Портфельна інвестиція - це господарська операція, що передбачає придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку, за винят-ком скупки акцій в обсягах, що перевищують 50 % загальної суми емітованих акцій.

Головною рисою, яка відрізняє прямі інвестиції від портфельних, є те, що інвестор отримує право на участь в уп-равлінні підприємством. Портфельні інвестиції не передбачають безпосередньої участі в управлінні підприємством, а тільки отримання інвестором дивідендів на акції та інші цінні папери. У цьому разі класифікація інвестицій здійснюється залежно від участі або неучасті в управлінні справами підприємства.

Пряма інвестиція може характеризуватися не тільки прямим внеском в об'єкт інвестування, можливістю приймати управлінські рішення, а й іншими закритими тісними взаємо-відносинами між інвестором і реципієнтом.

Портфельні інвестиції так само можуть перетворюва-тись у прямі, якщо інвестор зможе брати участь в управлінні підприємством. І цей факт буде залежати не від того, чи купує він акції на первинному чи вторинному ринку, тобто надходять кошти безпосередньо підприємству, акції якого він купує, чи фінансовому посереднику, а від того, якою мірою інвестор змо-же впливати на орган управління через участь у зборах влас-ників товариства (загальних зборах акціонерів). Це залежить від кількості голосів, що належать інвестору як акціонеру чи пайовику товариства. Контрольний пакет акцій, залежно від ступеня диверсифікації останніх, може бути різним (від 5-6 % до пакету в 50 % плюс одна акція). Але слід зазначити, що у будь-якому випадку інвестиція може вважатися прямою, якщо складає 10 % плюс одна акція від загальної вартості статутного фонду. Це пов'язане з тим, що, у відповідності з чинним зако-нодавством, акціонери, які володіють в сукупності більш ніж 10 % голосів, мають право скликання позачергових загальних зборів акціонерів у будь-який час та з будь-якого приводу. Щодо поняття „закриті тісні стосунки”, які впливають на визначення інвестиції як прямої, то це знайшло своє відображення у ст. 41 Закону України "Про господарські товариства", де зазначено, що у загальних зборах акціонерів з правом дорадчого голосу можуть брати участь і члени виконавчих органів, які не є ак-ціонерами. У цьому разі, якщо керівником товариства висту-пає представник заінтересованої особи, то вона, навіть не буду-чи акціонером, зможе проводити на підприємстві свою політи-ку всупереч волі незначних акціонерів.

Крім прямих і портфельних інвестицій Закон Украї-ни "Про оподаткування прибутку підприємств" п. 28.1 ст. 1 ви-діляє капітальну інвестицію, під якою слід розуміти господарську операцію, що передбачає придбання будівель, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації. За цим критерієм можна виділити ще одну групу інвестицій - реальні інвестиції, під якими розуміють вкладення коштів у реальні активи, як матер-іальні, так і нематеріальні.

Залежно від періоду інвестування виділяються ко-роткострокові інвестиції, тобто інвестиції, строк вкладення яких не перевищує одного року, та довгострокові інвестиції, тобто інвестиції, здійснення яких перевищує один рік.

Перелік класифікацій інвестицій можна продовжи-ти, але це буде лише деталізацією зазначених груп інвестицій або виділятиме певний напрям здійснення інвестиційної діяль-ності.

Закон України "Про інвестиційну діяльність" визна-чає форми інвестицій. Здійснення інвестицій може відбуватись у таких формах:

- часткової участі у підприємствах корпоративного типу, що створюються двома і більше фізичними та (або) юри-дичними особами;

- створення підприємств, що повністю належать інве-стору чи придбання останнім у власність діючих підприємств повністю;

- придбання не забороненого законодавством Украї-ни рухомого та нерухомого майна шляхом прямого його одер-жання або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

- у формі капітальних вкладень, тобто вкладення коштів у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів;

- придбання самостійно інвестором чи за участю інших фізичних та (або) юридичних осіб прав на користуван-ня землею та використання природних ресурсів;

- придбання інших майнових прав;

- в інших формах, не заборонених законами України.

2. Державна реєстрація іноземних інвестицій

а) державна реєстрація

Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київським та Севастопольським виконавчими комітетами відповідних Рад народних депутатів до початку, в період або після фактичного здійснення інвестицій шляхом подан-ня іноземними інвесторами до зазначених органів інфор-мації у трьох примірниках згідно з встановленою Мініс-терством фінансів України формою (затверджена Наказом Міністерства фінансів України № 47 від 9 липня 1993 р., який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 лип-ня 1993 р. за № 90). Зазначена інформація може подава-тись особисто іноземним інвестором, через офіційних пред-ставників іноземного інвестора або надсилатись поштою. Другий примірник інформаційного повідомлення стосовно іноземних інвестицій відмічається спеціальним штампом і повертається іноземному інвестору як підтвердження факту державної реєстрації його інвестицій. При реєстрації не може вимагатись інша інформація або будь-які інші доку-менти.

Вищезгаданим наказом також встановлюється плата за державну реєстрацію іноземної інвестиції у розмірі п'ятде-сяти відсотків від розміру встановленої плати за державну реєстрацію підприємств відповідно до виду їх діяльності (зазначені кошти зараховуються до позабюджетного фонду органу, який здійснює державну реєстрацію іноземної ін-вестиції), а також плата за видачу інвестиційного сві-доцтва у розмірі встановленої плати за державну реєстра-цію підприємств відповідно до виду їх діяльності (зазначені кошти вносяться на рахунок Міністерства фінансів України). У зв'язку з зупиненням дії Закону України "Про