На виконання цих вимог закону прийнято постанову Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку надання Кабінетом Міністрів України дозволу на узгоджені дії. концентрацію суб'єктів господарювання" (від 28 лютого 2002 p.). Відповідно до цієї постанови, в Міністерстві економіки та з питань європейської інтеграції України у 2003 р. має бути створений спеціальний підрозділ для підготовки розгляду зазначених питань Кабінетом Міністрів України.

Цілком очевидно, що втручання в усі узгоджені дії підприємців просто неможливе. Щодня укладається безліч договорів, які регулюють господарську діяльність. Щоб розглянути їх, потрібні армія фахівців, маса паперів і багато часу. Це не реально і просто не потрібно, оскільки основна частина таких угод не становить загрози для конкуренції. Для розмежування тих узгоджених дій, які потребують пильної уваги з боку конкурентних органів, і тих, які цієї уваги не потребують, статтею 11 Закону України "Про захист економічної конкурен-ції" передбачено необхідність розробки типових вимог, відповідність до яких свідчить, що такі дії дозволяються і не вимагають одержання дозволу. Розпоря-дженням АМК (від 12 лютого 2002 р.) затверджено "Типові вимоги до узгодже-них дій суб'єктів господарювання для загального звільнення від попереднього одержання дозволу органів Антимонопольного комітету України на узгоджені дії суб'єктів господарювання".

Зловживання монопольним становищем

Згідно із статтею 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є не тільки дії, але й бездіяльність монополіста, якщо вони вже призвели або можуть призве-сти до обмеження конкуренції або до ущемлення інтересів інших підприємців і споживачів, що було б неможливим за умови значної конкуренції на ринку. Зокрема, це:

- встановлення таких цін або інших умов реалізації товарів, які неможливі при значній конкуренції;

- невиправдане застосування різних цін або інших умов до рівнозначних договорів;

- нав'язування додаткових зобов'язань, які не стосуються предмета договору;

- обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, які вже завдали або можуть завдати шкоди іншим суб'єктам ринку;

- відмова від придбання або реалізації товарів за відсутності їх альтерна-тивних джерел;

- невиправдане обмеження конкурентоспроможності інших підприємців;

- створення бар'єрів на ринку або усунення з нього інших суб'єктів ринку.

Зловживання монопольним становищем є дуже поширеним в Україні. На 1 січня 2002 р. органами АМК ??? що на загальножержавному рівні ??? польне становите займають 378 суб"єктів господарювання, а на регіональних ринках - 4183. Але це тільки визнані у встановленому порядку монополісти. У реальному житті їх, звичайно, набагато більше. На жаль, державна статистика поки що не дає повної картини про стан окремих ринків. Тим часом офіційне невизнання монопольного становища окремих підприємців не заважає їм успішно зловживати таким становищем.

Монополісти буквально ставлять споживачів своїх послуг на коліна. Особливо болючими є проблеми дискримінаційних та монопольно високих цін і тарифів. Найбільша кількість таких порушень рік у рік виявляється на ринках житлово-комунальних послуг. Підприємці, що діють у сфері централізованого тепло- і водопостачання, водовідведення, обробки твердих відходів, експлуатації та поточного ремонту житлового фонду, своїми недобросовісними діями не про-сто порушують дисципліну цін, а завдають відчутної шкоди малозабезпеченим і соціально вразливим широким верствам населення. Тому усунення цих порушень має не тільки економічне, але й важливе соціальне значення.

Крім традиційних для всіх країн сфер діяльності монополістів, де допуска-ються цінові порушення, у нас останнім часом спостерігається зростання її специфічних напрямів, характерних для перехідного періоду. Маються на увазі платні послуги підприємств, установ і організацій, пов'язані із здійсненням функцій держави; послуги з надання місць для торгівлі на ринках; послуги з охорони та ін. Так, на початок 2002 р. монополізованими було визнано 716 видів платних послуг, які надаються державними органами або суб'єктами господарювання внаслідок делегування їм владних повноважень (різні види експертиз, паспортизація об'єктів, оформлення та реєстрація документів на пра-во власності, інвентаризаційні роботи, сертифікація тощо). Як правило, це підго-товчі роботи перед одержанням певних дозволів і ліцензій від державних органів, що змушує заявника беззаперечно підкорятися будь-яким зловживанням чинов-ників. Тільки за 2001 р. кількість видів таких послуг збільшилася на 107. Наве-дення порядку в цій сфері може істотно скоротити витрати виробництва для більшості підприємців, а також знизити вартість платних послуг населенню. Наприклад, вартість дозволів і послуг державних контрольних органів сягає 30% собівартості продукції будівництва, а в торгівлі її частка є ще вищою.

Встановлення монополістами дискримінаційних та монопольно високих цін і тарифів часто поєднується з нав'язуванням ними додаткових умов, які не стосуються предмета договору або ставлять контрагента у невигідне становище (зокрема, це нав'язування непотрібних товару чи послуги, встановлення непра-вомірно високої пені для окремих споживачів і т. п.). Крім того, монополісти дозволяють собі припиняти виробництво або відмовляти в реалізації товару, тим самим спонукаючи контрагентів до виконання певних зобов'язань. Непо-одинокими є також факти створення монополістами перешкод для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання.

Антиконкурентні дії органів влади

Істотні перешкоди на шляху вільної конкуренції в Україні створюють представники різних владних структур. Згідно із законом, порушенням конку-рентного законодавства є антиконкурентні дії органів влади, місцевого самовря-дування, адміністративно-господарського управління та контролю у вигляді прийняття письмових або усних рішень, а також дій або бездіяльності, які вже призвели або можуть призвести до спотворення конкуренції. Зокрема, це:

- перешкоджання створенню нових підприємств;

- встановлення обмежень щодо окремих видів діяльності;

- примушення до вступу до різних форм об'єднань;

- примушення до здійснення концентрації;

- примушення до пріоритетного укладення договорів і першочергової поставки:

-дії, спрямовані на централізований розподіл товарів і поділ ринків;

- встановлення заборонено до реалізації