де — параметричний індекс якості по і-му показнику, — вагомість і-го показника для споживача, —зведений параметричний ін-декс якості по І-му показнику, m — кількість показників, які аналізу-ються.

Наголосимо, що при новий виріб має вищий технічний pi-пень, ніж аполог. Разом з тим і отримання результату менше однини ці означає, що вироб є не конкурентноспроможним, тому ???? відносно низька якість може компенсуватися низькою ціною. Проте фак-тично ця ситуація є небажаною, оскільки, по-перше, сегмент ринку, спо-живачі якого (особливо для товарів виробничого призначення) схильні віддавати перевагу дешевому товару з низьким технічним рівнем перед дорогим товаром з високим технічним рівнем, є досить незначним (має незначну місткість). А згідно з теорією маркетингу, виведення на сег-мент ринку з малою місткістю товару з низькою якістю в більшості ви-падків даватиме негативний економічний результат. По-друге, низький технічний рівень виробу, як правило, зумовлюватиме великі експлуата-ційні витрати, що (як буде викладено далі) може частково або повніс-тю усунути ефект низької ціни і відповідно зробить цей товар неконку-рентоспроможним.

Другим етапом визначення рівня конкурентоспроможності нового виробу є порівняння цін споживання нового виробу й аналога. Підкрес-лимо, що має йтися саме про ціну споживання товару, а не просто про ціну його виготовлення (реалізації), оскільки, особливо для складних технічних виробів, експлуатаційні витрати (одна з складових ціпи спо-живання) можуть у декілька разів перевищувати власне ціну реаліза-ції. Отже, навіть при меншій ціні (за однакового рівня якості) товар мо-же програвати у порівнянні з конкурентними товарами, якщо їх ціна споживання нижча за рахунок менших експлуатаційних витрат.

Необхідно зазначити, що при визнанні доцільності саме такого під-ходу формули розрахунку ціни споживання, які можна знайти у пра-цях українських і російських економістів, скоріше відбивають склад елементів ціни споживання, ніж дають можливість її визначення. Так, досить часто зустрічається формула розрахунку ціни споживання, яка являє собою суму ціни виробу та витрат на транспортування, монтаж устаткування та навчання персоналу, експлуатаційних витрат, витрат на ремонт тощо.

Очевидно, що спроба визначення ціни споживання товару за цією формулою приречена на невдачу через непорівнянність її складових, ос-кільки частина з них для споживача є фактично одноразовими, а реш-та — поточними витратами, які робитиме споживач протягом періоду використання даного товару. Для уникнення цієї непорівнянності про-понується використання такого нового методу розрахунку ціни спожи-вання (Цсп ):

Цсп = , (2) де —Ціна виробництва товару з урахуванням при необхідності вар-тості транспортно-монтажних робіт та навчання персоналу; — «те-перішня» вартість щорічних експлуатаційних витрат протягом періоду служби виробу.

При цьому ціни ??? новою товару ???? нормативного прибутку, де за основу нормативу береться мінімального ??? обхідний для виробника рівень рентабельності продукції. «Теперішня» вартість експлуатаційних витрат визначається дисконтуванням щоріч-них експлуатаційних витрат протягом періоду служби виробу за такою формулою:

де — експлуатаційні витрати на рік експлуатації виробу t (усеред-нений склад цих витрат може включати витрати на технологічну і сило-ву енергію, зарплату (з відрахуваннями) працівників, які обслуговують цей виріб, витрати матеріалів, необхідних для функціонування виробу, витрати на ремонти); t — рік експлуатації (від першого до останнього року нормативної тривалості служби Тс ); і — ставка дисконту (коефі-цієнт). Як така може бути використана «безпечна ставка банківського процента» за мінусом процента інфляції.

Визначення згідно з формулою 2 ціни споживання нового виробу й аналога дозволяє перейти до третього етапу—оцінки рівня якісно-ціно-вої конкурентоспроможності нового виробу.

Особливість методологічного підходу в цьому випадку полягає у тому, що при проведенні цінової політики, орієнтованої на конкурентів, ціна нового товару, який пропонується підприємством на ринку, має від-повідати ринковим цінам товарів-конкурентів з урахуванням відмінностей (насамперед, якісних) даного товару. Інакше кажучи, новий виріб може бути визнано конкурентоспроможним за якісно-ціновими характе-ристиками, якщо його ціна споживання () є не більшою від ціни споживання аналога (), скоригованої на комплексний показник ус-відомленої якості нового виробу ().

Просте перетворення цієї умови дає формулу розрахунку індексу якісно-цінової конкурентоспроможності нового виробу ().

За умови, що, новий виріб є конкурентоспроможним за якісно-ціновими характеристиками.

Зазначимо, що зустрічаються пропозиції визначати цей показник як відношення коефіцієнта конкурентоспроможності виробу за споживчи-ми параметрами (комплексний показник якості) до коефіцієнта конку-рентоспроможності за економічними параметрами. Він визначається аналогічно розрахункові комплексного показника якості при викорис-танні економічних параметрів виробу, набір яких є тотожним складові елементів, що формують ціну споживання. Проте порівняння абсолют-них значень елементів ціни споживання нового виробу й аналога без урахування часу виникнення тих чи інших експлуатаційних витрат мо-же призвести до суттєвої неточності даного розрахунку.

Крім якісно-цінових факторів конкурентоспроможності існують й ін-ші фактори, які можуть суттєво вплинути на її загальний рівень (товаропросування сервісне супроводження товару). Тобто умова Необхідною, оскільки дія «сервісних» факторів. як ???? же забезпечити високу конкурентоспроможність, якщо коефіцієнт відношення усвідомленої якості та індексу споживання нового виробу й аналога є меншим від одиниці. Недостатньою, оскільки навіть при негативний вплив «сервісних» факторів може суттєво зменшити загальну конкурентоспроможність (порівняно з індексом якісно-цінової конкурентоспроможності), або навіть зробити виріб неконкурентоспроможним. Останнім часом ця ситуація постає досить гостро, оскільки роль даних факторів у забезпеченні конкурентоспроможності виробів незрів-нянно зросла.

Таким чином, очевидно, що точне визначення загального рівня кон-курентоспроможності є неможливим без визначення відповідного рівня по «сервісних» факторах, що й здійснюється на четвертому етапі.

Аналіз впливу цих факторів на ступінь мотивованості споживача щодо купівлі складних технічних товарів виробничого призначення дає змогу виділити найважливіші з них: умови доставки, сервісне обслуго-вування, умови оплати, реклама та імідж