Формування переліку проблем, що підлягають програмному розв'язанню здійснюється на підставі стратегії соціально-економічної політики держави. У зв'язку з тим, що ЦКП держав-ного рівня потребують, як правило, великих обсягів фінансових і матеріальних ресурсів і навіть (у деяких випадках) створення спеціальних органів управління, формування національних про-грам доцільно здійснювати тільки в разі, по-перше, великої на-родногосподарської значущості та, по-друге, неможливості комп-лексного розв'язання проблем за допомогою традиційних методів планування та регулювання. Відтак, основними принципами формування переліку проблем, для розв'язання яких необхідне розроблення відповідних програм, є: оцінка суспільних потреб у вирішенні тієї чи тієї проблеми; облік і аналіз негативних і пози-тивних зовнішніх ефектів, які можуть виникнути в результаті ви-рішення існуючих проблем; порівнювання витрат на розв'язання проблем із ресурсними можливостями.

Процедура відбору проблем, що підлягають програмному роз-в'язанню, пов'язана з пріоритетами соціально-економічної політики держави. Проголошення державних пріоритетів здійснюється на підставі політичних рішень, які мають відповідати принципам еко-номічної ефективності та соціальної справедливості.

"); // -->

2. Формування вихідного завдання на розробку програми.

Роботу з формування вихідного завдання на розробку ЦКП здійснює замовник. Вихідне завдання має складатися з таких го-ловних блоків:—

розгорнуте формулювання головної цілі, підцілей та зав-дань програми;—

орієнтовний перелік центральних та місцевих державних органів, які братимуть участь у реалізації програми;—

обсяг витрат на розробку та реалізацію програми із зазна-ченням основних джерел фінансування;—

інші вказівки щодо організації розробки та реалізації про-грами.

Характер і специфіка народногосподарських проблем, а також рівень компетенції державних органів зумовлюють необхідність визначення статусу учасників програмно-цільового планування. Учасниками формування та реалізації ЦКП є: державний ор-ган — замовник ЦКП; головний розробник ЦКП; державні орга-ни — виконавці ЦКП; підприємства — виконавці заходів ЦКП.

Державний орган — замовник ЦКП (орган законодавчої, вико-навчої, представницької влади) впливає на всі етапи життєвого цик-лу програми: визначає проблеми, способи їхнього розв'язання й цілі програми; формує вихідне завдання на розробку програми; визначає головного розробника програми; затверджує програму та забезпе-чує контроль її виконання. У разі, коли розв'язання проблеми по-требує високого рівня компетенції учасника програмно-цільового управління створюють орган управління програмою, якому переда-ють повноваження державного замовника ЦКП.

Головний розробник ЦКП — організація, основними функція-ми якої є: розробка проекту програми, координація дій виконав-ців програми, контроль виконання й коригування заходів ЦКП. Функції головного розробника може виконувати орган управлін-ня програмою, якщо такий створено. Головним розробником мо-же бути й колектив фахівців з державних службовців високого рангу, науковців, провідних спеціалістів у галузі виробництва, фінансів, маркетингу, інформаційних технологій і т. п.

Державний орган — виконавець ЦКП (орган державної вико-навчої влади) несе відповідальність за виконання певних заходів ЦКП. Найважливішою функцією цього учасника програмно-цільового управління є укладання державних контрактів з під-приємствами — виконавцями завдань програми.

Підприємство — виконавець ЦКП — це підприємство (уста-нова, організація), що забезпечує виконання конкретних завдань програми (державних замовлень) через виробництво продукції (виконання робіт, надання послуг). 3. Розробка проекту програми.

Роботу з розробки проекту ЦКП очолює й координує орган управління програмою. Проект програми має включати такі го-ловні розділи: цільовий; зведений; організаційний.

У цільовому розділі наводиться постановка й опис проблеми, а також способи її розв'язання.

Для чіткого визначення способів досягнення цілей і заходів програми цілі повинні відповідати трьом основним вимогам:

конкретності, визначеності в часі і реальності. Конкретність до-сягається встановленням кількісних і якісних орієнтирів (норма-тивів) — інформаційної бази для дальших організаційних рішень, планово-економічних розрахунків, оцінки результатів діяльності виконавців і контролю. Визначеність у часі передбачає форму-лювання спочатку головної цілі, потім — підцілей другого, тре-тього і т. д. рівнів із зазначенням строків їхнього досягнення. Установлення цілей, які перевищують можливості економіки, може призвести до значних збитків і дальшого загострення соці-ально-економічних проблем. Тому цілі, підцілі та завдання цільо-вих комплексних програм мають бути реальними.

Конкретність, визначеність строків досягнення і реальність цілей забезпечуються за допомогою побудови дерева цілей. Про-цедура побудови дерева цілей може включати такий порядок дій:

1. Експертний аналіз відповідності вихідного формулювання цілі програми проблемі, яка підлягає розв'язанню.

2. Виявлення часткових цілей програми та їх аналіз.

3. Оформлення даних, здобутих у ході експертизи, в установ-леній формі (у вигляді таблиці або матриці). Кожен експерт має подати власний варіант набору часткових цілей.

4. Узгодження думок експертів на підставі аналізу запропоно-ваних варіантів і побудова дерева цілей.

Дерево цілей є основою для визначення альтернативних засо-бів і методів досягнення цілей, побудови дерева рішень, форму-вання переліку основних заходів і завдань програми. Вибір аль-тернативних варіантів досягнення цілей здійснюється через порівняння соціально-економічної ефективності кожного з варі-антів за допомогою існуючої методики визначення ефективності з урахуванням позитивних і негативних екстерналій.

Зведений розділ програми включає: основні показники про-грами; перелік основних заходів програми; ресурсне забезпечен-ня заходів програми.

Перелік основних показників програми обумовлений характе-ром та специфікою проблем і цілей. Він може включати показни-ки, які відображають: обсяги виробництва продукції (робіт, по-слуг); уведення в дію виробничих потужностей, основних фондів та об'єктів виробничого й невиробничого призначення; приріст запасів корисних копалин; характеристику структурних зрушень в економіці; зростання рівня життя населення і т. д. Основні по-казники програми розробляються як в цілому на весь життєвий Цикл програми,