- створення гнучкої системи регулювання транспортних тарифів, яка б враховувала інтереси споживачів транспортних послуг і транспортних організацій. Вироблення та реалізація відповідно до вимог ринкової економіки механізмів прямої, адресної компенсації пільг на проїзд окремих категорій пасажирів на всіх видах транспорту;

- створення єдиного інформаційного простору транспортно-дорожнього комплексу на основі впровадження сучасних інформаційних та керуючих систем, розвитку бази інформатики;

- розвиток та активізація наукового потенціалу транспортної галузі, створення орієнтованої на перспективу системи підготовки і перепідготовки кадрів на транспорті;

- державне стимулювання і підтримка національних виробників транспортної техніки;

- вироблення та реалізація політики у соціальній сфері транспорту, як складової загальної транспортної політики, спрямованої на забезпечення стабільної роботи транспорту. 

Основні напрямки Концепції

Удосконалення державного регулювання діяльності транспорту

Державне регулювання роботи транспорту в умовах ринку повинно забезпечувати баланс загальнодержавних і корпоративних інтересів і визначатися на основі розподілу відповідальності за окремі сфери діяльності ТДК між державою та підприємствами.

До сфери прямої відповідальності держави відносяться:

- створення правової бази транспортної діяльності і контроль за дотриманням законодавства;

- нагляд за забезпеченням безпеки транспортного процесу, охорони навколишнього середовища;

- стратегічний розвиток транспортної інфраструктури;

- збереження в країні єдиного транспортного простору;

- фінансування транспортної роботи, виконуваної для спеціальних потреб держави і забезпечення доступності транспортних послуг для соціально незахищених верств населення;

- контроль і економічне регулювання ринку транспортних послуг для забезпечення їх доступності, якості, соціальних нормативів;

- здійснення недискримінаційних для інших держав заходів захисту інтересів держави, національних перевізників;

- сприяння залученню інвестицій;

- тарифне регулювання діяльності монопольних утворень.

Основними формами державного регулювання мають стати закони України та інші нормативно-правові акти, цільові програми розвитку транспорту, механізми ліцензування, сертифікації та контролю. Для їх ефективної дії повинні, як правило, використовуватися податкові, кредитно-фінансові, митні та інші економічні важелі.

Пріоритетними напрямками державного регулювання в транспортній галузі мають стати сфери діяльності, де особливо відчувається потреба у підвищенні конкурентоспроможності національного транспорту, зокрема в питаннях модернізації транспортної мережі і термінальних комплексів у складі МТК, впровадження інформаційних технологій, електронного документообігу, розвитку комбінованого транспорту, створення інституту операторів змішаних перевезень, формування та реалізації цільових програм оновлення рухомого складу на всіх видах транспорту.

За окремими видами транспорту основна увага має бути сконцентрована на вирішенні наступних проблем державного регулювання:

Залізничний транспорт

- законодавче врегулювання питань компенсації збитків залізниць від нерентабельних приміських перевезень при контролі їх замовників за дотриманнямекономічно обгрунтованих витрат;

- розробка і впровадження економічного механізму реалізації вимог чинного законодавства стосовно державного фінансування придбання пасажирського рухомого складу;

- забезпечення поступового переходу на принципи європейської транспортної політики в області залізничного транспорту.  

Морський та річковий транспорт

- прийняття державних цільових програм розвитку морського і річкового транспорту та забезпечення безпеки судноплавства.

Створення правових засад:    

діяльності морських і річкових портів в нових економічних умовах на основі організаційного розмежування адміністративних і господарських функцій управління;    

основ судноплавної політики держави;    

взаємодії різних видів транспорту у транспортних вузлах.   

Автомобільний транспорт і дорожнє господарство    

вдосконалення системи державного контролю за дотриманням автоперевізниками усіх форм власності вимог законодавства про транспорт забезпечення ліцензування господарської діяльності по наданню послуг з перевезення пасажирів і вантажів відповідно до чинного законодавства;    

визначення на законодавчому рівні стабільних джерел фінансування дорожнього комплексу в необхідних обсягах, виходячи з соціально-економічних і оборонних потреб держави і створення цільових дорожніх фондів.  

Авіаційний транспорт    

прийняття державних цільових програм розвитку та забезпечення безпечної діяльності цивільної авіації України;    

завершення процесу відокремлення аеропортів від підприємств, що здійснюють авіаційні перевезення з подальшою передачею аеропортів (крім Державного міжнародного аеропорту Бориспіль та регіональних аеропортів) до сфери управління облдержадміністрацій;    

законодавче вирішення питань: передачі аеропортам права безстрокового і безкоштовного користування земельними ділянками в межах землевідводу, включаючи привокзальні площі;    

створення незалежного органу з розслідування авіаційних подій;    

удосконалення порядку використання коштів спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України в міжнародних організаціях;    

створення механізму формування та використання Державного лізингового фонду для лізингу авіаційної техніки.  

Удосконалення управління транспортною системою

Основні принципи реформування системи управління транспортом:    

розмежування функцій державного управління та управління підприємств ТДК;    

розмежування виробничих та регулятивно-контрольних функцій;    

створення організаційних структур управління в об’єднаннях підприємств переважно на комерційній основі.

На залізничному транспорті обов’язковою умовою реформування управління є збереження єдиної системи залізничного транспорту України як цілісного виробничо-господарського комплексу. Для розмежування функцій державного і господарського управління передбачається створення на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, залізниць та підпорядкованих їм підприємств господарюючого суб’єкта з передачею функцій, що відносяться до державного управління від Укрзалізниці до Міністерства транспорту та зв'язку.

В системі залізничного транспорту здійснюється поступовий розподіл монопольного і конкурентного або потенціально-конкурентного секторів. При цьому, державне регулювання тарифів і цін на послуги повинно зберігатися у монопольному секторі. В конкурентному секторі здійснюється поетапна лібералізація ціноутворення.

Вирішується питання забезпечення доступу компаній-операторів до виробничої інфраструктури залізничного транспорту на рівноправній основі, збереження у складі новостворюваного суб’єкту господарювання об’єктів соціальної сфери, які необхідні для забезпечення соціального захисту працівників залізничного транспорту.

Основні функції новостворюваного суб’єкту господарювання:    

управління перевізним процесом;    

утримання об’єктів інфраструктури;    

організація і контроль за фінансово-господарською діяльністю підрозділів, що входять до його складу;    

розробка і реалізація єдиної технічної, інвестиційної та соціальної політики;    

надання компаніям-операторам послуг з користування інфраструктурою.

Реформування системи управління та організаційної структури залізничного транспорту передбачається поетапно.

На першому етапі (2001-2005 роки) формується необхідна нормативно-правова база, визначаються заходи щодо чіткого розмежування функцій державного і господарського