90% вугілля використовують галузі промисловості. Питома вага житлово-комунального господарства у загальному споживанні становить 0,2%. Частка інших галузей економіки у потребах вугілля не перевищує 1% кожна, зокрема будівництво — 0,3% від загального показника. Україна щорічно імпортує кам'яне вугілля (з Польщі), натомість 30% видобутого кам'яного вугілля у Доне-цькому басейні експортується за межі України.

Історія видобутку вугілля в Україні починається з від-криття рудознавцем Г. Капустіним у 1721 р. на р. Кундрючій (притока Сіверського Дінця) і в Оленевих горах по-близу Лисичанська кам'яного вугілля. У 1795 p. y м. Лисичанську була споруджена перша кам'яновугільна шахта. А з 1796 по 1806 pp. в Донбасі вже було видобуто 40 тис т вугілля. Розвиток капіталізму в Росії і будівництво залізниць сприяли швидкому промисловому розвитку Донбасу. З 1870 по 1923 pp. видобуток, вугілля зріс тут у 100 разів.

На початку XX ст. майже 80% видобутку вугілля в Російській імперії, до складу якої входила Україна, давав Донбас. У той час у вугільній промисловості Донбасу па-нував іноземний капітал (переважно французько-бельгійський), який контролював три чверті видобутку вугілля і дещо меншу частку його збуту.

У 1917-1920 pp. багато шахт було зруйновано, видобу-ток вугілля різко упав. При відбудові кількість шахт змен-шилась (якщо у 1917 р. діяло 1594 шахти, то в 19401 р .— 275) та в цілому видобуток вугілля зріс. Під час Другої світової війни вугільна промисловість України була зруйно-вана повністю, але в повоєнні роки за короткий час її відбудували і вже на початку 50-х років був переверше-ний довоєнний рівень вуглевидобутку. Високі темпи роз-витку вугільної промисловості були зумовлені Інтенсивним використанням вугілля як енергетичного і технологічного палива та сировини для хімічної промисловості. До того ж зростала механізація праці, що дало змогу не тільки зни-зити собівартість вугілля, але й розробляти малопотужні пласти крутого і глибокого залягання.

У 1981 р. в Донбасі налічувалось 295 шахт та 18 зба-гачувальних фабрик.

На початку 90-х років в Україні діяло 295 шахт, біль-ше половини яких вимагають реконструкції. У 1991 р. видобуток вугілля досяг 135,6 млн. т (у 1995 p. — 83,8 млн. т), у т.ч. кам'яного вугілля — 128,4 млн. т, бурого — 7,2 млн. т (у 1980 р. видобуток всього вугілля становив 197,1 млн. т, в т.ч. кам'яного 188,2, бурого — 8,9). Кіль-кість працюючих у вугільній промисловості перевищує 0,5 млн. чол.

Найбільшим в Україні центром видобутку кам'яного ву-гілля залишається Донбас. Тут діє 275 шахт. Площа До-нецького басейну в межах України становить 150 тис. км вугленосної площі. Найбільші поклади коксівного вугілля найвищої якості (75-90% вуглецю, теплотворність 7000 ккал/кг) залягають у Донецькій обл., а антрацитів (90-96% вуглецю, теплотворність 8000 ккал/кг) — у Лу-ганській. У Донбасі знаходиться найглибша в Україні шах-та "Глибока" (1405 м). Другим важливим кам'яновугільним басейном України є Львівсько-Волинський, розташований у західній частині республіки на території Львівської (північ-на частина) і Волинської (південна частина) областей. Ви-добуток вугілля розпочали тут у повоєнні роки.

Площа басейну — близько 10 тис. км2. Потужність пла-стів невелика. Але розвиток цієї вугільної бази сприяв по-ліпшенню паливного балансу Західного регіону України та й республіки в цілому, формуванню нових промислових комплексів, виникненню нових міських