Умови економічної конкуренції в Україні

Щороку Антимонопольним комітетом України (АМК) припиняється близько 1,5 тис. порушень конкурентного законодавства. З 1656 порушень, припинених органами комітету в 2001 p., понад половину (847) є зловживаннями монопольним становищем. Фактів дискримінації суб'єктів господарювання органами влади виявлено 396 (або 23,9%). Водночас порівняно невелика кількість справ розслідувалася з питань картелів і недобросовісної конкуренції. Така ситуація пояснюється тим, що зловживання монопольним становищем і дискримінація підприємців органами влади - це порушення, які, як правило, мають беззаперечні докази у вигляді документів або рішень органів влади і суб'єктів господарювання. їх можна обґрунтовувати економічними розрахунка-ми, здійсненими на підставі регулярної статистичної звітності та разових обстежень. Щодо антиконкурентних узгоджених дій та недобросовісної конку-ренції, то розгляд відповідних справ, як правило, ускладнюється недосконалістю нормативної бази та процедури розслідування, відсутністю безпосередніх доказів, проблемами з проведенням експертизи тощо.

Чинний Закон України "Про захист економічної конкуренції" побудовано так, що кожний вид порушень описується в окремій статті, де обов'язково гово-риться про заборону цих дій. Крім того, в статті 50 додатково наводиться повний перелік дій, які кваліфікуються як порушення законодавства про захист еконо-мічної конкуренції.

Антиконкурентні узгоджені дії

Антиконкурентні узгоджені дії, а простіше сказати, змови підприємців. це вид порушень антимонопольного законодавства, досить складний для розслі-дування, їх важко виявити, а ще важче довести. З цієї причини частка подібних справ у структурі порушення припинення АМК рік у рік була ???

(у 2001р. - 2%). хоча даний напрям розслідувань, бур визначений як пріоритетний, і великі зусилля працівників усіх органів комітету при проведенні перевірок спрямовувалися на виявлення саме таких порушень.

Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються:

1) встановлення цін або інших умов придбання або реалізації товарів;

2) обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвит-ку та інвестицій або встановлення контролю над ними;

3) поділу ринків;

4) спотворення результатів торгів, аукціонів і конкурсів;

5) усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (виходу з ринку) інших суб'єктів господарювання;

6) застосування різних умов до рівнозначних договорів;

7) укладення договорів за умови прийняття додаткових зобов'язань, які не стосуються предмета цих договорів;

8) обмеження конкурентоспроможності підприємців без об'єктивно виправ-даних причин.

Усі названі дії законом забороняються. Але він дає цілу систему виключень із загальних вимог. Так, передбачається звільнення від відповідальності за антиконкурентні узгоджені дії, якщо порушник добровільно повідомляє про них органи АМК. Правда, звільнення від відповідальності є можливим лише у разі, якщо порушник надасть інформацію, яка відіграє істотну роль для прийняття рішення у справі. Але поняття про те, що істотно, а що ні, не має чіткого визна-чення. Крім того, в законі вказується, що порушник не може бути звільнений від відповідальності, якщо після повідомлення органів комітету він не вжив ефективних заходів до припинення цього порушення, був ініціатором або керівником заборонених дій, не надав усієї інформації, яку міг безперешкодно отримати. Усі ці застереження чітко не визначено, що може викликати проблеми в практиці застосування розглянутих виключень.

До системи виключень із загальних вимог заборони антиконкурентних узгоджених дій входять угоди про передання прав інтелектуальної власності. Крім того, ця система включає звільнення для малих і середніх підприємців. Відповідно до статті 1 розглядуваного закону, малим і середнім підприємцем вважається суб'єкт господарювання, чий річний доход не перевищує 500 тис. ЄВРО, якщо на ринку, де він діє, є конкуренти з набагато більшою ринковою часткою. Положення закону не застосовуються до таких добровільних узгодже-них дій цих підприємців щодо спільного придбання товарів, які не призводять до істотного обмеження конкуренції та сприяють підвищенню їх конкурен-тоспроможності. Поняття "істотне обмеження конкуренції" та "рівень сприяння конкурентоспроможності" знову ж таки точно не визначено.

Не підпадають під заборону узгоджені дії підприємців щодо поставок і використання власних товарів. Інакше кажучи, коли в угоді йдеться про встановлення цін підприємств-конкурентів, то це с забороненою дією. А от коли підприємець у договорі з дистриб'ютором або споживачем свого товару визна-чає умови формування цін, то це не заборонено.

При загальній забороні антиконкурентних узгоджених дій, частина їх за певних умов може бути дозволена органами АМК (стаття 10) Йдеться про випадки, коли учасники таких дій можуть довести, що вони сприяють:

- удосконаленню виробництва, придбанню або реалізації товару:

- техніко-технологічному та економічному розвиткові;

- розвиткові малих і середніх підприємців;

- оптимізації експорту або імпорту товарів;

- розробці та застосуванню уніфікованих технічних умов або стандартів:

- раціоналізації виробництва.

Звичайно, все це можна доводити з більшим чи меншим успіхом, але в???? ???? нидіють, коли внаслідок заявлених ??? ????;:х дій KV-HK\\:.. *.,* * обмежується на всьому ринку або на його з??? частині.

Якщо укладаються угоди, які можуть бути дозволені відповідно до статті 10, то підприємці не мають права чинити узгоджені дії без дозволу органів АМК. Порядок надання такого дозволу регулюється "Положенням про порядок подання заяв до органів Антимонопольного комітету України про надання дозволу на узгоджені дії суб'єктів господарювання".

Окремо слід сказати про роль Кабінету Міністрів України у процедурі надання дозволу на узгоджені дії. Тепер введено порядок надання Кабінетом Міністрів України дозволу на узгоджені дії суб'єктів господарювання, а також на їх концентрацію у випадках, коли АМК не дав такого дозволу на підставах загрози монополізації та негативного впливу на конкуренцію. Статтею 10 закону учасникам узгоджених дій надано можливість довести, що для суспільних інтересів позитивний ефект від таких дій переважає негативні наслідки від них щодо обмеження конкуренції,