центрального апарату Національного банку України
Департамент монетарної політики
Департамент валютного регулювання
Департамент валютного контролю та ліцензування
Економічний департамент
Департамент науково-економічних досліджень
Департамент готівково-грошового обігу
Департамент пруденційного нагляду
Департамент платіжних систем
Департамент бухгалтерського обліку
Департамент інформатизації
Фінансовий департамент
Юридичний департамент
Департамент міжнародних банківських зв'язків
Департамент перевезення цінностей та організації інкасації
Департамент внутрішнього аудиту
Департамент банківської безпеки
Департамент персоналу
Адміністративний департамент
Управління контролю ризиків
Управління реєстрації та ліцензування банків
Управління нагляду за великими банками
Управління з питань роботи з проблемними банками
Секретаріат Голови Правління (з правами самостійного управління)
Прес-служба (з правами самостійного управління)
Редакція періодичних видань Національного банку України
Управління будівництва і реконструкції
Установи Національного банку України
Операційне управління
Головне Управління
Інженерно-технічний центр
Центральна розрахункова палата
Державна скарбниця
Центральне сховище
Банкнотно-монетний двір
Фабрика банкнотного паперу
Територіальна структура Національного банку України включає його регіо-нальні управління (філії). Вони створені в усіх обласних центрах держави, АвтономнійРеспубліці Крим та у м. Києві і Київській об-ласті. Від імені НБУ його філії здійснюють частину функцій на від-повідній території. Їхні діяльність та обсяг повноважень регламен-туються «Положенням про регіональне управління Національного банку України», затверджене правлінням НБУ від 12 червня 1993 р.
Регіональні управління не наділені правами юридичної особи і не можуть видавати нормативні акти. Вони мають право діяти лише від імені НБУ в межах наданих повноважень. Створення та реорга-нізація регіональних управлінь здійснюються за рішенням НБУ.
Функції НБУ.
Відповідно до виконуваємих функці Національний банк України є:
их розрахунків
Згідно зі статтею 99 Конституції України, прийнятою в 1996 році, та статті 6 Закону України «Про Національний банк України», прийнятого у 1999 році основною функцією центрального банку держави - Національного банку України - є забезпечення стабільності грошової одиниці - гривні.
На виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах свої повноважень, - цінової стабільності.
Згідно до статті 7 Закону України «Про Національний банк України» серед інших Національний банк виконує такі функції:
відповідно до розроблених Радою Національного банку України основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику;
Основними економічними засобами і методами грошово-кредитної політики є регулювання обсягу грошової маси через:
визначення та регулювання норм обов'язкових резервів для комерційних банків;
процентну політику;
рефінансування комерційних банків;
управління золотовалютними резервами;
операції з цінними паперами (крім цінних паперів, що підтверджують корпоративні права), у тому числі з казначейськими зобов'язаннями, на відкритому ринку;
регулювання імпорту та експорту капіталу;
емісію власних боргових зобов'язань та операції з ними.
монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує її обіг;
виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування;
встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;
організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;
визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками;
визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;
здійснює банківське регулювання та нагляд;
веде Реєстр банків, їх філій та представництв, валютних бірж, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках;
складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування;
представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;
здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення платежів в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за комерційними банками та іншими кредитними установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями;
забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;
аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;
організує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей;
реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку;
бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України;
здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом.
Взаємовідносини з фінорганами.
Згідно із Законом «Про Національний банк» Кабінет Міністрів України зобов'язаний зберігати кошти Державного бюджету України та позабюджетних фондів у Національному банку на рахунках Державного казначейства України. Умови та порядок обслуговування коштів Державного бюджету України визначаються договором між Національним банком та Державним казначейством України. НБУ веде рахунок Державного казначейства України без оплати і нарахування відсотків.
До середини 1993 р. в Україні функціонувала банківська система виконання державного бюджету, що перейшла у спадок від СРСР із його централізованою економікою та однорівневою банківською системою. Існувало дві схеми фінансування видатків. Виконання місцевих бюджетів здійснювалося у межах доходів, що реально на-дійшли до цих бюджетів. Виконання державного бюджету грунту-валося на принципі авансування видатків на кредитній основі. Схе-ма виконання державного бюджету в Україні мала такий вигляд. Доходи, що надходили до державного бюджету, акумулювалися і протягом року накопичувалися на окремих рахунках в установах банків. Водночас організаціям та установам, що фінансувалися з де-ржавного бюджету, банки відкривали бюджетні видаткові рахунки і на підставі бюджетних доручень Міністерства фінансів оплачували їхні витрати. Оплата відбувалася на кредитній основі, тобто без залучення відповідних коштів із бюджету. Наприкінці року дохідні й видаткові бюджетні рахунки в комерційних банках закривалися. Національний банк проводив підсумкові обороти за цими рахунка-ми і визначав суму емісії, здійсненої комерційними банками у про-цесі фінансування бюджету. На суму емісії оформлялася заборгова-ність