Нафтопереробна промисловість об'єднує підприємства, які із сирої нафти виробляють нафтопродукти у вигляді рідкого палива, мастильних, електроізоляційних матеріалів, розчинників, бітумів тощо. У виробництві нафтопродуктів основну частку становить паливо для карбюраторних (авіаційні та автомобільні бензини), реактивних (авіаційний гас), дизельних (дизельне паливо) двигунів, котельне паливо (мазути) і бітуми. Крім того, продукція галузі є сировиною для виробництва великої кількості хімічних продуктів, що зумовлює тісний технологічний і організаційний зв'язок нафтопереробної із нафтохімічної промисловістю.

Підприємства нафтопереробної промисловості зосереджені в районах видобування нафти, у портових містах, Донбасі, на При-дніпров'ї та у центральній частині України. На Передкарпатті во-ни розміщені в Дрогобичі, Бориславі, надвірній та Львові і забез-печуються нафтою місцевих родовищ. Центрами нафтоперероб-ної промисловості є портові міста Одеса, Херсон, Бердянськ, які переробляють довізну сировину. У Кременчуці та Лисичанську переробляють сировину, що надходить із місцевих родовищ Лівобережної України та поволзьких родовищ Росії. Найбільша частка в загальному виробництві нафтопродуктів припадає на Донецько-Придніпровський регіон.

Підприємствами нафтопереробної промисловості України в 2001 р. вироблено 4,0 млн. т автомобільного бензину, 4,8 млн. т дизельного палива, 5,5 млн. т мазуту. Первинна переробка нафти склала 16,0 млн. т. Усі під-приємства галузі зазнали збільшення виробництва основних видів продукції нафтопереробки від 76,2% (первинна переробка нафти) до 94,3% (мазуту топкового). В абсолютних вимірах підприємства галузі збільшили виробництво основних видів продукції більше, ніж на 13 млн. т.

Країна забезпечує свої потреби у нафтопродуктах лише част-ково, тому що у 2001 р. вона спожила нафти (включаючи газовий конденсат) 9,4 млн. т, у тому ж році було добуто тільки 3,7 млн. т. Решта її надходить від імпорту з інших країн світу, зокрема лево-ва пайка припадає на Росію.

Газова промисловість - це галузь паливно-енергетичного комплексу, яка здійснює видобування, зберігання, транспорту-вання та переробку природного газу. Територіальне розміщення галузі зумовлене особливостями залягання природного газу в надрах землі. Промислові розробки газу в Україні зосереджені у трьох регіонах.

Прикарпатська нафтогазоносна область була освоєна пер-шою. В її межах розвідано 32 родовища із загальними запасами 94 млрд. м3 найбільші з яких: Угерське, Більче-Волицьке, Рудківське, Космацьке, Судово-Вишнянське, Немирівське, Солотвинське, Мукачівське тощо. На цю область припадало біля 8% (у 2001 р.) видобутку газу в державі.

У Прикарпатті збудовані магістральні газопроводи Дашава — Львів (завдовжки 75 км) і Дашава — Київ (510 км), який пізніше був продовжений до Москви. Діє також потужний міждержавний) газопровід Рудки — Мінськ – Вільнюс — Рига. Прикарпатські газопроводи підключені до трансконтинентальних газопроводів, які з'єднують Сибір (Росія) із країнами Східної Європи.

Дніпровсько-Донецька нафтогазоносна область найбільша в Україні, на неї припадає більше 87% (у 2001 р.) всього видобутку газу. Основні родовища природного газу розташовані в Харківсь-кій (Шебелинське, Хрестищенське, Кегичівське, Дружелюбівське, Західно-Хрестищенське і Єфремівське); Сумській (Рибальське і Качанівське); Полтавській (Солохо-Диканське); Дніпропетровсь-кій (Перещепинське) та Чернігівській (Гнідинцівське) областях. Загалом у межах нафтогазоносної області розвідано 111 родовищ газу, а його запаси складають 785,4 млрд. м3 .

Перші магістральні газопроводи у межах області були про-кладені від Шебелинського родовища до Харкова (76 км) і Чугує-ва (54 км). Нині найбільшими стрижневими газопроводами є; Шебелинка - Дніпропетровськ - Кривий Ріг - Одеса - Кишинів із відгалуженнями на Запоріжжя, Нікополь, Миколаїв, Херсон; Ше-белинка — Білгород — Курськ — Брянськ — Москва; Шебелинка — Полтава — Київ.

Причорноморсько-Кримська нафтогазоносна область тільки формується. Відкрито й експлуатується 17 газових родовищ із загальними запасами 14,3 млрд. м3. Найбільші із них: Голицинське, Джанкойське, Глібівське, Оленівське, Задорненське, Стрілківське та інші.

Загальна протяжність газоводів на території України становить близько 30 тис. км. А суцільна довжина газовідних мереж країни сягає понад 44 тис. км. Наявність потужної мережі газоводів дозво-лила газифікувати біля 30 тис. населених пунктів. Природний газ подається майже на 6 тис. промислових підприємств. Через терито-рію України прокладено магістральні газоводи "Союз" та Уренгой — Помари — Ужгород, що дозволяє Україні на компенсаційній основі здійснювати транзитне транспортування газу із Росії і країн Серед-ньої Азії у держави Західної Європи.

Щорічний видобуток природного газу в Україні складає 18-20 млрд. м3 . У 2001 році газова промисловість країни видобула 18,2 млрд., м3 блакитного палива. Споживання газу в 2000 р. сягнуло (І8,4 млрд., м3, в тому числі 57,8% промисловими підприємствами, 12,3% – житлово-комунальним господарством, 6,5% — транспортом. Частка сільського господарства у загальному споживанні природ-ного газу становить 0,4%, а будівництва — 0,2%.

ІІІ. Енергетика

Електроенергетика є базовою галуззю народногосподар-ського комплексу. Вона впливає на територіальну організа-цію продуктивних сил, що найбільш яскраво виявляється у тяжінні енергомістких галузей промисловості (алюмінієвої, титаномагнієвої та ін.) до великих електричних станцій.

Сучасне електроенергетичне господарство України за потужністю не поступається, а за багатьма показниками перевищує електроенергетичні господарства розвинених країн Європи. Ця галузь належить до найстаріших у кра-їні. Так, найдавніша згадка про водяний млин та викори-стання енергії річок в Україні припадає до 1292 p. A пер-ший випадок застосування електрики на території нашої країни пов'язують із 1878 p., коли інженер О. П. Бородін обладнав токарний цех київських залізничних майстерень чотирма електричними ліхтарями.

У 1888 р. було встановлене перше електричне освітлен-ня в саду Шато-де-Флер (тепер стадіон "Динамо") в Ки-єві, а 1890 р. почала працювати перша центральна елек-трична станція загального користування, яка освітлювала міський театр і Хрещатик. На початку століття в Україні функціонували дрібні електростанції з середньою потужні-стю 3 тис. кВт,