- створення дискримінаційних умов для діяльності окремих підприємців;

- заборони та обмеження щодо діяльності підприємців, не передбачені законодавством.

З припинених у 2001 р. 396 фактів дискримінації щодо суб'єктів господарю-вання з боку органів влади майже половина - це обмеження прав підприємців щодо придбання або реалізації товарів, а також встановлення заборон або обмежень щодо окремих суб'єктів господарювання. За рекомендаціями АМК такі обмеження знято на ринках забезпечення бланками медичних довідок, виробництва лікарських засобів і торгівлі ними, послуг з проведення судових експертиз, виконання пасажирських автоперевезень, торгівлі горілкою, га-строльної діяльності, фотографування у дитячих закладах тощо. Як приклад можна навести усунення неправомірних обмежень щодо господарської діяльно-сті на ринках зерна, що зобов'язують підприємців погоджувати свої дії з органа-ми влади та декларувати використання продукції. Сільськогосподарським виробникам встановлювалися конкретні обсяги здавання зерна за фіксованою ціною у рахунок погашення заборгованості за раніше одержані матеріально-технічні ресурси. Крім того, їх примушували здавати зерно до регіональних ресурсів за цінами, нижчими від біржових.

Такі порушення значною мірою можна було б попередити, якби виконува-лися вимоги статті 20 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" про необхідність погодження з ним рішень, які можуть призвести до обмеження або спотворення конкуренції. Коли орган влади приймає рішення, яке може вплинути на конкуренцію, він повинен надіслати його до АМК, де фахівці, про-аналізувавши це рішення на предмет створення перешкод у конкуренції, можуть порекомендувати внести до нього зміни, заборонити або дозволити його прийняття. Цілком очевидно, що на розгляд до АМК потрапляють далеко не всі прийняті органами влади рішення, які обмежують конкуренцію. Інакше в практиці господарювання не було б усіх тих 396 фактів дискримінації щодо підприємців з боку органів влади, які виявлено в 2001 р. А скільки ще таких порушень залишилося невиявленими! Все це свідчить про наявність значних резервів у роботі з органами влади і про необхідність широкої профілактичної діяльності в цьому напрямі.

Делегування владних повноважень суб'єктам господарювання

Практика застосування антимонопольного законодавства засвідчила необ-хідність приділення серйозної уваги фактам, коли органи влади не власними діями, а опосередковано впливають на спотворення конкуренції у підпорядко-ваних їм сферах суспільного життя. Останнім часом дуже гостро проявляються проблеми, пов'язані з делегуванням владними структурами своїх повноважень окремим "наближеним" підприємцям. Як правило, такі підприємці виконують їх на госпрозрахунковій основі і, маючи ексклюзивні права, зловживають ними. Неправомірні дії органів влади сприяють створенню нових монопольних струк-тур, які у власних інтересах і в інтересах чиновників, які за них "потурбувалися", досить активно і нерідко безкарно зловживають таким становищем, вимагаючи надто великої плати за свої послуги. Це лягає важким тягарем на плечі підприємців, споживачів і простих громадян, які користуються послугами таких структур.

Саме тому в Законі України "Про захист економічної конкуренції" з'явилася принципово нова стаття, що кваліфікує цей вид порушень. Згідно із статтею 16, органам влади та місцевого самоврядування забороняється делегування окремих владних повноважень об'єднанням, підприємствам та іншим суб'єктам господа-рювання, якщо це призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження або спотворення конкуренції.

Крім того, статтею 17 закону забороняються дії або бездіяльність органів влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу або посадової особи), що полягають у схиляння суб'єктів господарювання, органів влади, місцевої о самоврядування, адміністративно-госнодарського управління та контролю до порушень законодавства про захист економічної конкуренції, а також у створенні умов для таких порушень або їх легітимації.

Обмежувальна і дискримінаційна діяльність підприємців

Окрему категорію складають порушення у вигляді примушування або схиляння до неправомірних дій з боку не тільки органів влади, але й підприємців. Відповідно до статті 18 закону, суб'єктам господарювання, об'єднанням заборо-няється схиляти інших підприємців до порушень законодавства про захист економічної конкуренції або сприяти таким порушенням (зокрема, до антикон-курентних узгоджених дій або дій, не дозволених АМК, або до участі в концен-трації). Стаття 19 забороняє суб'єктам господарювання неправомірно вико-ристовувати своє ринкове становище, обмежувати інших підприємців, чинити дії, що вважаються зловживанням монопольним становищем. Стаття 21 заборо-няє обмежувальну діяльність об'єднань у вигляді необгрунтованої відмови суб'єктам господарювання у прийнятті до таких об'єднань, якщо це ставить цих суб'єктів у невигідне становище в конкуренції. Відповідно до пунктів 8, 9, 17, 20 і 21 статті 50, усі ці дії кваліфікуються як порушення законодавства про захист економічної конкуренції та тягнуть за собою відповідальність, встанов-лену законодавством.

Концентрація

З метою недопущення подальшої монополізації товарних ринків на АМК покладено повноваження здійснювати попередній контроль за створенням, злит-тям і приєднанням підприємств, за придбанням пакетів акцій та іншими діями, які. відповідно до статті 22, включаються до поняття "концентрація суб'єктів господарювання". Підприємці повинні одержувати дозвіл комітету у випад-ках, коли учасники концентрації одночасно перевищують ряд "порогових" по-казників:

- якщо сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів учасників концентрації (з урахуванням відносин контролю) за останній фінансо-вий рік (і в тому числі - за кордоном) перевищує 12 млн. ЄВРО;

- якщо той самий показник не менш як у двох учасників концентрації пере-вищує 1 млн. ЄВРО;

- якщо той самий показник одного з учасників концентрації (але без ураху-вання активів за кордоном) перевищує 1 млн. ЄВРО.

Еквівалент по відношенню до ЄВРО визначається за курсом НБУ, який діяв в останній день фінансового року. При розрахунку обсягів реалізації вико-ристовується сума доходу (виручки) від реалізації продукції (за вирахуванням податків або зборів), базою для оподаткування яких є оборот за останній