Фінанси як економічна категорія
Фінанси — це сукупність економічних відносин, що пов'я-зані з утворенням, розподілом і використанням грошових коштів у народному господарстві
До сфери фінансів належать такі грошові відносини, які, по-перше, виражають відносини між суспільством в особі держави, з одного боку, і підприємствами і організаціями — з іншого, а також грошові відносини підприємств і організацій між собою; по-друге, грошові відносини, які знаходяться під контролем центрального (в Україні — Національного) банку
Суб'єктами фінансових відносин є держава, підприємство, його структурні підрозділи, державні органи різних рівнів управління, громадські організації, члени суспільства.
Види фінансових відносин характеризують зміст грошових відносин між суб'єктами. Часто вони набувають форм платежів, відра-хувань до фондів, розподілу доходів, різноманітних податків, пільг тощо. Система суб'єктів і видів фінансових відносин в Україні досить складна (табл. 10).
Фінансова система в кожній країні має свої особливості. Вони визначаються економічними відносинами, що панують у країні, зміни в яких негайно відбиваються на фінансах.
Розрізняють розподільчу, регулюючу, контролюючу і стиму-люючу функції фінансів.
Розподільча функція характеризує розподіл фінансових ресурсів між регіонами, галузями, різними напрямами видатків підприємств і організацій. За допомогою цієї функції здійснюється розподіл вало-вого внутрішнього продукту, національного доходу, грошової вируч-ки підприємств і організацій.
Регулююча функція в основному діє тоді, коли треба внести відповідні зміни до розподілу грошових ресурсів. В одному випадку регулююча функція має характер коригування розподілу доходів. Припустімо, надання додаткових коштів регіонам для усунення наслідків стихійних лих, виправлення прорахунків, що виникли в про-цесі виконання бюджетних надходжень або видатків, подолання диспропорціональності в розвитку економіки, ліквідація відставання окремих галузей, забезпечення необхідних пріоритетів економічного розвитку. В інших випадках регулювання здійснюється для забезпечення стабілізації економіки, усунення кризових явищ.
Система фінансових відносин в Україні
Таблиця 10
№
пор |
Суб'єкт фінансових відносин |
Вид фінансових відносин
1 |
Між державою і підприємством |
Платежі до державного бюджету
Відрахування до різних фондів державного, регіонального та галузевого рівня
Фінансова підтримка державних підприємств і організацій з державного бюджету
2 |
Між підприємствами |
Платіжні зобов'язання постачальників і покупців
Штрафні санкції та неустойки за порушення договірної дисципліни
Фінансова винагорода за виконання особливих вимог замовника
3 |
Між підприємством і його струк-турними підрозділами, між під-приємством і його працівниками |
Обслуговування господарських зв'язків Матеріальна винагорода працівникам
4 |
Між державними органами різних рівнів управління |
Розподіл диференціальної ренти Фінансування природничо-охоронних заходів тощо
Фінансування регіонів, територіально-вироб-ничих комплексів
5 |
Між державою і кооперативни-ми, приватними підприємствами та організаціями |
Система оподаткування, економічні пільги
6 |
Між державою і організаціями та установами |
Бюджетне фінансування, система оподатку-вання
7 |
Між державою і населенням |
Пенсії, допомоги, стипендії, виплати з суспільних фондів споживання
8 |
Між державою і населенням |
Податки з населення, лотереї, вклади до Ощадного банку, споживчий кредит тощо
Контролююча функція полягає в тому, що за допомогою фінансів можна перевірити стан розвитку народного господарства, ефек-тивність діяльності підприємств, використання грошових ресурсів.
Контролююча функція фінансів дає можливість забезпечувати гос-подарську діяльність в межах економічної доцільності та існуючих вимог правового законодавства.
Стимулююча функція фінансів сьогодні ще не дістала визнан-ня серед певної частини економістів. Сутність цієї функції полягає в тому, що надходження фінансових ресурсів регіонам має певною мірою залежати від рівня господарювання регіону. Надмірна цент-ралізація вилучення грошових ресурсів нашою державою з регіонів призвела до того, що регіон майже втратив економічну ініціативу в розвитку господарства. Немає стимулів до створення власних доходів. Між тим стимулююча функція фінансів має сприяти підвищенню економічної ефективності господарювання, раціональному викори-станню резервів виробництва.
2. Провідне місце у фінансовій системі належить державно-му бюджету.
Бюджет є головним фінансовим планом створення і викори-стання фонду грошових коштів держави.
У державному бюджеті зосереджується значна частина національ-ного доходу країни.
Бюджетна система України складається з державного бюджету України, бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Киє-ва і Севастополя.
З переходом до ринкової економіки докорінно змінилася структура доходної частини бюджету України. Раніше вона складалась з таких платежів, як податок з обороту, плата за фонди, відрахування від при-бутків, частка податків у бюджеті була незначною (8-9 відсотків), Сьо-годні більшу частину доходів бюджету становлять податки з юридич-них і фізичних суб'єктів, тобто з підприємств та окремих громадян.
Видатки державного бюджету спрямовуються на розвиток народ-ного господарства, фінансування соціально-культурної сфери, забез-печення обороноздатності держави, утримання органів державного управління, у
Дефіцит бюджету— це та сума, на яку в цьому році видат-ки бюджету перевищують його доходи
Причин бюджетного дефіциту багато. Серед них: падіння суспіль-ного виробництва; зростання його граничних витрат, масовий випуск «порожніх» грошей; невиправдано роздуті соціальні програми, які не забезпечені фінансовими ресурсами; зростання витрат на фінан-сування воєнно-промислового комплексу; значні витрати на оборот «тіньового» капіталу; величезні непродуктивні видатки, приписки, крадіжки, втрати виробничої продукції тощо.
Для того щоб ліквідувати дефіцит бюджету, треба неухильно про-вадити лінію на випередження зростання доходів порівняно з видат-ками держави. У нашій країні ця лінія здійснюється за такими напря-мами:*
збільшення обсягів виробництва, зниження собівартості продукції;*
збільшення грошових надходжень завдяки випереджаючому зро-станню виробництва товарів народного споживання;*
подальше скорочення видатків на оборону і управління;*
обмеження зростання централізованих інвестицій у виробничу сферу;*
ліквідація збитковості у народному господарстві;*
проведення активної політики в галузі ресурсозберігання, по-силення боротьби з втратами, непродуктивними видатками і понад-нормативними запасами у народному господарстві.