відділенням здійснювати збір доказів незалежно від їх місцезнаходження. Відповідно оформлений запит може бути надісланий до будь-якої структури - незалежно від того, відчуває вона себе винуватою чи ні (можли-во, це просто нейтральні докази від зовсім сторонніх осіб).
Причому запитувати можна не тільки документи. Стаття 35 дозволяє орга-нам АМК при розгляді справ про порушення конкурентного законодавства зби-рати і аналізувати документи, пояснення осіб, висновки експертів та будь-яку іншу інформацію, що є доказом у справі. Відповідно до статті 41, доказами у справі можуть стати будь-які фактичні дані, що дозволяють встановити наяв-ність або відсутність порушення: пояснення сторін і "третіх" осіб або навіть про-сто службових осіб і громадян, письмові або речові докази, висновки експертів.
Більше того: відповідно до статті 44, у разі, коли немає можливості вилучити докази, посадові особи органів АМК навіть мають право накладати арешт на предмети, документи та інші носії інформації, що можуть бути доказами або джерелом доказів у справі.
Як підсумок перелік порушень конкурентного законодавства, наведений у статті 50, включає до себе декілька пунктів щодо дисципліни подання інформації. Відповідно до них неподання, подання не в повному обсягу і подання невірогідної інформації АМК або його територіальному відділенню у встановлені строки вважаються порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції та караються штрафом.
Усі перелічені порушення визначено Законом України "Про захист еконо-мічної конкуренції". Крім того, відповідно до Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", порушеннями є дії, що суперечать правилам і чесним звичаям підприємницької діяльності. Зокрема, це можуть бути неправо-мірне використання чужої ділової репутації (назви фірми, зовнішнього вигляду товару тощо), порівняльна реклама, досягнення неправомірних переваг у конку-ренції, неправомірні збирання, розголошення та використання комерційної таємниці та інші дії, що за своїм характером відповідають визначенню поняття "недобросовісна конкуренція".
Масовість і відчутність наслідків порушень законодавства про захист еконо-мічної конкуренції - серйозна соціально-економічна проблема для України. Є об'єктивні підстави вважати, що на сьогодні виявляється і припиняється лише невелика частина таких порушень. Усе це вкрай негативно впливає на процес ринкових перетворень у нашій державі. Одних зусиль Антимонопольного комітету явно не досить: тут необхідні комплексні дії всіх гілок влади - законо-давчої, виконавчої та судової.
ВИЗНАЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТОВАРІВ ВИРОБНИЧОГО ПРИЗНАЧЕННЯ В СИСТЕМІ МАРКЕТИНГУ
Й. ПЕТРОВИЧ,
професор, доктор економічних наук,
заслужений діяч науки і техніки України,
А. КАТАЄВ,
доцент, кандидат економічних наук (Львів)
Процес трансформації економічної системи, який переживає сьогод-ні Україна, супроводжується серйозними проблемами і труднощами. Більшість з них вимагає суттєвих макроекономічних змін і зрушень. Ра-зом з тим, подолання цих труднощів при однозначно визнаному пріоритеті макроекономічних умов потребує також і значних змін на мікроекономічному рівні. Багато українських підприємств вже зіткнулося з конкуренцією — якщо не з боку вітчизняних, то з боку іноземних підприємств. Очевидно, що ця конкуренція й надалі посилюватиметься, а відтак уміння вигравати в конкуренції стає одним з важливих факторів успішної життєдіяльності підприємств в умовах ринку.
Розв'язання проблеми підвищення рівня конкурентоспроможності продукції українських підприємств безперечно вимагає вирішення ком-плексу техніко-організаційних питань. Разом з тим, ця проблема має і важливий методичний аспект. Суть його полягає в тому, що підвищення рівня конкурентоспроможності товару суттєво утруднюється через від-сутність сьогодні конкретної, відносно простої та зручної для практич-ного використання методики оцінки даного рівня. Ці вимоги значною мірою задовольняє розроблена нами методика такої оцінки.
Методика оцінки рівня конкурентоспроможності товару як інтегро ????
На першому етапі визначається комплексний показник усвідомленої якості. Цей показник, на відміну від відомого комплексного показни-ка якості, враховує підвищення технічного рівня і якості нового виробу лише в межах, які відповідають потребам споживача. Тим самим «від-сікається» надлишкове поліпшення технічного рівня, яке не є бажаним і не сприймається споживачем певного сегмента ринку, а відтак він не по-годжується платити за це поліпшення. З іншого боку, запропонований підхід, на відміну від такого підходу, коли показник технічного рівня визначається як відношення оцінки ступеня задоволення потреб споживача новим виробом до даної оцінки за аналогом, дає можливість не тільки оцінити рівень якості нового виробу, але вже на стадії розрахун-ку даного показника визначити, які параметри нового виробу кращі або гірші від параметрів аналога, що є необхідною умовою подальшого під-вищення рівня якості нового виробу.
Виконання завдань першого етапу передбачає, по-перше, вибір ана-лога і, по-друге, визначення вагомості параметрів нового виробу й ана-лога (сума вагомостей дорівнює одиниці). Підкреслимо, що врахову-ються лише показники призначення, надійності, патентно-правові, безпе-ки, ергономічні й естетичні (без урахування економічних показників). Очевидно також, що конкретний перелік показників, які цікавлять спо-живача, та їх числові значення, які його задовольняють, мають бути ві-домими (на основі маркетингових досліджень ринку) вже на стадії проектування нового виробу. По-третє, - визначення параметричних індек-сів якості нового виробу по кожному показнику в порівнянні з анало-гом і врахування значень «потреби споживача», При цьому параметричний індекс певного показника визначається як відношення числового значення показника аналога до його значення у нового виробу або нав-паки. Конкретний вид співвідношення вибирається з огляду на умову: параметричний індекс має бути більшим від одиниці, якщо за даним по-казником новий виріб є кращим від аналога, і меншим від одиниці — коли значення цього показника у нового виробу гірше. Слід, проте, па-м'ятати, що в даному співвідношенні числові значення показників ана-лога й нового виробу мають бути враховані лише в тих межах, у яких вони «вкладаються» в значення показників, потрібних споживачеві.
Четвертий крок передбачає визначення власне комплексного по-казника усвідомленої якості як суми добутків кожного з параметричних