Абсолютні величини економічних явищ і процесів — це конкретні числові вирази цих явищ і процесів (обсяг виробництва, сума доходів, витрат, прибутку тощо). Без ви-користання даних про ці величини аналіз найчастіше не може бути повноцінним, проте, на противагу статистиці, де абсолютні величини є основними вимірниками, в аналізі вони служать головним чином для розрахунку відносних і середніх величин.

Відносні величини — це величини, які встановлюються шляхом порівняння з будь-якими іншими (процент, пито-ма вага, індекс, темп зростання, прибуток на одну гривню вкладеного капіталу тощо). Тільки відносні величини да-ють точне і наочне уявлення про розвиток того чи іншого економічного явища. Наприклад, цілком зрозуміло, що ви-раз: "Підприємство № 1 у 1998 р. одержало 2,5 млн грн. прибутку, а підприємство № 2 — 0,6 млн грн. прибутку" має незрівнянно менше аналітичне значення, ніж вираз: "Підприємство № 1 за 1998 р. одержало прибуток у роз-мірі 0,17 грн. на одну гривню вкладеного власного капі-талу, а підприємство № 2 — 0,53 грн. на одну гривню вкла-деного власного капіталу". Те ж саме можна сказати про вирази: "У 1998 р. підприємство виробило продукції на суму 3400 тис. грн." і "Випуск продукції підприємства у 1998 р. становив 82,4% до обсягу продукції за 1997 р." і т. ін.

Порівняння — дуже поширений прийом, який застосо-вується в аналізі; саме з нього, звичайно, розпочинається розв'язання багатьох аналітичних задач, саме воно задає напрямок аналітичному дослідженню. У фінансово-еконо-мічному аналізі застосовуються такі порівняння:

Основна умова ефективності застосування прийому по-рівняння (і водночас одна з найскладніших задач фінан-сово-економічного аналізу) — це досягнення зіставності показників, які характеризують процес, що аналізується. Тільки після того, як з'являється повна впевненість, що показники зіставні між собою за всіма параметрами, мож-на проводити аналітичні розрахунки, які базуються на по-рівнянні. Безглуздо порівнювати без попередньої обробки, наприклад, фінансові ресурси підприємства за даними звітних балансів для висновків про їх динаміку в умовах значної інфляції, так само, як фондовіддачу основних за-собів підприємства хутряної промисловості з аналогічним показником підприємства машинобудування, або, скажімо, річні суми одержаного українським підприємством при-бутку в 2002—2007 рр., коли інфляція у країні досягала 10 000% , а вимірник прибутку — карбованець, гривня — постійно змінював свою купівельну спроможність. Дина-мічні порівняння майже завжди потребують перерахунку показників у зіставні ціни за допомогою індексів цін і та-рифів.

Побудова рядів динаміки. Для відображення розвитку аналізованого показника у часі (в динаміці) будують ряди динаміки. Вони являють собою хронологічні (моментні) або часові (інтервальні) ряди значень показника, які да-ють змогу аналізувати особливості розвитку того чи іншо-го економічного явища. Ряди динаміки можуть бути по-будовані за абсолютними, відносними або середніми вели-чинами.

Вже просте прочитання й осмислення даних, представ-лених подібним чином, дає підстави для деяких важливих аналітичних висновків. Вони, однак, можливі, якщо витри-мується основна умова застосування прийому порівняння взагалі і, зокрема, побудови рядів динаміки, — йдеться про зіставність усіх величин, що входять у ряди динаміки. У фінансово-економічному аналізі доводиться досягати зістав-ності показників або при збиранні та обробці необхідних для побудови рядів динаміки даних, або шляхом перера-хування зібраних незіставних даних. Задача зведення рядів динаміки до зіставного виду тим складніша, чим більший часовий період охоплює аналізований масив інформації.