місцевого самоврядування у сфері оподаткування.

Організаційна основа податкової системи будь-якої держави, тобто

правильне обчислення податків, своєчасна їх сплата, неможливість ухилення

від оподаткування забезпечуються добре продуманою системою обліку та

звітності суб’єктів господарювання.

Важливого значення при функціонуванні фінансового механізму набуває

система фінансових норм і нормативів. Її розробка й використання пов’язані

з низкою організаційних і методологічних труднощів, пов’язаних насамперед

із тим, що фінансові норми є синтетичним показником, а значить на їхню

абсолютку величину впливає безліч факторів, які треба врахувати. Необхідно

також відпрацювати методи коригування норм залежно від зміни факторів у

кожному певному періоді часу.

Наявні фінансові норми за методом їх формування можна розподілити на

чотири групи. До першої належать норми, що централізованозатверджуються

органами законодавчої і виконавчої влад – ставки заробітної плати, розмір

стипендій, ставки податків, деякі види зборів і відрахувань.

До другої групи належать норми, що уповні грунтуються на матеріальних

потребах. Це норми витрат на харчування в дошкільних та інших закладах

освіти й охорони здоров’я, норми витрат на медикаменти, освітоення,

опалення тощо.

Третю групу складають норми, що визначаються міністерствами та іншими

центральними органами виконавчої влади, з огляду на загальні методологічні

принципи створення й використання фінансових ресурсів. Це зокрема, норми

значної частини витрат бюджетних установ тощо.

Четверту групу складають фінансові нормативи, що використовуються на

загальнодержавному рівні й характеризують пропорції економічного та

соціального розвитку. На сьогодні ця група найменш досліджена й остаточно

не сформована.

З урахуванням вищесказаного, розробка сучасних фінансових норм які

задовольнили б потреби ринкового господарства, потребує дослідження

зв’язків, причин та умов, що впливають на їхню величину, а також

оптимального вибору розрахункового показника й форми застосування його на

практиці.

Важливою складово. Фінансового механізму є також стимули, спрямовані на

забезпечення своєчасного й повного надходження коштів до бюджету,

найекономнішого і найефективнішого їх використання, що припускає

застосування як матеріального заохочення, так і економічних санкцій.

Система стимулювання у складі нині діючого фінансового механізму включає в

основному різні санкції за неповне і несвоєчасне надходження коштів до

бюджету, неекономне і неефективне викорстання бюджетних асигнувань.

Найбільший перелік фінансових стимулів зосереджено в системі

взаємовідносин бюджету з господарськимим структурамий населенням. Причому

платежі до бюджету й система бюджетного фінансування лише тоді можуть

перетворитися в економічні стимули, якщо методи мобілізації, напрямки й

порядок використання бюджетних коштів будуть пов’язані з інтересами

суб’єктів господарювання.

Доходи бюджету – це ще не стимули, незважаючи на те, що їх формування

зачіпає матеріальні інтереси всіх, хто вносить відповідні платежі. Саме

собі вилучення коштів у платника не може заохотити його до кращих

результатів діяльності. Скоріше навпаки, ці платежі не зацікавлюють

платника в одержанні високих прибутків. Проте завдяки вдосконаленню порядку

стягнення платежів можна зацікавити того, хто сплачує, в кращих результатах

своєї діяльності.

На відміну від бюджетних доходів, що не завжди можуть бути економічними

стимулами, витрати бюджету потенційно завжди мають таку властивість. Все

залежить від того наскільки повно вдається цей потенціал у конкретних

формах бюджетного фінансування.

Досвід розвитку економіки в умовах ринку в багатьох зарубіжних країнах

підтверджує, що стабільність економічного зростання й підвищення

суспільного добробуту потребують постійного вдосконалення фінансового

механізму в кожній із його складових. Економічною наукою завжди

здійснювався пошук найефективніших ворм і методів удосконалення фінансового

механізму, і в більшості наукових джерел він одержав назву системи

макроекономічного регулювання.

Результати великої кризи 1929-1933 років засвідчили, що невтручання

держави в створення й використання фінансових ресурсів, а також відсутність

ефективного фінансового механізму регулювання економіки призводять до

значних втрат і соціальних потрясінь.

Англійський економіст Д.М.Кейнс заснував теоретичну школу, яка

висловилася проти традиційної класичної теорії, відповідно до якої

ринковий механізм автоматично забезпечує рівність попиту і пропозиції,

виключаючи тим самим тривалі порушення в економіці, у тому числі такі

явища, як спад виробництва, інфляція і безробіття.

Фінансовий механізм за ринкових умов потребує чіткої взаємодії всіх його складових. У процесі фінансового планування й прогнозування визна-чаються обсяги фінансових ресурсів, які створюватимуться в державі в цілому, обсяги ресурсів, що зосереджуватимуться й розподілятимуться через бюджетну систему й інші фінансові інститути, а також тих, що будуть у розпорядженні підприєм-ницьких структур і населення. Фінансове планування повинно базуватися на достовірній інформації, передусім на правильно визначених макроекономічних показниках. Водночас фактичного виконання прогнозних показників потребують наявні фінансові норми, стимули, санкції, що ма-ють хороше юридичне й наукове підґрунтя. Важливого значення при функціонуванні фінансового ме-ханізму набуває система фінансових норм і нормативів. Наявні фінансові норми за методом їх формування умов-но можна розподілити на чотири групи. До першої належать норми, що централізовано затверджуються органами законо-давчої та виконавчої влад — ставки заробітної плати, розмір стипендій, ставки податків, деяких видів зборів і відрахувань. До другої групи належать норми, що уповні грунтуються на матеріальних потребах. Це норми витрат на харчування в до-шкільних та інших закладах освіти. Третю групу складають норми, що визначаються міністер-ствами та іншими центральними органами виконавчої влади, це, зокрема, норми значної частини витрат бюджетних установ тощо. Четверту групу складають фінансові нормативи, що вико-ристовуються на загальнодержавному рівні й характеризують пропорції економічного та соціального розвитку. Важливою складовою фінансового механізму є також сти-мули, спрямовані на забезпечення своєчасного й повного над-ходження коштів до бюджету, найекономнішого і найефектив-нішого їх використання, що припускає застосування як матеріального заохочення, так і економічних санкцій. Система стимулювання у складі нині діючого фінансового механізму включає, в основному, різні санкції за неповне й несвоєчасне надходження коштів до бюджету, неекономне й