Рахунок № 98 “Податки на прибуток” має такі субрахунки

№ 981 “Податки на прибуток від звичайної діяльності”;

№ 982 “Податки на прибуток від надзвичайних подій”.

Облік нарахованої суми податку на прибуток від звичайної діяльності, що визначається від прибутку відображеного в бухгалтерському обліку (незалежно від суми прибутку для потреб оподаткування), ведеться на субрахунку № 981 без зменшення на суму податку на прибуток, внаслідок обчислення податку на прибуток від алгебраїчної суми прибутку від звичайної діяльності та збитку від надзвичайних подій.

Поточні зобов’язання підприємства по податках і платежах відображаються на рахунку № 64 “Розрахунки за податками й платежами, який має такі субрахунки:

№ 641 “Розрахунки за податками”;

№ 642 “Розрахунки за обов’язковими платежами”;

№643 “Податкові зобов’язання”;

№644 “Податковий кредит”.

На кредиті рахунка № 64 “Розрахунки за податками й платежами” відображаються нараховані платежі до бюджету, на дебеті – належні до відшкодування з бюджету податки, їх сплати, списання.

На субрахунку № 641 “Розрахунки за податками” ведеться облік податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до чинного законодавства (податок на прибуток, податок на додану вартість).

На субрахунку № 642 “Розрахунки за обов’язковими платежами” ведеться облік розрахунків за зборами, які стягують відповідно до чинного законодавства, та облік, який не ведеться на рахунку № 65 “Розрахунки зі страхування”.

Аналітичний облік розрахунків за податками й платежами ведеться за їх видами. Для відображення витрат на сплату податків на прибуток призначений рахунок № 98 “Податки на прибуток” (замість рахунку № 81 “Використання прибутку”). Збитки від надзвичайних подій відображається у звіті про фінансові результати за вирахуванням суми, на яку зменшується податок на прибуток від звичайної діяльності в наслідок цих збитків.

У новому Плані рахунків бухгалтерського обліку принципово новим є рахунок № 54 “Відстрочені податкові зобов’язання”, призначений не для сум податкової заборгованості, термін сплати яких відстрочено згідно із законодавством (він не відповідає рахунку № 67 “Податкові зобов’язання”), а для відображення тимчасової різниці в сумі податку на прибуток, яка виникає внаслідок розбіжності в сумах прибутку за даними бухгалтерського обліку та прибутку, який є об’єктом оподаткування.

Система податку на додану вартість розроблена у Франції в 1954 р. економістом М.Лорс. У світовій практиці податок на додану вартість став основним податком непрямої дії і в багатьох країнах замінив податок з обороту. Податок на додану вартість (ПДВ) є частиною новоствореної вартості і сплачується до державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів. Додану вартість – це прибуток, заробітна плата з нарахуваннями на неї та інші витрати, пов’язані з власне виробничим процесом. В Україні ставка податку на додану вартість становила 2% оподатковуваного обороту. Згідно з рішенням Кабінету Міністрів України від 6 січня 1995 р. вилучення та нарахування о бюджетів окремих податків і платежів здійснюється в такому порядку:

податок на додану вартість нараховувався за ставкою 20% до оподатковуваного обороту, який не включив ПДВ. По імпортних товарах податок на додану вартість нараховувався у розмірі 20% до митної вартості з урахуванням фактично сплачених сум мита та інших платежів і стягувався митними органами України;

по товарах, що експортуються за межі митних кордонів України, застосовувалася ставка податку у розмірі 0%.

Податок на додану вартість становить основну частину доходів держбюджету України. Так, на 1996 р. ПДВ становив 21% дохідної частини держбюджету;

Закон України “Про податок на додану вартість” № 168/97 ВР, прийнятий Верховною Радою 3 квітня 1997 р. містить 11 статей, якими визначено категорії платників ПДВ, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податково накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені платником податку за межі митної території України, а також з продажу робіт, призначених для використання та споживання за межами митної території України.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій;

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунка – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток комерційних знаків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів

Податковий кредит (дебет рахунка № 644) звітного періоду складається із суми податків, сплачених платником податку з звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями або іншими розрахунковими документами. Суми податку на додану вартість, сплачені платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням основних фондів, що підлягають амортизації, включають ся до складу податкового кредиту такого звітного періоду незалежно від строків введення до експлуатації основних фондів. Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. У разі, коли за результатами звітного пре іду податкове зобов’язання має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платникові податку з Державного бюджету України. Підставою для отримання відшкодування є лише дані податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку