ПРОГРАМА інтеграції України до Європейського Союзу
Передмова
Пріоритетність співробітництва України з Європейським Союзом
(ЄС) та його окремими державами-членами пов'язана з тим, що це
угруповання буде визначати напрями економічного прогресу та
політичну стабільність в регіоні у довгостроковій перспективі.
Ця Програма інтеграції України до Європейського Союзу (далі -
Програма) повинна стати головним інструментом загальної стратегії
на шляху наближення України до ЄС за всім спектром
співробітництва - політичним, соціальним, фінансовим, економічним,
торговельним, науковим, освітнім, культурним тощо. Інші програми
та плани політичного, соціально-економічного спрямування, що
розробляються або підлягають розробленню органами виконавчої
влади, повинні грунтуватися на цілях цієї Програми.
На сьогодні вже створено політико-правові та організаційні
передумови для реалізації Програми:
укладено Угоду про партнерство і співробітництво між Україною
і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами
( 998_012 ) (далі - УПС), якою передбачено утворення таких
органів: Рада з питань співробітництва між Україною та
Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) та Комітет з
питань співробітництва між Україною та Європейськими
Співтовариствами (Європейським Союзом), Комітет з парламентського
співробітництва між Україною та Європейськими Співтовариствами
(Європейським Союзом);
розроблено спільну робочу програму імплементації УПС, яка
щороку переглядається на підставі даних спільного моніторингу
України та ЄС щодо прогресу у її виконанні;
засновано політичні діалоги:
на найвищому рівні - щорічні саміти Україна - ЄС;
на рівні міністрів та підрозділів міністерств закордонних
справ Україна - ЄС, а також діалог Україна - Трійка ЄС;
на галузевому рівні структур та рівнях, що відповідають за
реалізацію УПС ( 998_012 ) та європейську інтеграцію;
у рамках міжнародних, загальноєвропейських та регіональних
інституцій;
за затвердженими планами триває робота галузевих підкомітетів
Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС;
розроблено Програму технічної допомоги ЄС Україні;
налагоджено співробітництво на двосторонній основі Україна -
держави - члени ЄС.
Шляхи та темпи реалізації окремих пріоритетів та Програми в
цілому будуть визначатись прогресом у проведенні економічних
реформ, що є головною умовою успішної адаптації Україною в
достатніх обсягах правових та нормативних стандартів ЄС - Acquis
communautaire.
Структуру цієї Програми визначено з урахуванням досвіду
країн - кандидатів на вступ до ЄС, а також галузевих програм
інтеграції України до ЄС. У Програмі охоплено практично всі сфери
суспільного життя держави з метою досягнення критеріїв, що
випливають з цілей валютного, економічного та політичного союзу
держав - членів ЄС і сформульовані Радою ЄС в червні 1993 р. у
м. Копенгагені (далі - копенгагенські критерії).
Програма містить 140 розділів, кожний з яких має такі
частини:
Поточна ситуація (характеризується поточний рівень готовності
України виконати відповідні зобов'язання у конкретній сфері для
досягнення головної мети - набуття членства в ЄС. Визначається
поточний ступінь відповідності нормативно-правових документів
України базовим нормам ЄС);
Короткострокові (2000-2001 роки), середньострокові
(2002-2003 роки) та довгострокові (2004-2007 роки) пріоритети
(сформульовано верхній рівень цілей, яких слід досягти у
відповідний термін; крім конкретних організаційних заходів щодо
реформування окремих сфер суспільного життя країни, визначено
найважливіші напрями адаптації законодавства України до
законодавства ЄС);
Інституційні потреби, фінансові потреби (дано оцінку
ресурсів, необхідних для реалізації визначених пріоритетів).
Крім того, у підрозділі 19.3 наведена загальна оцінка
фінансових та інституційних потреб для реалізації Програми в
цілому. У зв'язку з відсутністю нормативних методів проведення
такої оцінки її необхідно розглядати лише як орієнтовну для
подальшого опрацювання питання щодо фінансування інтеграційних
заходів.
У додатках до Програми подано довідковий матеріал за
основними показниками економічного розвитку України та їх
динамікою, а також поточним станом співробітництва окремих
областей України з державами - членами ЄС.
Механізм реалізації Програми визначено у розділі II Стратегії
інтеграції України до Європейського Союзу, затвердженої Указом
Президента України від 11 червня 1998 року N 615 ( 615/98 ), де
передбачено із створенням Програми щороку розробляти План дій по
реалізації стратегічного курсу України на інтеграцію до ЄС.
Базова система пріоритетів Програми дасть змогу щороку
визначати взаємоузгоджений комплекс конкретних заходів у рамках
зазначеного Плану дій.
Передбачається, що Українською частиною Ради з питань
співробітництва між Україною та Європейськими Співтовариствами
(Європейським Союзом) та Українською частиною Комітету з питань
співробітництва між Україною та Європейськими Співтовариствами
(Європейським Союзом), Міністерством економіки України,
Міністерством закордонних справ України, Міністерством юстиції
України та Міжвідомчою координаційною радою з адаптації
законодавства України до законодавства Європейського Союзу буде
організовано систематичний моніторинг виконання щорічних планів
дій з тим, щоб простежувати прогрес реалізації Програми та вносити
необхідні корективи для забезпечення інтеграційних процесів. Разом
з тим це не виключає можливість оперативного планування та
реалізації інших заходів, які не суперечать цілям Програми, але не
передбачені щорічним планом дій.
Починаючи з 1998 року, Комітетом з питань співробітництва між
Україною та ЄС в Україні набуто певний досвід щодо моніторингу
інтеграційних заходів. Із набуттям Програмою чинності він мав би
бути вдосконалений з тим, щоб краще відповідати її головній меті.
Розділ 1. КРИТЕРІЇ ЧЛЕНСТВА В ЄС
Поточна ситуація
Створення умов для набуття Україною членства в ЄС означає,
насамперед, необхідність проведення відповідних реформ на основі
реалізації УПС ( 998_012 ) з поступовим досягненням відповідності
копенгагенським критеріям.
Головні напрями досягнення відповідності копенгагенським
критеріям
1. Демократія та верховенство права. Це, зокрема, розвиток
судової системи і відповідної галузі законодавства (судовий
кодекс, закон про статус суддів, кримінальний кодекс та інше).
Йдеться також про нормативну базу щодо здійснення прокурорського
нагляду, управління судами, програми підготовки суддів і
підвищення їх кваліфікації. Повинна бути достатньо розвинутою і
відповідна матеріально-технічна інфраструктура (приміщення судів,
пенітенціарна система, спеціалізовані інформаційні системи і бази
даних).
2. Права людини і захист національних меншин. Насамперед це
закони про громадянство, статус державної мови і її викладання,
міграційна політика і відповідні інституції, приєднання країни -
кандидата до основоположних міжнародних конвенцій у зазначеній
галузі.
3.