ПРОГРАМА інтеграції України до Європейського Союзу

Передмова

Пріоритетність співробітництва України з Європейським Союзом

(ЄС) та його окремими державами-членами пов'язана з тим, що це

угруповання буде визначати напрями економічного прогресу та

політичну стабільність в регіоні у довгостроковій перспективі.

Ця Програма інтеграції України до Європейського Союзу (далі -

Програма) повинна стати головним інструментом загальної стратегії

на шляху наближення України до ЄС за всім спектром

співробітництва - політичним, соціальним, фінансовим, економічним,

торговельним, науковим, освітнім, культурним тощо. Інші програми

та плани політичного, соціально-економічного спрямування, що

розробляються або підлягають розробленню органами виконавчої

влади, повинні грунтуватися на цілях цієї Програми.

На сьогодні вже створено політико-правові та організаційні

передумови для реалізації Програми:

укладено Угоду про партнерство і співробітництво між Україною

і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами

( 998_012 ) (далі - УПС), якою передбачено утворення таких

органів: Рада з питань співробітництва між Україною та

Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) та Комітет з

питань співробітництва між Україною та Європейськими

Співтовариствами (Європейським Союзом), Комітет з парламентського

співробітництва між Україною та Європейськими Співтовариствами

(Європейським Союзом);

розроблено спільну робочу програму імплементації УПС, яка

щороку переглядається на підставі даних спільного моніторингу

України та ЄС щодо прогресу у її виконанні;

засновано політичні діалоги:

на найвищому рівні - щорічні саміти Україна - ЄС;

на рівні міністрів та підрозділів міністерств закордонних

справ Україна - ЄС, а також діалог Україна - Трійка ЄС;

на галузевому рівні структур та рівнях, що відповідають за

реалізацію УПС ( 998_012 ) та європейську інтеграцію;

у рамках міжнародних, загальноєвропейських та регіональних

інституцій;

за затвердженими планами триває робота галузевих підкомітетів

Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС;

розроблено Програму технічної допомоги ЄС Україні;

налагоджено співробітництво на двосторонній основі Україна -

держави - члени ЄС.

Шляхи та темпи реалізації окремих пріоритетів та Програми в

цілому будуть визначатись прогресом у проведенні економічних

реформ, що є головною умовою успішної адаптації Україною в

достатніх обсягах правових та нормативних стандартів ЄС - Acquis

communautaire.

Структуру цієї Програми визначено з урахуванням досвіду

країн - кандидатів на вступ до ЄС, а також галузевих програм

інтеграції України до ЄС. У Програмі охоплено практично всі сфери

суспільного життя держави з метою досягнення критеріїв, що

випливають з цілей валютного, економічного та політичного союзу

держав - членів ЄС і сформульовані Радою ЄС в червні 1993 р. у

м. Копенгагені (далі - копенгагенські критерії).

Програма містить 140 розділів, кожний з яких має такі

частини:

Поточна ситуація (характеризується поточний рівень готовності

України виконати відповідні зобов'язання у конкретній сфері для

досягнення головної мети - набуття членства в ЄС. Визначається

поточний ступінь відповідності нормативно-правових документів

України базовим нормам ЄС);

Короткострокові (2000-2001 роки), середньострокові

(2002-2003 роки) та довгострокові (2004-2007 роки) пріоритети

(сформульовано верхній рівень цілей, яких слід досягти у

відповідний термін; крім конкретних організаційних заходів щодо

реформування окремих сфер суспільного життя країни, визначено

найважливіші напрями адаптації законодавства України до

законодавства ЄС);

Інституційні потреби, фінансові потреби (дано оцінку

ресурсів, необхідних для реалізації визначених пріоритетів).

Крім того, у підрозділі 19.3 наведена загальна оцінка

фінансових та інституційних потреб для реалізації Програми в

цілому. У зв'язку з відсутністю нормативних методів проведення

такої оцінки її необхідно розглядати лише як орієнтовну для

подальшого опрацювання питання щодо фінансування інтеграційних

заходів.

У додатках до Програми подано довідковий матеріал за

основними показниками економічного розвитку України та їх

динамікою, а також поточним станом співробітництва окремих

областей України з державами - членами ЄС.

Механізм реалізації Програми визначено у розділі II Стратегії

інтеграції України до Європейського Союзу, затвердженої Указом

Президента України від 11 червня 1998 року N 615 ( 615/98 ), де

передбачено із створенням Програми щороку розробляти План дій по

реалізації стратегічного курсу України на інтеграцію до ЄС.

Базова система пріоритетів Програми дасть змогу щороку

визначати взаємоузгоджений комплекс конкретних заходів у рамках

зазначеного Плану дій.

Передбачається, що Українською частиною Ради з питань

співробітництва між Україною та Європейськими Співтовариствами

(Європейським Союзом) та Українською частиною Комітету з питань

співробітництва між Україною та Європейськими Співтовариствами

(Європейським Союзом), Міністерством економіки України,

Міністерством закордонних справ України, Міністерством юстиції

України та Міжвідомчою координаційною радою з адаптації

законодавства України до законодавства Європейського Союзу буде

організовано систематичний моніторинг виконання щорічних планів

дій з тим, щоб простежувати прогрес реалізації Програми та вносити

необхідні корективи для забезпечення інтеграційних процесів. Разом

з тим це не виключає можливість оперативного планування та

реалізації інших заходів, які не суперечать цілям Програми, але не

передбачені щорічним планом дій.

Починаючи з 1998 року, Комітетом з питань співробітництва між

Україною та ЄС в Україні набуто певний досвід щодо моніторингу

інтеграційних заходів. Із набуттям Програмою чинності він мав би

бути вдосконалений з тим, щоб краще відповідати її головній меті.

Розділ 1. КРИТЕРІЇ ЧЛЕНСТВА В ЄС

Поточна ситуація

Створення умов для набуття Україною членства в ЄС означає,

насамперед, необхідність проведення відповідних реформ на основі

реалізації УПС ( 998_012 ) з поступовим досягненням відповідності

копенгагенським критеріям.

Головні напрями досягнення відповідності копенгагенським

критеріям

1. Демократія та верховенство права. Це, зокрема, розвиток

судової системи і відповідної галузі законодавства (судовий

кодекс, закон про статус суддів, кримінальний кодекс та інше).

Йдеться також про нормативну базу щодо здійснення прокурорського

нагляду, управління судами, програми підготовки суддів і

підвищення їх кваліфікації. Повинна бути достатньо розвинутою і

відповідна матеріально-технічна інфраструктура (приміщення судів,

пенітенціарна система, спеціалізовані інформаційні системи і бази

даних).

2. Права людини і захист національних меншин. Насамперед це

закони про громадянство, статус державної мови і її викладання,

міграційна політика і відповідні інституції, приєднання країни -

кандидата до основоположних міжнародних конвенцій у зазначеній

галузі.

3.