Ціноутворення залежно від якості про-дукції має бути побудоване на норматив-них методах, які забезпечують зв'язок цін з технічним рівнем та якістю (споживчими властивостями) продукції, з прогнозовани-ми умовами морального старіння і ко-н'юнктури ринку. Такі ціни можуть бути реалізовані в рамках державного і ринко-вого регулювання цін.

Інноваційна політика у підвищенні (за-безпеченні) якості продукції повинна ма-ти цілеспрямований характер щодо дер-жавних програм з створення високоякіс-ної продукції (наприклад, розробка і впровадження комплексних систем управ-ління якістю продукції), держзамовлень тощо. Невід'ємними умовами формування результативної інноваційної політики є: лі-бералізація податкового і амортизаційно-го законодавства; створення соціальної ін-фраструктури, яка б включала формування єдиної інформаційної системи всередині країни; узгодженість інноваційної політи-ки з усіма видами державної економічної політики.

Інвестиційну політику щодо підвищення (забезпечення) якості продукції слід спря-мувати на розвиток різних форм інвести-цій у розробку, освоєння, виробництво, реалізацію і експлуатацію нової продукції підвищеної якості від інвестицій за ра-хунок держбюджету та широкого залучен-ня венчурного капіталу.

Оподаткування організацій та ???? підприємство які створюють і випускають нову продукцію підвищеної якості, повинне базуватися на пільгових умовах по відношенню до коштів, які направляються не реінвестування розробки і виробництва такої продукції.

Кредитна політика, спрямована на заохо-чення створення і випуску продукції під-вищеної якості, має передбачати регулю-вання з боку держави процентних ставок на кредити як державних, так і комерцій-них банківських установ.

Регулювання експорту продукції підви-щеної якості повинне передбачати вплив держави щодо податків на експортну про-дукцію (податок на додану вартість, акцизні збори тощо), її державне кредиту-вання та страхування.

Валютне регулювання (стосовно експор-ту) повинне впливати на вивізне мито за-лежно від якості експортованої продукції; ТІ сертифікації; направлення валюти на ос-воєння нової продукції.

Санкції за порушення вимог до якості продукції мають бути підтверджені відпо-відними законодавчими і нормативними актами (до речі, деякі з них вже розроб-лені), і контроль за додержанням цих актів має бути покладений на відповідні іс-нуючі або новостворювані державні та громадські органи.

До розробки всіх питань щодо забезпе-чення конкурентоспроможності продукції мають бути залучені спеціалісти різного фаху: з філософії, економічної теорії, конкретної економіки, техніки, організації виробництва (менеджменту), маркетингу, з математики, логіки, психології, юриспру-денції (права).

Оскільки Україна стала на шлях розвит-ку ринкової економіки порівняно недавно, то доцільно звернутися до досвіду захід-них країн у вирішенні цієї проблеми.

Бостонський університет (США) регу-лярно публікує результати опитувань під-приємців трьох регіонів світу (Європи, Північної Америки та Японії) стосовно пріоритетів у галузі забезпечення конку-рентоспроможності продукції. В усіх трьох регіонах склад пріоритетів не змі-нюється (всього їх 8), але їх важливість дещо відрізняється. Так, японські менед-жери найважливішими у політиці забезпе-чення конкурентоспроможності продукції вважають низьку ціну та гнучкість проекту-вання. Але слід пам'ятати, що Японія вже здобула репутацію країни — виробника товарів високої якості. Саме тому ТІ під-приємцям не треба витрачати багато зу-силь на забезпечення цієї важливої скла-дової конкурентоспроможності продукції Навпаки, проблема якості стала першо-черговою для американських та європей-ських менеджерів. Таке звернення до якості не випадкове, адже ринки «старого» та «нового» світу заполонені японськими товарами, що відзначаються високою якістю та відносно низькою ціною.

Наступні місця посідають пріоритети технічного рівня продукції та надійності доставки. Американці пояснюють ??? у вирішенні проблем маркетингу, що негативно позначилося на процесах роз-витку і виготовлення нової продукції.

На нашу думку, українськім виробникам варто скористатися досвідом світового менеджменту для вирішення проблеми за-безпечення конкурентоспроможності про-дукції. Нами підготовлено методично-ор-ганізаційні основи забезпечення конкурен-тоспроможності продукції (товарів, пос-луг) українських підприємств, які включа-ють такі 12 пунктів:

1. Аналіз стану, виявлення і системати-зація основних факторів і умов, що визна-чають конкурентоспроможність продукції (товарів, послуг) в умовах ринкової еконо-міки (групи, види, різновиди факторів).

2. Систематизація, вибір і обгрунтуван-ня перспективних напрямів розвитку ; вдосконалення законодавчих (правових) механізмів (гарантії, товарні знаки тощо).

3. Систематизація, вибір і обгрунтуванню перспективних напрямів розвитку і вдоско-налення економічних механізмів (ціноутво рення, собівартість, норма і маса прибутку, економічна ефективність, стимулюван-ня, податкові, кредитні умови тощо).

4. Систематизація, вибір і обгрунтування перспективних напрямів розвитку і вдос-коналення науково-технічних механізмів (технічний рівень продукції, надійність, довговічність тощо).

5. Систематизація, вибір і обгрунтування нормативною та технічної бази (стандарти-зація, сертифікація, кодування і каталогі-зація продукції, техніко-економічна інфор-мація тощо).

6. Систематизація, вибір і обгрунтування перспективних напрямів розвитку і вдос-коналення організаційних механізмів (сер-вісне обслуговування, реклама тощо).

7. Систематизація, вибір і обгрунтування перспективних напрямів розвитку і вдоско-налення соціальних механізмів (індивіду-альні особливості покупців, безпека вико-ристання, екологічна безпека тощо).

8. Систематизація, вибір і обгрунтування перспективних напрямів розвитку і вдос-коналення психологічних механізмів (ди-зайн, упаковка тощо).

9. Систематизація, вибір і обґрунтування перспективних напрямів розвитку і вдоско-налення комерційних механізмів (умови платежу, поставок, знижок, марка тощо).

10. Удосконалення і поширення систем управління якістю продукції (на базі між-народних стандартів) за рівнями, сферами, аспектами (факторами), стадіями «життє-вого циклу» продукції, об'єктами, елемен-тами формування якості продукції.

11. Створення і удосконалення системи підготовки спеціалістів із забезпечення конкурентоспроможності продукції (вища і середня спеціальна освіта, підвищення кваліфікації, перепідготовка кадрів тощо).

12. Систематизація, вибір і обгрунтуван-ня напрямів формування системи захисту прав споживачів на законодавчій та сус-пільній основі (гарантії, інформація, взає-модія з організаціями захисту інтересів і прав споживачів тощо).

і на Заході) намагаються змінити саме середовище, в якому вони конкурують. При використанні даного шляху підприємства застосовують або кооперативні стратегії, або політико-правову в класі незалежних стратегій. Інші стратегії належать до одного з попередніх шляхів.

Класи стратегій | Типи стратегій | Характеристика

1. Незалежні – спрямовані на зменшення впливу середовища за допомогою власних ресурсів і винахідливості. | 1) Агресивна конкуренція | Продуктова диференціація

Агресивне ціноутворення

Порівняльна реклама

2) Конкурентне умиротворення